МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||||
Функції перестрахування.Головна функція: · вториний перерозподіл ризику. Зміст її полягає в тому, що страховик може забезпечити страхувальнику тільки таку гарантію, яка відповідає його фінансовим можливостям. Самотужки домогатися значних результатів страховику досить важко. Якісніше і в повнішому обсязі виконувати свої забов'язання страховик може завдяки перестрахуванню, тобто через розподіл ризику з іншими страховиками. За цих умов перестраховик бере на себе відносно значну частку ризику чи гарантії. Частина ж ризику, яку цедент залишає за собою, називається власним утриманням. Допоміжні функції: перестрахування дає змогу брати на страхування дуже дорогі та унікальні ризики; воно сприяє запровадженню та поширенню нових видів страхування; якщо перерозподіл ризику здійснюється між компаніями різних країн, то воно набирає форми зовнішньої торгівлі, де об'єктом купівлі-продажу є страхові гарантії. Це "невидимий" експорт-імпорт. Розділяють активне та пасивне перестрахування. Активне перестрахування полягає у прийнятті іноземних ризиків для покриття або продажу страхових гарантів. Пасивне - це передача ризиків іноземним страховикам (купівля страхових гарантій). Головна його мета - передача відносно дрібних ризиків великій кількості перестраховиків у різних країнах.
v від страхової діяльності; v від інвестиційної діяльності та розміщення тимчасово вільних коштів; v від інших операцій. Доходи від страхової діяльності включають: · зароблені страхові платежі за договорами страхування та перестрахування; · комісійні винагороди за перестрахування; · частки від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачені перестраховиком; · повернуті суми із централізованих страхових резервів; · повернуті суми технічних резервів, відмінних від резерву незароблених премій, у випадках і на умовах, передбачених чинним законодавством. Зароблені страхові платежі визначаються за формулою:
ЗСП = СНСП зв.п. + СНЗСП поч.зв.п. - СНЗСП к.зв.п.
ЗСП - зароблені страхові платежі; СНСП зв.п. - сума надходжень страхових платежів за звітний період; СНЗСП поч.зв.п. - сума незароблених страхових платежів на початок звітного періоду; СНЗСП к.зв.п. - сума незароблених страхових платежів на кінець звітного періоду.
До суми надходжень страхових платежів не включаються частки страхових платежів, які сплачено перестраховиками у звітному періоді за договорами перестрахування. Страхові платежі - первинний доход страхової організації та основа подальшого обігу засобів, джерело фінансування інвестиційної діяльності. Оскільки від моменту надходження платежів страхувальників на рахунки страховиків до виплати їх у формі страхового покриття минає певний час, а тривалість збереження засобів страхувальника визначається строком договору, що може дорівнювати трьом, п'яти, десяти, п'ятнадцяти і більше років, то запасні і резервні фонди, які формує страховик, можуть десятиріччами не використовуватись. Це створює об'єктивну основу для формування позичкового фонду, прямого інвестування, участі в комерційних операціях іншого виду, даючи доход від інвестиційної діяльності та розміщення тимчасово вільних засобів. Крім того страхова компанія може мати доход від надання послуг, пов'язаних з ризик-менеджментом, консультаціями, підготовкою кадрів і т.ін. (доходи від інших операцій). Витрати страховика утворюють собівартість страхових послуг. Вони мають таку структуру: · витрати на виплату страхових сум та страхових відшкодувань; · відрахування в централізовані страхові резервні фонди; · відрахування в технічні резерви, відмінні від резервів незароблених премій, у випадках і на умовах, передбачених актами чинного законодавства; · витрати на проведення страхування; · інші витрати. Собівартість у страховій справі - явище особливе. Страховик, беручи на себе страхову відповідальність за даним видом договору, тільки приблизно знає, у яку суму йому обійдеться надання тієї чи іншої страхової послуги. Вона може коштувати страховику тільки суми витрат на веденя справи за даним договором, а може, окрім цього, включати виплату річного відшкодування. Саме тому в страховій практиці явище собівартості розглядають у вузькому та широкому її розумінні. У широкому розумінні собівартість - сукупність усіх затрат страховика з надання послуг як безпосередніх, спрямованих на здійснення виплат з відшкодування збитків або страхових сум та на ведення страхової справи, так і опосередкованих, тобто витрат, пов'язаних із забезпеченням фінансової стійкості страхової компанії (формування запасних та резервних фондів). У вузькому розумінні собівартість - це витрати страховика на ведення страхової справи. Головна стаття витрат страховика - виплата страхових сум і страхового відшкодування. Питання для самоконтролю:
1. Розкрити сутність та необхідність страхування в сучасних умовах господарювання. 2. Розкрити зміст основних функцій страхування. 3. Визначіть основних учасників страхового ринку. 4. Які ви знаєте форми страхового захисту? 5. Розкрити класифікацію страхових відносин. 6. Розкрити сутність: · майнового страхування; · страхування економічних ризиків · особового страхування; · страхування відповідальності; 7. Розкрити сутність перестрахування.
Література:
1. В.Д.Базилевич, К.С. Базилевич. Страхова справа. - К.: Знання, 1997, стор. 16-19, 35-37, 41-45. 2. О.Заруба. Страхова справа. - К.: Знання, 1998, стор. 16-19, 35-37, 41-45. 3. А.Д.Дробозина. Финансы. - М.: Финансы, 1999, стр. 352-385. 4. Н.Е.Заяц. Теория финансов. - М.:1997, стр. 237-254.
Тема 10
Читайте також:
|
||||||||||
|