Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

Сутність, підходи та етапи організаційного проектування.

Загрузка...

ВСТУП

Класифікація організаційних структур управління.

Елементи проектування організації.

Сутність, підходи та етапи організаційного проектування.

Лекція 8.

ТЕМА 8. ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ПРОЕКТУВАННЯ.

За умов адміністративно-командної економіки проблема відповідності організаційної структури управління цілям і задачам підприємства, а також внутрішнім і зовнішнім факторам, які впливають на неї не вивчалась. Існували оргструктури бюрократичного типу з жорсткими ієрархічними зв'язками, високим рівнем формалізації, централізованим прийняттям рішень. Дана структура вважалася ефективною для будь-яких умов і форм. В той же час, зовсім не зверталася увага на те, що оргструктура і управління нею не можуть бути стабільними, вони постійно змінюються і удосконалюються в залежності від умов. В умовах ринкової економіки підприємствам необхідно швидко реагувати на зміни зовнішнього середовища й адаптувати оргструктури відповідно до змін.

Сьогодні ефективність діяльності кожної фірми великою мірою залежить від того, наскільки професійно виконується функція менеджменту «організування». Сутність її полягає у формуванні певної системи відносин між окремими підрозділами підприємства, що дає змогу їм ефективно співпрацювати і досягати поставлених цілей, обираючи для цього відповідні засоби.

Організування — вид управлінської діяльності, спрямований на формування структури управління організацією, встановлення у ній системи зв'язків та відносин, що дає змогу ефективно працювати для досягнення поставлених цілей.

Системний підхід у менеджменті розглядає організацію як певну цілісність, систему, що складається із взаємопов'язаних елементів. Тобто організація як система може бути утворена лише за можливості формування і об'єднання її складових, побудови її структури, яка забезпечить стійкість, стабільність системи, дасть їй змогу реалізувати властивості, необхідні для бажаного функціонування.



Интернет реклама УБС

 

Радикальні зміни у сфері функціонування організаційних систем привели до істотного зростання організаційного чинни­ка, визначивши особливу важливість організаційного проек­тування як методу формальної організації цілісних систем. У зв'язку з цим зазначимо, що жодна з нових (модернізованих) форм цілісних утворень в різних сферах суспільного буття людства — економіці, політиці, освіті, культурі, науці, війсь­ковій справі та інших — не зможе досягти свого кінцевого вті­лення без проведення організаційного проектування. Іншими словами, будь-які організаційні нововведення структурного та процесуального характеру є, насамперед, продуктами органі­заційного проектування.

Проектування організації, що забезпечує встановлення взаємодії між членами організації з урахуванням виконаних ними робіт, виявляється в статичному вигляді як структура організації та в динамічному вигляді як процеси, що протіка­ють в організації.

Вітчизняні та зарубіжні економісти по-різному визначають організаційне проектування. Проте різні позиції не тільки не суперечать одна одній, а навпаки, доповнюють творчий та но­ваторський характер цього виду діяльності.

Поняття "проектування" значно змістовніше, ніж близькі до нього за значенням поняття "конструювання" та "плануван­ня". Проектування— процес створення проекту, прототипу, прообразу передбачува­ного або можливого об'єкта, стану. На відміну від конструю­вання воно полягає в описі не тільки технічних аспектів май­бутнього об'єкта, його складу та властивостей, але і економіч­них, соціальних, організаційних аспектів модельованих сис­тем [1, с. 82; 8, c. 194].

На думку А. Радугіна, організаційне проектування — це процес знаходження відповідності між ключовими елемента­ми організації (структура, люди, завдання, системи рішень та заохочень, а також неформальна організація і культура) та її стратегією, яке приводить до успіху. Організаційне проекту­вання — це процес, який має дискретний характер і безліч аль­тернативних напрямів розвитку.

О. Віханський, А. Наумов зазначають, що організаційне проектування повинне враховувати не тільки зміну внутріш­ніх чинників, але також стан і розвиток зовнішнього середо­вища організації [2, с. 211]. Таким чином, структура організації має ситуативний характер та модифікується відповідно до зміни си­туації.

Дж. Гелбрейт визначив проектування організації як постійний пошук найбільш ефективного поєднання організа­ційних змінних. Чинники, які впливають на цей процес мають ситуативний характер [3, с. 183].

Б. Мільнер дає таке визначення: "Організаційне проекту­вання як функція організації полягає в розробці таких органі­заційних елементів і відносин в створюваній (модельованій) системі, за реалізації яких організаційне ціле, що виникло, ха­рактеризувалося б високою надійністю, стійкістю та економіч­ністю" [7, с. 349].

Цілі організаційного проектування:

• створення нової системи;

• часткове удосконалення наявної організаційної системи;

• радикальне перетворення наявної організаційної системи.

Організаційна система є сукупністю двох частин:

1) механізму внутрішнього функціонування, який включає елементи, необхідні для процесу управлінської та виробничої діяльності (функціональні й організаційні структури, положення про відділи і служби, посадові інструкції, виробниче устаткування, комп'ютерну та організаційну техніку, офісні меблі, мережі зв'язку і систему документообігу);

2) механізму відносин із зовнішнім середовищем, який містить елементи, необхідні для формування сприятливого ділового поля зовнішніх відносин організації (законодавчі акти, домовленості, контракти, угоди) [8, c. 195].

Системи, виступаючи об'єктами проектування, надають йому ознак комплексності та системної цілісності. З погляду визначення місця цього етапу в системі організаційної діяль­ності проектування може розглядатися як підготовка дії або продукту, тобто підготовча дія, що є осмисленням того, що го­тується.

У зв'язку з цим у процесі проектування потрібно визначити необхідні пропорції між елементами системи, здійснити їх просторове розміщення, регламентувати функціонування в часі, встановити найбільш раціональні варіанти зв'язків і від­носин.

У структурному плані організаційне проектування розріз­няється залежно від об'єкта за орієнтацією: на створення нової системи; на часткове удосконалення або на її радикальні пере­творення.

Проектування організаційної системи, як процес створен­ня прообразу майбутньої організації, має включати не лише опис організації на початковому моменті її життєдіяльності, але й прогноз її подальшого розвитку. Особливе місце в цьому процесі відводиться формуванню організаційної структури.

Процес проектування організації має базуватись на таких принципах: коректне формулювання цілей та підцілей організації, що проектується, з урахуванням їх актуальності, новиз­ни та можливостей практичної реалізації; обов'язкове визна­чення завдань, без вирішення яких цілі організації неможливо реалізувати; обґрунтований розподіл функцій, прав та відпо­відальності по вертикалі управління; виявлення всіх необхід­них зв'язків та відносин по горизонталі з метою координації діяльності функціональних ланок та допоміжних служб; опти­мальне співвідношення централізації та децентралізації управ­ління.

У процесі проектування організації іноді виникає потреба у корегуванні вже діючих структур організації. В більшості ви­падків рішення про корегування структури організації прий­мається вищим керівництвом. Слід зауважити, що значні за масштабом перетворення в організації не варто починати доти, доки не з'являться для цього серйозні причини (зміна зовніш­ньої економічної та політичної ситуації, незадовільне функціо­нування організації, перевантаження керівної ланки, зміна технологій управління, необхідність перерозподілу прав та функцій, відсутність перспектив розвитку). Внесення корек­тив в організаційну структуру має супроводжуватись система­тичним аналізом функціонування організації та вивченням середовища, що її оточує, з метою виявлення проблемних зон. Залежно від конкретних обставин зміни в структурі організа­ції можуть бути частковими або радикальними. Однією зформ корегування організаційної системи є реорганізація.

Безпосереднім механізмом реалізації проекту організацій­ної системи є організування, що передбачає формування струк­тури організації. В процесі організування відбувається оціню­вання організаційної структури за низкою критеріїв: еконо­мічністю, оптимальністю, оперативністю та надійністю.

Розрізняють два підходи до проектування організації: бю­рократичний (механістичний) та біхевіористичний (органічний).

Ці підходи займають важливе місце не тільки в теорії та практиці управління, але і в теорії організації. Вже самі назви — механістичний та органічний — відображають основні риси цих підходів. Застосування терміна "механістичний" до ор­ганізації використовується для того, щоб показати, що систе­ма спроектована на зразок машинного механізму, призначено­го для продуктивних операцій. Термін "органічний" надає ор­ганізації важливості живого організму, вільного від недоліків механістичної структури.

Бюрократична (механістична) модель. За нею структура організації спирається на систему формальної влади. Виокрем­люють такі риси бюрократичної організації: наявність чіткого розподілу рівнів та посад, призначення на які має відбуватися на основі експертного висновку; основою організації є логічна схема розвитку, яка забезпечує єдність у виконанні завдань; організація має усталену ієрархію посад; менеджери дотриму­ються певної дистанції щодо підлеглих; прийняття на роботу та кар'єра в організації спираються на фахову підготовку. З такими характеристиками організація може діяти ефективно в умовах, коли використовується рутинна технологія (низька невизначеність того, коли, де і як виконувати роботу) та є не­складне і нединамічне зовнішнє оточення.

У бюрократичній моделі закладено потенціал прояву за певної ситуації таких негативних явищ, як жорсткість, неком­петентність, тяганина, неефективність та безглуздість правил. Свої переваги (універсальність, передбачуваність та продуктивність) бюрократична система може реалізувати за таких умов: відомі загальні цілі та завдання організації; робота в ор­ганізації може ділитися на окремі операції; загальна мета ор­ганізації має бути достатньо простою, щоб можна було реалізу­вати її на основі централізованого планування; виконання роботи індивідом може достовірно вимірюватися; грошова вина­города мотивує працівника; влада керівника визнається як законна [8, c. 197-198].

Біхевіористична (органічна, поведінкова) модель.Ця мо­дель з'явилася в контексті функціонування школи міжлюдських відносин. Вона ґрунтується на розвитку груп в організа­ції та процесів людських взаємовідносин. Процес визначення цілей є децентралізованим та полягає в груповій відповідаль­ності. Процес комунікації передбачає вільний рух інформації в організації. Процес прийняття рішень відбувається на всіх щаблях організації через групове обговорення [8, c. 195].

Поняття "органічний підхід" вперше ввели Т. Барнс та Д. Стакер у книзі "Управління інноваціями" (1961 р.). За їх визначенням, органічною є така структура, яка більшою мірою базується на бригадній роботі, володіє гнучкістю та менше пов'язана з правилами, характерними для традиційної ієрар­хічної побудови управління. У пізніших роботах органічну структуру стали розглядати як модель, яка може істотно впли­нути на розвиток економіки.

Органічний підхід до проектування організації характери­зується слабким або помірним використанням формальних правил і процедур, децентралізацією, гнучкістю структури влади та невеликою кількістю рівнів ієрархії. Цей підхід демонструє свою ефективність в умовах, коли використовується нерутинна технологія (висока невизначеність того, коли, де і як виконувати роботу) і є складне та динамічне зовнішнє ото­чення. Характеристики і умови ефективного застосування ме­ханістичного та органічного підходів у проектуванні організа­ції представлено в табл. 8.1.

Таблиця 8.1


Читайте також:

  1. III. Етапи розробки програмного забезпечення
  2. Альтернативні парадигми організаційного процесу
  3. АЛЬТЕРНАТИВНІ ПІДХОДИ ДО ВИДІЛЕННЯ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ
  4. Асортиментний процес включає три основних етапи: концентрацію, кастомізацію і розсіювання.
  5. Аспекти організаційного порядку
  6. Аудит фінансово-господарської діяльності бюджетних установ включає три етапи.
  7. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. особливості побудови банківської системи в Україн
  8. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
  9. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
  10. Безробіття: сутність, види, соціально – економічні наслідки.
  11. Бізнес-моделювання в системі управління розвитком підприємства. Поняття та етапи формування бізнес-моделі
  12. Бюджетний процес, його поняття і складові етапи

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Слайд 1 | Характеристика та умови ефективного використан­ня механістичного

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.007 сек.