Переворот 1934 р.

У 1924-1934 рр. перебіг подій в Болгарії відбувався в складних і суперечливих умовах. В 1924-1925 рр. стала помітною стабілізація економіки. Збільшилися посівні площі, розширювалася технічна база сільського господарства. Протекційна політика уряду стимулювала промислове виробництво, але розвивалися лише галузі легкої промисловості. Стабілізації сприяло отримання Болгарією після 1926 р. позик від фінансових груп Великої Британії, Франції, США, проте ці позики посилили залежність болгарської економіки від іноземного капіталу. Диктаторський режим після розгрому Вересневого повстання помітно зміцнив свої позиції. Уряд Цанкова прагнув створити собі опору в народі, проголошуючи політику "соціального миру". Збільшувалася платня військовим і службовцям, надавалися податкові пільги ремісникам, було прийнято закон про страхування робітників, хоча практичні результати цієї політики були незначні, оскільки уряд не мав матеріальних ресурсів для здійснення наміченої програми. Зрештою уряд Цанкова став непопулярним і змушений був піти у відставку.

Новий уряд "Демократичної змови" очолив Андрій Ляпчев, що мав давні зв'язки з діловими й політичними колами країн Заходу. Він проголосив програму відновлення спокою в країні, додержання демократичних свобод, було дозволено діяльність суспільно-політичних організацій. Однак 1929 р. країну вразила економічна криза, що тривала до 1934 р. В особливо тяжкому становищі опинилися провідні галузі промисловості — текстильна, харчова, тютюнова, вугільна. Промислова криза перепліталася з аграрною. Почалося різке падіння болгарського експорту, особливо сільськогосподарських продуктів. Кількість безробітних у 1932 р. становила біля 200 тис.

Відбулися зміни у розстановці політичних сил. На виборах до Народних зборів у червні 1931 р. перемогу над "Демократичною змовою" отримала буржуазна опозиція, об'єднана у Народний блок. Уряди Народного блоку в 1931-1934 рр. оголосили дві політичні амністії, але не здійснили обіцяної напередодні виборів демократизації країни. У фашистському таборі також відбулися зміни. З "Демократичної змови" виокремилася група О. Цанкова, котрий створив свою партію — "Народно-соціальний рух" (НРС), одну з найбільш масових реакційних політичних організацій у Болгарії. Конкурентом Цанкова виступала невелика організація "Ланка", пов'язана з Військовою лігою. В травні 1934 р., коли сталася урядова криза, зумовлена суперечностями між партіями Народного блоку, фашистські угруповування підтримували дії Цанкова, що планував розпочати похід на Софію на зразок "походу" Муссоліні на Рим. Його випередила група "Ланка". Спираючись на Військову лігу, вона 19 травня 1934 р., здійснила державний переворот. Новий військово-фашистський уряд очолив лідер "Ланки" полковник Кімон Ґеоргієв, один з учасників заколоту 1923 р. Було скасовано дію тирновської конституції, розпущено Народні збори, заборонено всі політичні партії та профспілки. Організатори перевороту оголосили про своє прагнення створити позакласову диктатуру й досягти "єдності нації" шляхом "знищення класів і класової боротьби". Соціально-економічна політика нового кабінету була орієнтована на збереження інтересів великого капіталу. Для врятування великих банків від банкрутства було створено банк "Болгарський кредит", хоча дрібні банки залишили напризволяще. Для поповнення державної скарбниці було введено державну монополію на спирт, сіль, тютюн, нафтопродукти. Цим акціям протидіяла торгова буржуазія, чиї інтереси були пов'язані з Німеччиною. " Незадоволення викликали нормалізація відносин з Югославією та початок зближення з Великою Британією і Францією. Уряд Георгієва прагнув включити Болгарію до Балканської Антанти. 1934 р. було встановлено дипломатичні відносини з СРСР. Нове керівництво намагалося обмежити вплив царя Бориса III на вирішення державних справ, що призвело до конфлікту з монархом. Віроломний та владолюбний цар зумів викликати розкол у Військовій лізі та, спираючись на підтримку монархічно налаштованого офіцерства й НСР, домігся в січні 1935 р. повалення уряду К. Георгієва. На кінець 1935 р. царю Борису III вдалося зосередити всю повноту влади у своїх руках. Це означало затвердження монархо-фашистської диктатури. Всі політичні партії та організації було заборонено, новий режим, що видавав себе за позапартійний, спирався на армію й державний апарат, але не мав масової соціальної бази.

У другій половині 30-х років тривала запекла боротьба між великими угрупуваннями буржуазії, що орієнтувалися на західноєвропейський і німецький капітали. Монархо-фашистська диктатура лавірувала між ними, дедалі більше зсуваючись до співробітництва з гітлерівською Німеччиною.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Червневі та вересневі події 1923 р.	\|	Утворення Королівства сербів, хорватів і словенців

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.