Тема 7. Маркетингове стратегічне управління портфелем бізнесу підприємства ^ Сутність маркетингового управління портфелем бізнесу фірми
Тема 6. Маркетингові стратегії диверсифікації
Диверсифікаційний ріст – вихід підприємства в нові для нього сфери бізнесу. Розрізняють такі види:
1.Концентрична (вертикальна) диверсифікація – підприємство починає виробляти нові товари, які в технологічному та/або маркетинговому аспекті пов’язані з існуючими товарами 2.Горизонтальна диверсифікація передбачає випуск підприємством нових товарів, які технологічно не пов’язані з існуючими, але призначені для існуючих клієнтів (споживачів) підприємства. Переваги горизонтальної диверсифікації полягають у тому, що вона дає змогу найбільш всебічно урахувати потреби споживачів певного ринку, досягаючи при цьому ефект синергізму (синергії). Синергізм діяльності виявляється тоді, коли кілька різновидів бізнесу у сукупності дають значно більший ефект, ніж подинці. Математичний ефект синергізму описується так «два додати два буде п’ять». 3.Конгломеративна диверсифікація – розроблення і виробництво нових товарів, які жодним чином не пов’язані з існуючою діяльністю підприємства, ні з його ринками збуту.
полягає у визначенні реального ринкового становища стратегічних господарських підрозділів та стратегічних напрямів їх подальшого розвитку.
Таблиця Інструментарій маркетингового аналізу портфеля бізнесу підприємства
Методологічний інструментарій
Фактори, які утворюють основу моделі
Стратегічні альтернативи, які пропонують моделі
Стратегічна модель М. Портера
Ринкова частка стратегічних господарських підрозділів Рентабельність стратегічних господарських підрозділів
Відносна ринкова частка стратегічних господарських підрозділів Темпи зростання ринків збуту фірми
1. Стратегія розвитку 2. Стратегія підтримання конкурентних переваг 3. Стратегія збору урожаю 4. Стратегія елімінації
Матриця Дженерал Електрик – Мак Кінсі
Конкурентоспроможність стратегічних господарських підрозділів Привабливість ринків збуту фірми
1. Стратегія зростання 2. Стратегія підтримання конкурентних переваг 3. Стратегія збору урожаю 4. Стратегія вибіркового розвитку 5. Пошук ніші
6. Стратегія елімінації
Стратегічна модель М. Портера.
Рис. Модель М.Портера
Усвоїй моделі стратегічні господарські підрозділи підприємства Портер розташовує у трьох позиціях залежно від співвідношення їх ринкової частки та рентабельності.
Економія на масштабах виробництва Спрощення дизайну Підвищення ефективності процесу виробництва
Низькі витрати створюють високі вхідні бар’єри на ринок збуту
Можливість звуження ринку збуту Можливість цінової війни Складність підтримання низьких витрат протягом тривалого часу
Диференціація
Надання товару таких якостей, які відрізнятимуть його від конкурентних товарів та будуть важливими для споживача
Створюється певний високий імідж товару і фірми, що знижує чутливість споживача до цін Прихильність споживачів і неповторність товару створюють високі вхідні бар’єри на ринок збуту
Можливість функціональної конкуренції (зміна системи цінностей споживача) Великі витрати Більш висока ціна на диференційований товар може бути неприйнятною для споживача Виникнення фірм-послідовників зменшують ефект
Концентрація
Зосередження на одному (або небагатьох) сегментах ринку і завоювання на них цінового лідерства або диференціації
Більш повне розуміння потреб сегмента Імідж Можливість концентрації зусиль
Можливість скорочення цільового сегмента Можливість видової конкуренції (конкуренти можуть знайти в межах сегмента під сегменти і посилити спеціалізацію)
Матриця Бостонської консультативної групи (матриця росту). В основі матриці лежить твердження: «із збільшенням ринкової частки зменшуються питомі витрати виробництва і зростає прибуток у результаті економії на масштабах виробництва».