Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Лекція 8.

Тема 5. Розробка виробничої програми та її ресурсне забезпечення

(6 годин)

Мета лекції: ознайомлення з поняттям виробничої програми підприємства та його підрозділів, її взаємозв’язком з виробничою потужністю, економічним обґрунтуванням виробничої програми та особливостями формування в мовах ринку.

Основні питання лекції:

Поняття виробничої програми, її показники.

Виробнича потужність підприємства, характеристика її видів. Узгодженість виробничої програми та виробничої потужності підприємства.

Рекомендована література:[6, с. 76-87], [7, с. 8], [8, с. 292-310], [10, с. 19-21]

[15, с. 478-480], [17, с. 45-58]

8.1. Поняття виробничої програми, її види

Основою для розробки виробничої програми діяльності підприємства та його структурних підрозділів є визначення внутрішнього й зовнішнього попиту споживачів товарів і послуг.

Виробнича програма підрозділів основного виробництва – це сукупність продукції певної номенклатури й асортименту, яка має бути виготовлена в плановому періоді у визначених обсягах згідно зі спеціалізацією і виробничою потужністю цих підрозділів.

Виробнича програма являє собою конкретну сукупність завдань з обсягу виробництва продукції визначеної номенклатури й асортименту відповідної якості на певний календарний період (рік, квартал, місяць).

Оскільки виробництво продукції завжди відновлюється в натуральному й вартісному вираженні, то виробнича програма має дві складові частини:

- об’єм виробництва у натуральному вираженні;

- вартісна оцінка виробництва продукції.

У зв’язку з цим виробнича програма підприємства планується за рис. 2.19, порядок формування поданий на рис. 2.20.

Рис. 2.19 - Формування виробничої програми підприємства

Рис. 2.20 - Порядок формування виробничої програми підприємства

Виходячи з цього положення, існують три варіанти виробничої програми (рис. 2.21).

варіант

Рис. 2.21 - Взаємозв’язок виробничої програми з попитом та виробничою потужністю

8.2.Виробнича потужність підприємства, характеристика її видів. Узгодженість виробничої програми та виробничої потужності підприємства

Виробнича програма повинна бути економічно обґрунтованою, що передбачає її узгодженість з виробничою потужністю підприємства та його підрозділів з точки зору забезпечення трудовими, матеріальними й фінансовими ресурсами.

Виходячи з цього положення, існують три варіанти виробничої програми

(рис 2.22).

Виробнича програма підприємства визначається за потужністю основних цехів, потужність цехів – за потужністю основних дільниць, потужність дільниць – за потужністю основного обладнання.

Основне обладнання - складне за технічним рівнем обладнання, яке займає найбільшу питому вагу в трудомісткості продукції, що виробляється у даному цеху (або на дільниці).

Являє собою обсяг господарських операцій, які можуть бути досягнуті в ідеальних умовах роботи при мінімально можливих негативних результатах

Середній рівень господарської діяльності, що достатній для задоволення попиту на продукцію підприємства та послуги протягом кількох років з урахуванням сезонних та циклічних коливань попиту, тенденцій

Нормальна

Практична

Найвищий рівень виробництва, який досягається підприємством за умови збереження припустимого ступеня ефективності з урахуванням неминучих втрат виробничого часу

Теоретична

Види виробничої потужності

При розрахунку виробничої потужності структурних підрозділів визначають фонд роботи обладнання (рис. 2.23).

Рис. 2.23 - Види фондів роботи обладнання

Календарний фонд являє собою загальну кількість календарних днів у році (365). Він використовується при визначенні виробничої потужності підприємств та цехів з безперервним характером виробництва.

Режимний (номінальний) фонд часу роботи обладнання визначається як добуток кількості робочих днів у розрахунковому періоді на кількість робочих годин за добу відповідно до режиму роботи (1, 2 або 3 зміни), з якого віднімається кількість неробочих годин скороченого робочого дня. Розрахунок здійснюють за наступною формулою:

, (2.1) де Д_кал_.- кількість календарних днів; Д_св., Д_вих_. - кількість святкових і вихідних днів; g - тривалість робочої зміни, год.; t_н - кількість неробочих годин у передсвяткові дні, год.; Д_с^’- кількість передсвяткових днів; S - число змін роботи.

Ефективний (дійсний, плановий) фондчасу роботи обладнання визначається як максимально можливий при заданому режимі змінності за винятком часу на ремонтне обслуговування. Він визначається за формулою

, (2.2) де

- відсоток втрат робочого часу на плановий ремонт, %.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція 7.	\|	Мета лекції: ознайомлення з принциповими підходами до побудови виробничої програми підприємства та особливостями її формування в підрозділах основного виробництва.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.