Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Особливості вивчення розділу «Звуки і букви»

Засвоєння цього розділу програми підпорядковано:

• узагальненню тих знань щодо звукової і графічної системи української мови, що учні здобули під час оволодіння усним мовленням і читанням;

• розширенню і поглибленню цих знань;

• удосконаленню орфоепічних умінь і збагаченню та активізації словникового запасу;

• корекції графічних умінь під час письма;

• корекції або формуванню орфографічних навичок та мовленнєвих умінь на основі здобутих знань і вмінь.

Порівняльний аналіз звуко-буквених систем української та російської мов, здійснений у межах вимог програми початкової школи, дає можливість зробити

такі висновки:

1. В український мові, так само, як і в російській, 6глосних звуків (фонем). Є незначні відмінності у ви мові звуків [и] (рофі]) та [і] (рос[и]). Голосні звуки в обох мовах позначаються 10 літерами. У буквеному позначенні звуків є відмінності. Так, звук [і] позна чається буквою і, звук [и] — буквою и, звук [є] — бук вою є, після м'яких приголосних — буквою є; звуки [йе] — буквою є на початку складу. В українській мові

відсутня буква є. М'який приголосний перед о позна чається м'яким знаком (льон), звуки [йо] позначають ся відповідними буквами (йорж). Звуки [йі] познача ються буквою ї (в російській мові ьи). Отже, новими графічними знаками є букви і, є, ї; однаковими за на

кресленням, але різними за звуковим значенням букви и, є. . Українські звуки [і], [и] вищого підняття, ніж російські [и], [ьі], проте це не дає помітного акценту, тому спеціальна увага на цьому не зосереджується.

2. Приголосні переважно збігаються за звуковим значенням і графічним позначенням. Відмінності спостерігаються у звуковому значенні деяких однакових за накресленням графем.

Так, буква ч позначає в українській мові твердий звук (у рос. — м'який), буква г позначає фарингальний звук [г], у російській мові — проривний; буква щ позначає в українській мові два тверді звуки [шч]; (у рос _ м'які [ш'ч'] або подовжений м'який [ш':]. Буква ґ є новою графемою. Звукове значення цієї букви збігається зі звуковим значенням російської букви г.

Спостерігається значна відмінність у класифікації приголосних за твердістю-м'якістю. Так, збігаються за твердістю-м'якістю в обох мовах лише приголосні [Д] - [Д'], [т] - [т'1, [з] - [в'], М - [С], [л] - [л'], [н] -[н'], [р] - [Р'].

Губні приголосні та шиплячі в українській мові тверді. Пом'якшені варіанти твердих фонем (губних та шиплячих) постають лише в позиції перед [і]. Тут, як бачимо, збіг частковий (збігаються тверді фонеми). В українській мові, крім твердої фонеми [ц], на противагу російській, є й м'яка — [ц']. У кінці слів української мови послідовно виступає твердий звук [р].

Властивими тільки українській мові є фонеми [дз], [дз'], [дж].

Класифікація приголосних за дзвінкістю-глухістю в українській та російській мовах збігається майже повністю, хоча й тут є певні відмінності.

Так, в українській мові сонорний [в] не має пари (у російській — парні [в] — [ф])- До дзвінких належать звуки української мови [дз], [дз'], [дж] та звуки [ґ], [г].

Більше відмінностей знаходимо в орфоепічних нормах: в українській мові дзвінкі приголосні не оглушуються ні в кінці, ні в середині слів (крім [г] у деяких словах). А ось явище одзвінчення м'яких [т'], [с'] та звука [к] у деяких словах характерні для обох мов мо-ло[д']ба, про[з']ба, во[ґ]зал.

Якщо порівняти знання, уміння і навички, сформовані на уроках російської мови під час вивчення фонетико-графічного матеріалу, і ті, які потрібно формувати на уроках української, то слід зазначити, що частина з них матиме позитивний перенос, інша — інтерферуватиме.

Так, спільними для обох мов є поняття про звуки людської мови, їх місце творення, голосні та приголосні звуки, звуки тверді і м'які, дзвінкі та глухі, поняття про наголос, склад (відмінності спостерігаються в термінології), а також уміння робити звуковий і зву-ко-буквений аналіз, позначати звуки відповідними буквами (графічні навички). Отже, це той матеріал,на основі якого можна активізувати знання, оскільки відбуватиметься позитивний перенос знань, умінь і навичок. Учитель має лише педагогічно організувати його так, щоб учні застосували здобуті знання та вміння на українському мовному матеріалі. Звичайно, важливим є також завдання оволодіти українською термінологією.

Знання про голосні, з одного боку, й відповідні вміння позначати їх — з другого, лише частково збігаються. Так само частково збігаються знання про приголосні тверді і м'які. їх використання матиме транспо-зиційно-корекційний характер. Таким чином, маючи результати порівняльного аналізу і знаючи про ті психологічні чинники, які супроводять процес засвоєння української мови, учитель матиме змогу правильно визначити навчальні завдання (проміжні цілі), які треба ставити під час вивчення кожної теми, та методично правильно розв'язувати їх.

Засвоєння цього розділу найтісніше пов'язано з удосконаленням орфоепічних умінь, бо не можна говорити про звуки мови і не вчити їх вимовляти, так само, як не можна вивчати букви без удосконалення вмінь вживати їх на письмі. Тому, формулюючи навчальну мету уроку, обов'язково слід визначати ті конкретні орфоепічні й графічні вміння, які мають відпрацьовуватися з огляду на тему, і добирати для цього відповідні вправи.

Під час вивчення зазначеного розділу на уроках української мови застосовують такі прийоми, як спостереження за вимовою, частковий звуковий і звуко-буквений аналіз, спрямований на усвідомлення відмінностей між звуками російської й української мов та їх графічним позначенням, а також вправи на вдосконалення культури мовлення (умінь літературної вимови, правильного слововживання тощо).

Беручи до уваги, що відповідний розділ уже засвоєний під час вивчення російської мови, на уроках української немає потреби окремо спинятися на розрізненні голосних і приголосних звуків, приголосних твердих і м'яких, тобто на тих знаннях та вміннях, ЯКІ ВлСО добре сформовані та є спільними, зате більше уваги має надаватися вправам, побудованим на основі прихованого зіставлення і присвяченим засвоєнню тих звуків, вимова яких відрізняється в обох мовах (звуки [а],[о], твердий [ч], подовження м'яких і т. д.).

Знання, які є спільними для обох мов, доцільно активізувати у цікавій для дітей формі. Для цього доречно використовувати казкового героя, якому треба поясню-

вати, розповідати. Цінність подібних завдань у тому, що активізуються не лише знання, а й уміння правильно і чітко висловлювати думку.

Повторення букв Іі, Ии, Ее, Є є, ї ї та Гг і Ґґ під час вивчення розділу «Звуки і букви» потребує спеціальної уваги, адже формування вмінь вживати ці літери у словах української мови супроводжується сильно вираженою інтерференцією, що виявляється в графічних помилках. Важливо, щоб під час засвоєння голосних звуків і позначення їх буквами учні закріпили правильне накреслення українських букв. Знову-таки уваги потребуватиме письмо букви є, оскільки подібність її до російської букви з спричинятиме помилки в написанні.

Окремо слід попрацювати над засвоєнням великої і малої літери Ґґ. Вона є новою за графічним накресленням, однак подібною за звуковим значенням до російської Гг. Учні мають опанувати її написання окремо і в сполученнях з іншими буквами. На письмі під впливом інтерференції її можуть заміняти відповідною буквою російської мови. Тому хоч слів, де вживається ця буква, в українській мові й не так багато, їх доцільно частіше використовувати у вправах на списування, аж доки не сформується відповідна навичка.

На етапі формування вмінь писати українською мовою використовуються такі вправи, як списування з проговорюванням, словникові диктанти з використанням сигнальних карток, зорово-слухові й зорові диктанти, спрямовані на вдосконалення орфоепічних і графічних умінь, письмо без пропусків літер. Особливо доцільними на цьому етапі є зорово-слухові диктанти. Після їх запису корисно ставити завдання звірити записане з дошкою та самостійно виправити свої помилки (формується графічна й орфографічна пильність). За відсутності помилок, якщо запис зроблено акуратно, учні можуть на берегах зошита намалювати зелений квадратик, за наявності 1-2 помилок — синій, 3-5 червоний (самооцінка). Значення цього виду роботи важко переоцінити. Він зосереджує увагу, розвиває пам'ять дітей, і, звичайно, спрямований на формування графічних умінь, умінь оцінювати свою роботу.

Пізніше, за певних успіхів, замість зорово-слухових диктантів можна буде використовувати зорові. Для них спочатку потрібно добирати не більш як два рядки закінченого віршованого тексту і обов'язково перевіряти перед письмом, чи запам'ятали їх учні. Пізніше обсяг текстів збільшується. Методика проведення зорових диктантів така сама, як і зорово-слухових, однак без диктування вчителем (самодиктант).

Оскільки навичка вживати зазначені букви на письмі формується повільно, роботу над нею слід продовжити і під час вивчення інших розділів програми. Тому не зайвим буде на початку кожного уроку проводити не каліграфічні хвилинки, а графічні, спрямовані на корекцію вмінь вживати букви і, и, є, є, ї та ґ у словах української мови.

Усі рекомендовані вправи за систематичного використання їх у потрібній послідовності дають досить відчутний ефект.

Нижче наводимо зразок уроку (3-й клас).

Тема. Голосні звуки й позначення їх буквами. Склад.

Мета. Засвоїти терміни голосні і приголосні звуки, склад; активізувати вміння звукового і звуко-буквено-го аналізу, провести корекцію графічних умінь і відпрацювати їх, активізувати орфоепічні вміння, збагачувати словниковий запас учнів.

Хід уроку.

І. Ознайомлення з термінами й робота над їх засвоєнням.

1. Бесіда вчителя:

— Щоб розпочати наш урок, мусимо розібратися спочатку, що означають слова: голосні (звуки), приголосні (звуки), склад, наголос (терміни записано на плакаті). Ці слова повинні вам бути відомі ще з першого класу. Бажаючі пояснити, хай спробують, але українською мовою. (Після пояснення учнями або вчителем терміни проговорюються 2-3 рази хором.)

2. Оголошення теми і завдань уроку.

Учитель відкриває запис на дошці «Голосні звуки. Склад» і оголошує тему й завдання.

— Сьогодні на уроці ми будемо вивчати голосні звуки

української мови і позначення їх буквами, а також поділ

слів на склади. Але спочатку повторимо терміни

(вивішує таблицю). Прочитайте й запам'ятайте їх.

II. Мотивація навчальної діяльності. Активізація

знань, здобутих на уроках російської мови.

1. Вступне слово вчителя.

— Я недавно одержав(ла) цікавого листа. І знаєте,

хто його написав? Ваш добрий знайомий Незнайко.

Послухайте, що він пише:

Дорогі друзі!

Я теж почав вивчати українську мову. Вчора повторював за учнями звуки [а], [о], [у], [є], [и], [і]. Ти не зрозумів, чому шість голосних звуків позначаються аж десятьма буквами.

Поясніть мені, друзі, що це за букви і навіщо їх стільки.

2. Бесіда вчителя.

— То про що вас запитує Незнайко? Він ставить одне чи два запитання?

— Чи зможемо ми допомогти Незнайкові? Хто назве і запише на дошці букви української мови, що позначають голосні звуки? Можна друкованими літерами (за потреби вчитель допомагає).

— Чому ж їх десять, а не шість?

3. Колективна робота на дошці і в зошитах.

— Пригадайте, які звуки позначають на письмі букви я, ю, є, ї на початку слова і після приголосних.

— Хто продовжить таку схему:

[йаі: яма,... [']: ... []:•••

ЯІ ЮІ Єї ї^?

к['а]: няня,... к[]:... к[]:...

4. Висновок учителя про букви я, ю, є, ї (якщо клас

сильний — висновок роблять учні).

III. Формування графічних умінь.

1. Написання букв і слів.

— Запишемо нові букви Іі, Єє, її (учитель показує на дошці, як писати букви) та слова з цими буквами: Іра, іволга, Єва, грає, Київ,

— Відгадайте, до якого з цих слів підходить така звукова схема[

— Чому деякі слова записані з великої букви?

2. Активізація знань про склад і перенос слів.

— Чи може слово складатися тільки з голосних

звуків?

— Що утворюють приголосні й голосні, поєднуючись у слові?

— А якщо голосний не поєднується з приголосним, чи може він утворювати склад?

— Як дізнатися, скільки складів у слові? А для чого нам треба знати склади?

— Скільки складів у записаних вами словах?

— Які з записаних вами слів не можна перенести з рядка в рядок? Чому?

Фізкультхвилинка.

3. Удосконалення орфоепічних умінь. Розминка —

конкурс на швидке запам'ятовування скоромовки:

Русяве колосся Росинок напилося. Струмить роса по вусах, По вусах світлорусих. Учитель читає скоромовку і пропонує уявити картину, яку зображує поет, а далі прочитати пошепки.

— Чи можете ви відчути шелест колосся? Які звуки

його створюють?

Перед читанням уголос класовод дає ще одне завдання:

— Поміркуйте, як вимовляти голосні [о], [а], що по

значені виділеними буквами.

Хтось з учнів відповідає і читає, потім кілька разів читають усі школярі разом з учителем (хором) і кожен самостійно, щоб запам'ятати. Потім учитель пропонує вставати парами і проказувати один одному, визначає кращих читців.

4. Закріплення знань та вмінь вживати букви я, ю, є, ї.

— Спробуємо на дошці (і в зошитах) записати буквами слова, подані у звукових схемах: [йура], [л'уда], [л'ак], [йама], [поет], [йева], [л'ук], [йул'а], [йіду], [ізмайіл]. Але спочатку назвемо ці слова.

— Що цікавого ви помітили? Чому ви вживали під час запису букви я, ю, є, хоча звуки у словах були різні?

— У яких словах вжили велику букву? Чому?

IV. Підсумок уроку.

— Тож скільки голосних звуків в українській мові? А букв, що їх позначають? Хто зможе пояснити це Незнайкові?

— Як треба переносити слова з рядка в рядок?

• •••••••••••• Перевірте себе •••••••••••••

1. Визначте тип наведеного уроку та обґрунтуйте свою думку.

2. Проаналізуйте урок за такими етапами: а) мотивація навчальної діяльності; б) активізація мислення; в) удосконалення мовленнєвих умінь.

3. Які види й форми роботи використовувались? Обґрунтуйте їх доцільність чи недоцільність.

4. Чому серед вправ, рекомендованих для формування вмінь вживати українські букви, немає письма з пропуском літер?

5. Враховуючи зроблені методичні рекомендації, підготуйте урок вивчення теми «Вживання букв и, і після г, к, х та ж, ч, ш, щ».

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ МОВНОГО МАТЕРІАЛУ	\|	Особливості засвоєння розділу «Будова слова»

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.