МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Правоутворення як процес самоорганізації праваПравоутворення – це найбільш широка категорія, яка охоплює виникнення і буття права, його упорядкування і розвиток у різних аспектах і напрямах. Змістовна сторона правоутворення включає всі форми й засоби виникнення, розвитку і зміни права: · його зовнішнє відображення в юридичних письмових документах (нормативних актах, угодах, судових прецедентах і т. ін.); · існування у вигляді неінституціональних форм (правосвідомість, правові принципи, правові теорії і концепції, конкретні правовідносини і тощо); · процеси виникнення юридичних моделей поведінки та їх фактичної реалізації. Сучасне розуміння сутності правоутворення базується: · на концепції спільності й відмінності права і закону, згідно з якою право може існувати і поза своєю інституційною формою (законодавством) у вигляді рівного та справедливого масштабу свободи, що знаходить своє відображення у правових принципах, суб’єктивних правах, конкретних правовідносинах тощо; · на теоріях правової держави і громадянського суспільства, згідно з якими домінуюче значення має громадянське суспільство – спільність рівних, вільних і незалежних осіб, які відносно держави виступають громадянами. Громадянське суспільство безпосередньо утворює право у формі типових конкретних правовідносин, зумовлених соціальними чинниками, емпіричною правосвідомістю населення. Роль держави полягає у дослідженні, узагальненні та систематизації масових видів правової поведінки, правової взаємодії членів громадянського суспільства. Держава формулює це «право суспільного життя» у формалізованих, загальнообов’язкових правилах поведінки, зовнішньо відображених у законодавстві – системі нормативно-правових документів. Крім цього, держава за допомогою примусу й інших форм державного впливу забезпечує реалізацію юридичних приписів усіма громадянами й охорону їх від порушень; · на принципі поділу влади, який по суті є розподілом правових форм діяльності держави чи форм здійснення державної влади стосовно формування і забезпечення реалізації права як органами держави, так і громадянським суспільством. У найбільш загальному плані для представницьких органів держави характерно формування за своїм розсудом правил поведінки у формі законів, які регламентують найважливіші аспекти всіх видів суспільних відносин. Виконавчі органи самостійно утворюють норми права в основному у сфері відомчої діяльності. Судова влада специфічна як за предметом впливу, так і за роллю в утворенні права. Предметом її впливу є переважно та сфера відносин, де суб’єкти неспроможні самостійно вирішити справи чи усунути протиріччя, що виникають між ними. Ці конкретні правові ситуації розв’язує суд на основі відповідної норми права, а якщо немає відповідної норми права, – в порядку судового прецеденту. Тому судова влада, на відміну від інших, утворює право шляхом переходу від конкретних актів до загальних настанов. Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що правоутворення як процес виникнення і становлення права складається з трьох етапів: Читайте також:
|
||||||||
|