Види корекційних програм

Для здійснення корекційних дій необхідні створення і реалізація певної моделі корекції: загальної, типової, індивідуальної.

Загальна модель корекції — це система умов оптимального вікового розвитку особистості в цілому. Вона припускає розширення, поглиблення, уточнення уявлень людини про навколишній світ, про людей, суспільні події, про зв'язки і стосунки між ними; використання різних видів діяльності для розвитку системності мислення, що аналізує сприйняття, спостережливість тощо; обережний характер проведення занять, що враховує стан здоров'я клієнта (особливо у клієнтів, що пережили посттравматичний стрес, знаходяться в несприятливих соціальних і фізичних умовах розвитку). Необхідний оптимальний розподіл навантаження впродовж заняття, дня, тижня, року, контроль і облік стану клієнта.

Типова модель корекції заснована на організації практичних дій на різних основах (наприклад, робота над проблемами довільної уваги у молодшому шкільному віці чи проблеми комунікації); спрямована на оволодіння різними компонентами дій і поетапне формування різних дій.

Індивідуальна модель корекції включає визначення індивідуальної характеристики психічного розвитку клієнта, його інтересів, навченості, типових проблем; виявлення провідних видів діяльності або проблем, особливостей функціонування окремих сфер в цілому, визначення рівня розвитку різних дій; складання програми індивідуального розвитку з опорою на більш сформовані сторони, дії провідної системи для здійснення перенесення одержаних знань в нові види діяльності і сфери життя конкретної людини.

Існують стандартизовані і вільні (орієнтовані на імпровізацію і актуальність у теперішній момент вправи) корекційні програми.

У стандартизованій програмі чітко розписані етапи корекції, необхідні матеріали, вимоги, що пред'являються до учасників даної програми. Перед початком здійснення коректувальних заходів психолог повинен перевірити можливості реалізації всіх етапів програми, наявність необхідних матеріалів, відповідність можливостей, що пред'являються до учасників даної програми.

Вільну програму психолог складає самостійно, визначаючи мету і задачі етапів корекції, продумавши хід зустрічей, намітивши орієнтири оцінки результату і досягнень для переходу до наступних етапів психокорекції.

Цілеспрямована дія на клієнта здійснюється через психокорекційний комплекс, щоскладається з декількох взаємозв'язаних блоків. Кожен блок спрямований на вирішення різних задач і складається з особливих методів і прийомів.

Психокорекційний комплекс включає чотири основні блоки:

1. Діагностичний.

2. Настановний.

3. Корекційний.

4. Блок оцінки ефективності корекційних дій.

Діагностичний блок. Мета: діагностика особливостей розвитку особи, виявлення чинників ризику, формування загальної програми психологічної корекції.

Настановчий блок. Мета: спонукання до бажання взаємодіяти, зняття тривожності, підвищення упевненості клієнта в собі, формування бажання співпрацювати з психологом і що-небудь змінити в своєму житті, спонукання до прийняття клієнтом на себе відповідальності за ефективність психокорекційних заходів.

Коректувальний блок. Мета: гармонізація і оптимізація розвитку та функціонування клієнта, перехід від негативної фази розвитку до позитивної, оволодіння способами взаємодії з світом і самим собою, оволодіння певними способами діяльності чи новими для клієнта патернами поведінки.

Блок оцінки ефективності корекційних дій. Мета: вимір психологічного змісту і динаміки реакцій, сприяння появі позитивних поведінкових реакцій і переживань, стабілізація позитивної самооцінки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні принципи складання психокорекційних програм	\|	Принципи психокорекційної роботи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.