Тема 1. Політологія в системі соціально-гуманітарного знання.

ЗМІСТ

ПОЛІТОЛОГІЯ

З курсу

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

(для студентів спеціальності «Міжнародне право»)

Тема 1. Політологія в системі соціально гуманітарного знання -3-

Тема 2. Політика як соціальне явище -8-

Тема 3.Політична система суспільства -14-

Тема 4. Політична влада -28-

Тема 5. Вибори і виборчі системи -32-

Тема 6. Політична культура -39-

Тема 7. Національна політика -48-

Тема 8. Політика і засоби масової інформації -59-

Література до вивчення курсу-64-

1. Політологія як наука і навчальна дисципліна.

2. Об’єкт і предмет вивчення політології. ЇЇ взаємодія з іншими науками.

3. Методологія політології. ЇЇ функції та завдання.

1.Поняття „політологія” утворилося з двох грецьких слів – politike (державні справи) і logos (вчення). Політична наука як самостійна сфера знань виникає на рубежі Середньовіччя та Нового часу, коли мислителі почали пояснювати політичні процеси з допомогою „земних”, а не релігійно-міфологічних аргументів. Основи наукової політичної теорії закладають Н. Макіавеллі, Ж. Боден, Т. Гоббс, Дж. Локк, Ш.-Л. Монтеск’є, Дж. Віко та ін. У цей час спеціальна галузь знань про політику іменується по-різному – політичне мистецтво, політичне вчення тощо.

Політологія як самостійна навчальна дисципліна почала формуватися в другій половині XIX ст. У 1857 р. Ф. Лейбер починає читати цей курс у Колумбійському коледжі, в 1880 р. у цьому ж коледжі створюється перша школа політичної науки, що поклало початок активному формуванню в США системи політологічних навчальних закладів і наукових установ. 1903 р. датується створення Американської асоціації політичних наук.

У 1896 р. італійський політолог і соціолог Г. Моска публікує книгу „Елементи політичної науки”, що дає підстави говорити про поширення політичної науки у Європі, починаючи з кінця XIX ст. Процес остаточного становлення політології завершився на Міжнародному колоквіумі з політичних наук (Париж, 1948 р.), який був організований ЮНЕСКО, і де було визначено зміст предмета цієї науки та рекомендовано включити курс політології для вивчення в системі вищої освіти як загальнообов’язкової дисципліни.

У радянський період розвитку України політичні проблеми розглядалися такими навчальними дисциплінами, як науковий комунізм, історія КПРС, теорія держави і права та ін. Політологія як новий навчальний курс з початку 1990-х рр. починає викладатися в усіх вищих навчальних закладах України. При Київському, Одеському, Дніпропетровському, Харківському, Львівському національних університетах, національному Університеті „Острозька Академія” та інших освітніх закладах здійснюється підготовка спеціалістів, захищаються кандидатські та докторські дисертації, видається чимало наукової та навчальної літератури, спеціальні журнали та збірники.

У визначенні політології є кілька точок зору:

- вважають, що політологія як загальна теорія політики досліджує політику як цілісний об’єкт, а її предметом є специфічні закономірності, притаманні лише цьому особливому виду людської діяльності;

- іноді політологію визначають як науку про закономірності розвитку та функціонування демократії, її змісту, місця і ролі у політичному житті суспільства;

- трактують політологію як систему закономірностей розвитку та функціонування політичної культури, в межах якої відбувається політична діяльність;

- поширеним є сприйняття політології як науки, що вивчає політичну систему як сукупність владних інститутів та політичну владу як основу розвитку і функціонування політичної системи та ін.

Ураховуючи багатозначність основного терміну „політика”, яким оперує політологія, і можливості різноманітних способів її характеристик, можна дати таке визначення політології: політологія – це наука про політику, про закономірності розвитку політичного процесу, про функціонування політичної системи і влади, про сутність, форми, методи діяльності суб’єктів політики.

Як навчальна дисципліна, політологія включає у себе такі основні дидактичні одиниці: предмет політології та її методологія; історія світової політичної думки; розвиток політичної думки в Україні; теорія влади владних відносин; політична система суспільства; політична культура; політичні партії та партійні системи; політичні еліти та лідерство; світовий політичний процес; політичне прогнозування та ін.

Усю сукупність проблем, які вивчає політологія, можна згрупувати у такі умовні розділи: вступ у політологію, історія політичних учень, теоретична та практична політологія. Головне завдання політології як навчальної дисципліни – опрацювання і таке викладення загальнотеоретичного і практичного матеріалу, щоб відповідно до завдань політологічної підготовки спеціалістів будь-якого профілю, у доступній формі дати їм необхідний мінімум наукових політологічних знань.

2. Об’єктом дослідження політології є сфера політики, політична дійсність, політичне життя особи й суспільства. Політична сфера вивчається й аналізується у поєднанні з особливостями її розвитку, функціонування, зв’язками з економічною та духовною сферами суспільства. Політична сфера є взаємодією в політичному процесі великих і малих соціальних груп, об’єднань громадян, окремих індивідів. Політична сфера включає у себе й соціально-політичні інститути та організації, через які відбувається взаємодія між окремими суб’єктами політики.

Предметом політології є конкретні прояви, процеси, відносини політичної дійсності, які вивчаються політологами. Наприклад, сюди відносять такі феномени, як політика, політична культура, ідеологія, політичні еліти, політичні партії та громадсько-політичні організації, рухи, владні відносини, держава, політична система, політична діяльність, політичне лідерство тощо. Для вітчизняної політології особливо актуальними є проблеми трансформації політичної системи, політичних інститутів та політичних відносин, становлення громадянського суспільства і правової, соціальної держави, здійснення політичних реформ, становлення багатопартійності тощо.

У цілому усю сукупність проблем, які є предметом політології, можна розділити на такі основні групи:

- ідейно-теоретичне і соціально-філософське підґрунтя політичних процесів і явищ, яке систематизує ознаки і характеристики політики, політичні парадигми, які відповідають конкретному історичному періоду;

- політичні системи, політична влада, політичні режими (умови їх розвитку і зміни), держава, політичні партії, суспільні рухи;

- політичні процеси, політична діяльність, політична участь і політична поведінка, міжнародна та воєнна політика, політична глобалістика тощо.

Політологія взаємодіє з рядом наук, предметом дослідження яких є окремі аспекти політичної дійсності. Зокрема, це – політична філософія, політична соціологія, політична психологія, теорія міжнародної політики, етнодержавознавства, історія держави і права, політична географія (геополітика) та ін.

Політична філософія вивчає політику як цілісність, її природу, вона розробляє загальні критерії оцінки політики, ідеали та нормативні принципи організації суспільства. Політична філософія акцентує увагу на сутності природи політичного світу (добро-зло; справедливість – несправедливість; збереження – зміни і т. д.).

Політична соціологія є наукою про взаємодію політичного суспільства (держави) з громадянським суспільством, взаємодію політичних і соціальних процесів.

Політична географія (геополітика) вивчає взаємозв’язок політичних процесів із просторовим розташуванням держави. Політична історія вивчає політичні теорії, погляди, інститути, події у їх хронологічній послідовності та взаємозв’язку. Політична психологія досліджує соціально-психологічні складові політичного життя суспільства. Теорія міжнародної політики має предметом свого дослідження зовнішньополітичну діяльність держав, об’єднань громадян, проблеми війни та миру, тероризму, запобігання виникненню міжнародних конфліктів і їх врегулювання тощо.

3. Методологічна основа політології складається з загальнотеоретичних досліджень політики на рівні філософського обґрунтування її природи, теорій середнього рівня, які спрямовані на дослідження і формування окремих концепцій політичного маркетингу, та конкретних емпіричних досліджень різних елементів політичної ситуації.

До загальнотеоретичних методів відноситься структурно-функціональний, метод конфліктології, метод символічного інтеракціонізму та обміну, метод біхевіоризму. До емпіричних (прикладних) методів відносяться методи вибіркового дослідження, польового дослідження, прихованого спостереження, експерименту.

Політологія як суспільствознавча наука та навчальна дисципліна виконує ряд теоретичних та практичних функцій, серед яких – описова (дескриптивна), прогностична (функція наукового передбачення), інструментальна (технологічна), пояснювальна (інтерпретаційна), ідеологічна (програмова).

Описова функція полягає у пошуку відповідей на запитання: якою насправді є політична дійсність? У чому її природа та специфіка? Хто виступає суб’єктом політики?

Прогностична функція полягає у відповіді на запитання: якою буде політична дійсність у майбутньому або коли відбудуться певні події. Результатом цієї функції є поява прогностичних гіпотез.

Інструментальна (технологічна) функція пов’язана з пошуками відповідей на запитання щодо вибору форм і видів політичної дії з метою досягнення бажаного результату.

Пояснювальна функція дозволяє знайти відповіді на запитання: чому певні факти політичної дійсності існують? Чому ці факти мають саме такі властивості?

Ідеологічна (програмова) функція полягає у розробці стратегії напрямків розвитку суспільства, його політичних інститутів, політичних процесів тощо.

Серед інших функцій політології:

- методологічна (охоплює способи, методи і принципи теоретичного дослідження політики і практичної реалізації набутих знань);

- світоглядна (утверджує цінності, ідеали, норми, які характеризують цивілізовану політичну систему, політичну культуру соціальних суб’єктів);

- політичної соціалізації (забезпечує процес включення людини в політичну сферу життя суспільства і формування певного типу політичної культури). Безумовно, усі зазначені функції тісно пов’язані між собою і взаємодіють із загальними функціями політики, які виступають у цивілізованому суспільстві на перший план.

До основних завданьполітології як навчальної дисципліни відноситься:

- підготовка студента до виконання ролі громадянина;

- підготовка до участі у суспільно-політичному житті, тобто політична соціалізація студентської молоді;

- подолання стереотипних уявлень про політику, як про виключно арену для боротьби, протистояння, конфлікту та засвоєння громадянами норм цивілізованої політичної поведінки, культури політичного спілкування та ін.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Принципи, шляхи й засоби перевиховання	\|	Тема 2. Політика як соціальне явище.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.