Аналіз ризику в життєдіяльності людини.

Розподіл підприємств. установ та організацій за ступенем ризику їхньої господарської діяльності щодо забезпечення безпеки та захисту населення і територій від НС

Якісний аналіз небезпек

Управління ризиком

Види ризиків. Концепція прийнятного ризику

Методологічні підходи до визначення ризику

Аналіз ризику в життєдіяльності людини

План

Застосування ризик-орієнтованого підходу для побудови імовірнісних структурно-логічних моделей виникнення та розвитку НС

Література:

1. Бедрій Я.І., Нечай В.Я. Б38 Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. – Львів: Магнолія, 2007.

2.Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник - К.: Каравела, 2002. -327с.

3. Джигирей В.С., Жидецький В.І. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник. - Львів:Афіша, 2000. -255с.

4. Яким Р.С. Безпека життєдіяльності людини: Навч. посібник. - Львів: Видавництво «Бескид Біт», 2005. - 304 с.

У всі часи людина прагнула до забезпечення своєї безпеки, охорони здоров'я. Але з появою нових приладів, машин, технологічних ліній, атомних електростанцій, виникли й нові небезпеки: електричний струм, електромагнітне поле, радіація, хімічні сполуки. Практика дає людині усі підстави для висування аксіоми, що усяка діяльність людини є потенційно небезпечною. Потенційна небезпека ЖД людини існує як явно, так і приховано у вияві її результатів, котрі важко передбачити і котрі можуть спричинитися до травм, загибелі, захворювань, погіршення працездатності, самопочуття та інших небажаних наслідків.

Останнім часом спеціалісти з безпеки життєдіяльності все частіше вживають поняття «ризик». Найбільш загальне тлумачення ризику - частота реалізації небезпеки. Він визначається ймовірністю проявлення небезпеки та ймовірністю присутності людини в зоні дії небезпеки (в небезпечній зоні).

Ризик – це частота реалізації небезпек. Аналіз ризику — це систематичне використання інформації про ризик, порівняння його з прийнятним ризиком, обґрунтування раціональних заходів захисту. На підставі аналізу ризику та його кількісної оцінки здійснюється управління ризиком. Управління ризиком — це процес прийняття рішень і здійснення заходів, спрямованих на забезпечення мінімально можливого ризику.

Ризик (R) – це кількісна оцінка небезпеки об'єкта чи явища. Ризик (R) визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками (п) до максимально можливої їх кількості (N) за конкретний період часу:

R = N/n, (1.1)

де N – загальна кількість осіб, які можуть постраждати при реалізації небезпеки; n – кількість осіб, які постраждали при реалізації небезпеки.

При аналізі ступеня небезпеки розрізняють індивідуальний і соціальний (груповий) ризик. Індивідуальний ризик характеризує небезпеку певного виду для окремого індивіда. Груповий ризик ⎯ це ризик для групи людей.

Наведена формула дозволяє розрахувати розміри загального та групового ризику. При оцінці загального ризику величина N визначає максимальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику - максимальну кількість подій у конкретній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою. Зокрема, в групу можуть входити люди, що належать до однієї професії, віку, статі; групу можуть складати також транспортні засоби одного типу; один клас суб'єктів господарської діяльності тощо.

Характерним прикладом визначення загального ризику може служити розрахунок числового значення загального ризику побутового травматизму зі смертельними наслідками. Відповідно до статистичних даних за 2011р. в Україні загинула в невиробничій сфері 41 217 людей. Наразитись на смертельну небезпеку в невиробничій сфері практично міг кожен із загальної кількості громадян, які проживали в Україні за цей період, тобто N = 45 644 419 осіб. Відтак, числове значення загального ризику смертельних випадків у невиробничій сфері в 2011р. становило:

R = 41217 / 45 644 419 = 0, 000903 = 903 • 10^-6.

З розглянутого прикладу випливає, що з кожного мільйона громадян, які проживали в Україні, в невиробничії сфері загинули в 2011р. 903 особи.

Прикладом визначення індивідуального ризику може служити розрахунок числового значення індивідуального ризику виробничого травматизму зі смертельним наслідком у вугольній промисловості. Відповідно до статистичних даних в 2008 р. працювало 244 000 осіб, протягом 2008 року у вугольній промисловості загибло 174 людини. Відтак, числове значення індивідуального ризику смертельних випадків у вугольній промисловості в 2008р. становило:

R = 174/ 244000 = 0,00071311 ≈ 0,0007 ≈ 1 • 10^-3.

З розглянутого прикладу випливає, що з кожної тисячі працюючих у вугільній промисловості загибла приблизно одна людина.

Для того щоб пояснити, що будь-яка система, яка надає деякий рівень особистих, соціальних, технологічних, наукових або промислових переваг, містить необхідний, навіть обов'язковий елемент ризику, зробимо невеличкий відступ.

Наприклад, жоден літак не зміг би піднятися у небо, жодна машина не змогла б рушити, жоден корабель не зміг би вийти у море, якщо б виникла необхідність перед цим виключити усі ризики та усі небезпеки. Подібним чином неможливо було б працювати на свердлильному верстаті, керувати автомобілем, йти по вулиці, пірнати у воду, готувати обід тощо без деякого елементу функціонального ризику.

Безпека є насправді відносним поняттям. Абсолютної безпеки для всіх обставин та умов не існує. Просте запитання: «Яка безпека є достатньою?» не має простої відповіді. Вираз «безпека на 99,9%», що використовується для означення високого рівня гарантії або низького рівня ризику.

2.Методологічні підходи до визначення ризику.

Можливо ли визначити ступінь ризику? Методик визначення ризику декілька. Слід зазначити, що існуючі методики визначення ступеню ризику являються приблизними. Задача удосконалювання наявних методів оцінки ризику і створення нових, є актуальною в усьому світі.

В даний час виділяються такі основні методологічні підходи до оцінки ступеня ризику:

1. Інженерний − який ґрунтується на статистиці, розрахунку частоти реалізації небезпеки, ймовірносному аналізу безпеки, побудові «дерева небезпеки».

2. Моделювання − який заснований на побудові моделей впливу негативних факторів, що виникають при реалізації небезпеки, на біосферу, індивід, соціальні, професійні групи, і т.п.

3. Експертний −коли імовірність реалізації конкретної небезпеки, тобто оцінка ступеня ризику визначається на основі опитування фахівців − експертів.

4. Соціологічний − який ґрунтується на опитуванні населення.

5. Статистичний - дозволяє проводити оцінку ризику небезпеки за допомогою інформаційного матеріалу (звіти про небезпечні ситуації, які траплялися на досліджуваному об'єкті).

6. Аналоговий - базується на використанні та порівнянні небезпек і факторів ризику, які відбувалися в подібних умовах та ситуаціях.

Перераховані методи відбивають різні аспекти ризику. Тому, для одержання узагальненої оцінки небезпеки об'єкту через характеристику «ризик» їх необхідно застосовувати в комплексі. Вищевикладене показує, що використання існуючих підходів до оцінки ступеня небезпеки дозволяє одержати числові значення цього явища. Унаслідок цього перехід до поняття «ризик» з ціллю оцінки ступеню небезпеки антропогненної чи природної системи або явища відкриває принципово нові можливості для підвищення безпеки техносфери.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.