Типологія та функції політичного лідера.

Окрему увагу варто приділити питанню типологізації політичного лідера. В основі класифікації політичних лідерів, запропонованої різними вченими, лежать різні критерії, зокрема: особливості поведінки, міра впливу на суспільство чи групу, спосіб легітимації діяльності, методи діяльності, тощо. Наведемо найбільш розповсюджені в політичній науці типології:

1. За критерієм способу набуття та легітимації влади( М. Вебер ):

- традиційний ( вожді племен, монархи ) авторитет яких базується на традиціях, звичаях, часто освячується релігією;

- раціонально–легальний, до якого відносять лідерів, які приходять до влади загально визнаним у суспільстві шляхом, внаслідок наполегливої праці, яка дозволила їм завоювати довіру електорату та в процесі якої вони довели свою здатність до управління;

- харизматичний, що ґрунтується на вірі в те, що лідер наділений особливими надприродними здібностями, покликаний до влади вищими силами. Оптимальний варіант для появи такого типу лідера – наявність глибокої суспільно-політичної кризи.

2. За критерієм стилю керівництва:

- автократичний;

- диктаторський;

- демократичний;

- плутократичний.

3. За мірою впливу на суспільство:

- реальні;

- менеджери.

4. За іміджем і рольовим призначенням:

- прапороносець;

- слуга;

- торговець;

- пожежник;

- актор.

5. За ставленням до політичної системи:

- функціональний;

- дисфункціональний;

- конформістський;

- нонконформістський.

6. За масштабами лідерства:

- загальнонаціональний;

- регіональний;

- певного класу, соціальної верстви, групи.

7. За способом утвердження лідерства:

- формальні;

- неформальні.

Лідери усіх типів, виходячи з завдань, які ставить перед ним суспільство повинні виконувати набір функцій, серед яких наступні:

- діагностична, що передбачає всебічний аналіз політичного середовища, виявлення у ньому можливих відхилень від своєї позиції або плану дій;

- директивна - полягає у визначенні напряму дій в інтересах групи, яка долатиме проблемну ситуацію;

- мобілізуюча, спрямована на забезпечення підтримки групи плану дій та бачення ситуації лідером;

- забезпечення зворотного зв’язку між владою та масами, що сприяє орієнтації громадян на активну участь у політичному процесі, дотриманню суверенітету особистості та призводить до високого ступеню легітимації влади та стабілізації суспільної системи загалом;

- соціального арбітражу та патронажу, які проявляються у захисті населення від посягання на його природні права, підтримуванні порядку та законності, недопущенні заборонених законодавством форм політичної активності громадян.

В умовах демократичного політичного устрою держави, громадяни виявляють значний рівень довіри та обирають тих політичних лідерів, які відзначаються компетентністю, вмінням відстоювати інтереси своїх виборців та ефективно здійснювати управління.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Природа політичного лідерства.	\|	Механізми політичного лідерства.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.