• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Гарантії прав людини і громадянина.

Основні права людини - гарантована законом міра свободи (можливості) особи, яка відповідно до досягнутого рівня еволюції людства, здатна забезпечити її існування і розвиток і закріплена як міжнародний стандарт, як загальна і рівна для всіх людей.

Ознаки основних прав людини:

1. Можливості (свободи) людини діяти певним чином або утримуватися від певних дій;

2. Можливості, які обумовлені біосоціальною сутністю людини, належать їй від народження. Це природні невідчужувані права;

3. Можливості, які не обмежені територією держави і не залежать від національної приналежності людини: вони належать їй вже внаслідок того, що вона людина. Вони походять з природи людини і покликані формувати і підтримувати в людині відчуття власної гідності, її індивідуальність;

4. Можливості, які залежні (в плані здійснення) від можливостей суспільства - рівня його економічного, політико-соціального, духовно-культурного розвитку. Зрозуміло, рівень розвитку суспільства не залишається незмінним, як і потреби самої людини;

5. Можливості, які мають правовий характер, оскільки містяться в законодавчих актах, які створені в межах держави і на міжнародному рівні. Визнання, дотримання, охорона і захист державами (в результаті угод) основних прав людини, закріплених на міжнародному рівні, - показник того, що вони не тільки стали об'єктом міжнародного регулювання, але і міжнародними стандартами.

Комплекс міжнародних документів (Загальна декларація прав людини 1948 р., Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права і Міжнародний пакт про цивільні і політичні права, прийняті ООН в 1966 р., Факультативний протокол до останнього) складають Міжнародний білль прав людини (або Хартію прав людини). Міжнародні пакти про права людини поклали на держави обов'язок забезпечити поступове здійснення в них прав всіма необхідними засобами, включаючи законодавчі.

Зміст і об'єм основних прав людини визначається сукупністю наступних соціальних чинників:

• інтерес людини, справедливо збалансований з інтересами суспільства;

• мораль суспільства, переважаюча в даний період;

• мета прав людини і відповідність цим правам засобів, що використовуються державою (реалізація, забезпечення і обмеження прав).

Права людини і права громадянина - тісно взаємозв'язані, проте не є тотожними поняттями. Громадянин - людина, яка законом визнається такою, що юридично належить даній державі. Якщо права людини закріплені в Міжнародно-правових актах, то права громадянина - в конституції певної держави.

Система основних прав і свобод людини і громадянина

Сучасна типологія прав і свобод, а значить - і обов'язків, досить різноманітна. Самою загальною їх класифікацією є розподіл прав на: негативні і позитивні.

Такий поділ прав заснований на фіксації в них негативного і позитивного аспектів свободи. В негативному значенні свобода розуміється як відсутність примусу, обмежень по відношенню до особи, у тому числі і з боку держави, в позитивному - як свобода вибору, створювана державою, а головне, здатність людини до досягнення своїх цілей і обов'язок держави надавати громадянину ті або інші соціальні блага.

Відповідно до таких аспектів свободи негативні права полягають в праві індивіда на захист від якого-небудь втручання, у тому числі і державного, в здійсненні громадянських прав (як члена громадянського суспільства) і політичних прав (як учасника політичного життя). Негативні права вважаються основоположними, абсолютними. Вони з'явилися історично раніше інших прав і розвивалися як група прав на незалежність від влади (свобода віри, свобода віросповідання і свобода совісті; право на особисту свободу; право на придбання і недоторканність приватної власності; свобода пересування по території всієї держави; таємниця і недоторканність листування; свобода слова і свобода думки і об'єднань; право на недоторканність житла; свобода вибору професії і т.д.).

На відміну від негативних прав, позитивні права фіксують права індивіда на поліпшення свого становища і підвищення культурного статусу, забезпечувані державою. Це - економічні, соціальні і культурні права як окрема група прав суб'єкта, які характеризують правову державу новітнього періоду її розвитку. До них відносяться: право на освіту, свобода будь-якої творчої діяльності, право на інтелектуальну власність, право на вільне використання своїх здібностей і майна, право на соціальну безпеку і захист в умовах безробіття, право на сприятливе навколишнє середовище, право на охорону здоров'я і медичну допомогу, право на гідне життя і т.п.

Основні права і свободи людини і громадянина розрізняють також по сфері їх реалізації в суспільному житті: особисті (громадянські), політичні, економічні, соціальні, культурні, екологічні.

Всі вони закріплені в розділі II «Права, свободи і обов'язки людини і громадянина» Конституції України 1996 р.

Особисті права - це природні, невід'ємні права людини. Вони похідні від природного права на життя і свободу, якими від народження володіє кожна людина, і покликані гарантувати індивідуальну автономію і свободу, захищати особу від свавілля з боку держави і інших людей.

До особистих прав відносять можливості людини, необхідні для забезпечення її фізичної і морально-психологічної (духовної) індивідуальності. Відповідно до цього особисті права ділять на фізичні і духовні. Фізичні права: на життя, особисту недоторканність, свободу пересування, вибір місця проживання. Духовні права: на ім'я, честь і гідність, на справедливий, незалежний і публічний суд (в Конституції України 1996 р. – це статті 27, 28, 29 і ін.).

Політичні права - можливості громадянина брати активну участь в управлінні державою і в суспільному житті, впливати на діяльність різних державних органів, а також суспільних організацій політичної спрямованості.Це - право обирати і бути обраним до представницьких органів державної влади і місцевого самоврядування, право створювати громадські об'єднання і брати участь в їх діяльності, свобода демонстрацій і зборів, право на інформацію, свобода слова, думок, у тому числі свобода друку, радіо, телебачення і ін. (в Конституції України 1996 р. - статті 38, 39, 40 і ін.).

Економічні права - можливості людини і громадянина розпоряджатися предметами споживання і основними чинниками господарської діяльності: власністю і працею, проявляти заповзятливість і ініціативу в реалізації своїх здібностей і набуття способів для існування.

Особливе місце серед економічних прав займає право на приватну власність.

В Конституції України 1996 р. закріплено, що кожний має право володіти, користуватися і розпоряджатися власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Конституція України 1996 р. проголосила право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом (ст. 42).

Соціальні права - можливості особи і громадянина вільно розпоряджатися своєю робочою силою, використовувати її самостійно або за трудовим договором, тобто право на вільну працю (вибір виду діяльності, безпечні умови праці, гарантовані мінімальні розміри її оплати і т.п.), право на соціальне забезпечення, відпочинок, освіту, гідний рівень життя і ін.

Культурні права - можливості збереження і розвитку національної самобутності людини, доступу до духовних досягнень людства, їх засвоєння, використання і участі у їх розвитку. До них відносяться: право на освіту; навчання на рідній мові; право на використання вітчизняних і світових досягнень культури і мистецтва; право на вільну наукову, технічну і художню творчість (в Конституції України 1996 р. - статті 53, 54).

Екологічні права - можливості користуватися природним середовищем. Це - права на сприятливе навколишнє середовище, охорону здоров'я від його несприятливої дії, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю і майну екологічними правопорушеннями, на природокористування і ін.

Проголошення будь-якого права людини, навіть закріпленого відповідними актами держави і її органів, ніщо без реальних гарантій його здійснення. Під гарантіями прав, свобод і обов'язків людини і громадянина розуміють систему соціально-економічних, етичних, політичних, юридичних умов, засобів і способів, що забезпечують їх фактичну реалізацію, охорону і надійний захист.

Без гарантій права, свободи і обов'язки людини і громадянина перетворюються на своєрідні «заяви про наміри» які не мають ніякої цінності ні для особи, ні для суспільства.

Гарантії по сфері дії:

внутрідержавні (національні);

міжнародні.

Гарантії за способом викладу:

прості;

складні;

змішані;

Загальні гарантії прав, свобод і обов'язків:

1. Соціально-економічні - єдність соціально-економічного простору, вільне переміщення товарів, послуг, фінансових коштів, свобода економічної діяльності. Визнання і рівний захист всіх форм власності. Соціальне партнерство між людиною і державою, працівником і працедавцем, захист конкуренції в підприємницькій діяльності;

2. Політичні - наявність розвиненої системи народовладдя, реальної можливості особи брати участь в управлінні державою безпосередньо або через представницькі органи. Політичне різноманіття. Можливість користуватися своїми правами і свободами, захищати свої інтереси. Наявність незалежної конструктивної опозиції, політичного плюралізму і ін.;

3. Ідеологічні (духовно-етичні) - ідеологічне різноманіття. . Заборона релігійної, расової ворожнечі. Демократична громадська думка. Необхідний освітній рівень (загальнодоступність і безкоштовність освіти). Доступ до інформації і ін.

4. Юридичні - система юридичних засобів і способів охорони і захисту прав людини і громадянина. Обов'язок держави забезпечити особі права на судовий захист і інші способи захисту, не заборонені законом, а також право на отримання кваліфікованої юридичної допомоги.

Юридичні гарантії прав людини підрозділяються на:

- гарантії реалізації прав;

- гарантії охорони прав;

-гарантії захисту прав.

Гарантії охорони -

встановлення меж здійснення прав і свобод, їх конкретизація в законодавстві;

встановлення процедур, заходів заохочення, стимулювання, пільг для ініціативної реалізації прав;

встановлення засобів профілактики і попередження правопорушень.

Гарантії захисту -конституційний нагляд, контроль, відповідальність правопорушника.

Читайте також:

1. II. МЕХАНІЗМИ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.
2. V Такі негативні особистісні утворення, як самовпевненість і нерозвиненість автономії та ініціативи, обумовлюють неадаптивне старіння людини.
3. А. Це наявність в однієї людини кількох ліній клітин з різним набором хромосом.
4. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.
5. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
6. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.
7. Акустичні поля людини
8. Аналіз ризику в життєдіяльності людини.
9. Аналіз умов ураження людини електричним струмом.
10. Аналізатори людини та їхні властивості.
11. Аналізатори людини та їхні властивості.
12. АНАЛІЗАТОРІВ У ПРОЦЕСІ РОСТУ ТА РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ.

Переглядів: 3468