Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

Показники відтворення і ефективності використання основних фондів підприємства

Загрузка...

Забезпечення необхідних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення і поліпшення використання діючих основних фондів підприємств.

У ринкових умовах господарювання політика відтворення основних фондів відіграє важливу роль, оскільки від її ефективності залежить кількісний і якісний стан основних фондів.

Відтворення основних фондів – це процес їх відновлення або збільшення шляхом придбання нових, реконструкції, технічного переозброєння, модернізації і капітального ремонту.

Відтворення основних фондів вирішує такі завдання:

забезпечення підприємства основними фондами в необхідній кількості та відповідної якості;

підтримка основних фондів у робочому стані;

збільшення маси основних фондів із метою розширення обсягу виробництва;

підвищення технічного рівня виробництва завдяки удосконаленню видової, технологічної і вікової структури основних фондів.

 

Відтворення основних фондів може здійснюватися за рахунок власних коштів: статутного капіталу, амортизаційних відрахувань, чистого прибутку, інших власних коштів та запозичених коштів: банківських позик, коштів від реалізації цінних паперів та інших запозичених джерел.

 

Ефективність процесів відтворення основних фондів підприємства визначається за допомогою наступних показників:

1. Коефіцієнт відновлення (Квідн) характеризує інтенсивність введення в дію нових виробничих потужностей і визначається за формулою:

 

(8.20)

 

де

ОФввед – вартість уведених основних фондів підприємства, грн.;

ОФк.р. – вартість основних фондів на кінець року, грн.

2. Коефіцієнт вибуття (Квиб) характеризує інтенсивність вибуття основних фондів упродовж розрахованого періоду і визначається таким чином:

 

(8.21)

 

де

ОФв – вартість основних фондів підприємства, що вибули, грн.;

ОФп.р. – вартість основних фондів на початок року, грн.

3. Коефіцієнт приросту (Кприр) характеризує рівень приросту основних фондів:



Интернет реклама УБС

 

, (8.22)

 

де

ОФввед – вартість введених основних фондів підприємства, грн.;

ОФв – вартість основних фондів підприємства, що вибули, грн.;

ОФк.р. – вартість основних фондів на кінець року, грн.

4. Коефіцієнт інтенсивності відновлення(Кінт.в.) характеризує наявність (відсутність) розширеного відтворення основних фондів:

 

(8.23)

 

де

ОФввед – вартість уведених основних фондів підприємства, грн.;

ОФв – вартість основних фондів підприємства, що вибули, грн.

5. Коефіцієнт оптимальності вибуття (Копт.в.) характеризує виконання плану підприємства з вибуття основних фондів:

 

(8.24)

 

де

Квиб.ф., Квиб.н. – відповідно, фактичний і нормативний коефіцієнт вибуття основних фондів по підприємству.

Форми відтворення основних фондів наведено на рис. 8.4.

 

 


Рис. 8.4. Способи відтворення основних фондів

 

Важливим елементом процесу виробництва основних фондів є заміна основних фондів, що є зношеними фізично і морально-застарілими.

Заміна основних фондів –процес відтворення основних фондів шляхом придбання подібного об’єкту за техніко-економічними параметрами.

Визначення необхідного (економічно раціонального) щорічного обсягу заміни засобів праці передбачає:

встановлення оптимальних термінів експлуатації відповідних їхніх видів (груп);

розрахунки такого щорічного обсягу заміни, що може забезпечити дотримання оптимальних термінів функціонування устаткування й інших видів основних фондів.

При простому відтворенні засобів праці розмір їхньої заміни (вибуття) практично має дорівнювати нормі амортизаційних відрахувань на реновацію, а при розширеному – залежить не тільки від нормативного терміну експлуатації (норми амортизації), але й від темпів щорічного збільшення обсягу основних фондів.

Для підтримки основних фондів у працездатному стані необхідно періодично проводити ремонт основних фондів.

Ремонт основних фондів –цеусунення тимчасового фізичного спрацювання конструктивних елементів у натуральній формі та забезпечення в такий спосіб постійної дієздатності протягом усього періоду їхньої експлуатації.

За періодичністю і складністю необхідних профілактично-технічних операцій виділяють поточний ремонт, капітальний ремонт та відновний ремонт.

Поточний ремонт – це збереження засобів праці у придатному для продуктивного використання стані проведенням регулярних ремонтно-профілактичних операцій з метою усунення дрібних неполадок і запобігання прогресуючому фізичному спрацюванню.

Капітальний ремонт – це максимально можливе відновлення первісних техніко-експлуатаційних параметрів засобів праці, пов'язане з повним розбиранням машин, заміною всіх зношених деталей і вузлів, після якого технічні параметри машини мають наблизитися до первісних.

Відновлювальний ремонт – це відновлення первісних параметрів засобів праці внаслідок стихійного лиха або тривалої бездіяльності основних фондів.

У сучасних умовах господарювання і формування ринкової економіки важливого значення набуває економічна оцінка доцільності витрат на капітальний ремонт виробничого устаткування. Це пояснюється тим, що на підприємствах діюче устаткування протягом фактичного терміну експлуатації капітально ремонтують кілька разів, а наступні капітальні ремонти часто коштують дорожче, ніж нове обладнання аналогічного призначення.

Для економічної оцінки ефективності витрат на капітальний ремонт порівнюють два альтернативних варіанти: перший – капітальний ремонт фізично-зношеної машини і збільшення терміну її експлуатації на один ремонтний цикл; другий – заміна машини, що вимагає капітального ремонту, на нову. Показник ступеня ефективності витрат на капітальний ремонт будь-якого виробничого устаткування (Ер) визначається за формулою:

 

, (8.25)

 

де

Ri – вартість очікуваного капітального ремонту, грн.;

Se – різниця між залишковою вартістю капітально відремонтованої машини і вартістю нової машини, грн.;

КН – ціна придбання нового основного фонду, грн.;

α – коефіцієнт, який характеризує співвідношення продуктивності діючої і нової машини;

β – коефіцієнт, що враховує співвідношення тривалості ремонтного циклу діючої і нової машини;

Sа – недоамортизована частина капітально відремонтованої машини, яка визначається як різниця залишкової вартості капітально відремонтованої машини і залишкової вартості нової машини, грн.

 

Коефіцієнт ефективності витрат на капітальний ремонт, може мати позитивне, негативне чи нульове значення. При позитивному значенні коефіцієнта Ер капітальний ремонт устаткування є економічно виправданим, при негативному – недоцільним, а при нульовому – порівнювані варіанти можна вважати рівноцінними.

 

Для підвищення ефективності процесу виробництва основних фондів багато значить модернізація діючого виробничого устаткування.

Модернізація – удосконалення основних фондів підприємства з метою попередження техніко-економічного старіння і підвищення техніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог.

Метод визначення ефективності витрат на модернізацію не відрізняється від методу визначення витрат на капітальний ремонт. Для цього можна скористатися попередньою формулою, у чисельник якої потрібно поставити витрати на модернізацію замість витрат на капітальний ремонт відповідного устаткування. Коефіцієнт ефективності витрат на капітальний ремонт і модернізацію, здійснюваних одночасно, можна розрахувати за формулою:

 

, (8.26)

 

де

Ri – вартість очікуваної модернізації, грн.;

М — витрати на модернізацію, грн.;

SЕ – різниця між залишковою вартістю модернізованої машини і вартістю нової машини, грн.;

КН – ціна придбання нового основного фонду, грн.;

α – коефіцієнт, який характеризує співвідношення продуктивності діючої і нової машини;

β – коефіцієнт, що враховує співвідношення тривалості ремонтного циклу діючої і нової машини;

Sа – недоамортизована частина капітально відремонтованої машини, яка визначається як різниця залишкової вартості капітально відремонтованої машини і залишкової вартості нової машини, грн.

При цьому величини α, β, і Se, що входять до формули, потрібно визначати за даними модернізованої і нової машини.

Нагромадження і відновлення основних фондів, нарощування виробничих потужностей підприємств різних галузей народного господарства здійснюються в процесі технічного переоснащення, реконструкції і розширення діючих чи спорудження нових виробничих об'єктів (цехів, виробництв, підприємств у цілому).

Основними шляхами модернізації є технічне переоснащення, реконструкція і розширення підприємств.

Технічне переоснащення діючого підприємства означає здійснення його технічного розвитку відповідно до плану (без збільшення існуючих виробничих площ), тобто проведення комплексу заходів, що передбачають підвищення до сучасних вимог технічного рівня окремих ділянок виробництва за рахунок упровадження нової техніки і технології, механізації й автоматизації виробничих процесів, модернізації і заміни фізично і технічно застарілого устаткування.

Реконструкцією діючого підприємства називають здійснюване за єдиним проектом повне чи часткове переоснащення виробництва. У разі необхідності можуть бути споруджені нові чи розширені допоміжні (обслуговуючі) об'єкти. До реконструктивних робіт належать також будівництво нових виробничих об'єктів замість тих, подальша експлуатація яких визнана недоцільною.

Розширенням діючого підприємства прийнято вважати спорудження його другої і наступної черг, додаткових виробничих комплексів, будівництво нових цехів чи розширення існуючих, а також організацію допоміжних і обслуговуючих виробництв, комунікацій тощо.

 

Серед пропонованих форм розширеного відтворення основних фондів пріоритетними для переважного більшості виробництв (господарств) різних галузей потрібно вважати технічне переоснащення і реконструкцію діючих виробничих об'єктів.

 

Такі форми розширеного відтворення основних фондів і методи відновлення виробничого потенціалу підприємств є взаємозалежними елементами єдиного виробничого процесу, що доповнюють один одного.

Ефективність використання основних фондів підприємства характеризується системою показників, яка включає узагальнюючі і часткові.

Узагальнюючі показники виражають кінцевий результат використання основних фондів підприємства. До цієї групи належать такі показники:

1. Фондовіддача (ФВ) є одним з основних показників ефективності використання основного капіталу підприємства. Цей показник показує кількість товарної продукції, виробленої за допомогою 1 грн. основних фондів підприємства. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

 

(8.27)

 

де

ТП – товарна продукція підприємства за визначений період, грн.;

ОФ – середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн.

Середньорічна вартість основних фондів (ОФ) при наявності інформації про конкретні дати придбання та вибуття основних фондів (за місяцями) визначається таким чином:

 

, (8.28)

 

де

ОФп – вартість основних фондів на початок року, грн.;

ОФввед – вартість уведених за рік основних фондів грн.;

ОФвиб – вартість основних фондів, що вибули з підприємства за рік, грн.;

m – кількість місяців до кінця року, протягом яких будуть функціонувати введені основні фонди, міс.;

n – кількість місяців до кінця року з моменту виведення з експлуатації основних фондів, міс.

Якщо інформація про конкретні дати введення або вибуття об’єктів основних фондів є недоступною, середньорічна вартість основних фондів визначається наступним чином:

 

(8.29)

 

де

ОФп – вартість основних фондів на початок року, грн.;

ОФк – вартість основних фондів на кінець року, грн.

2. Фондомісткість (ФМ) є показником, протилежним до фондовіддачі, який характеризує суму основного капіталу в грошовому виразі, необхідного для виготовлення товарної продукції на 1 грн. Цей показник розраховується за формулою:

 

(8.30)

 

де

ОФ – середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн.;

ТП – товарна продукція підприємства за визначений період, грн.

Крім товарної продукції, у розрахунках фондовіддачі та фондомісткості може використовуватись валова, чиста або реалізована продукція.

3. Фондоозброєність (ФЗ) характеризує суму основного капіталу підприємства, яка припадає на одного робітника. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

 

(8.31)

 

де

ОФ – середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн.;

Ч – середньорічна чисельність працівників підприємства, чол.

4. Рентабельність основного капіталу (Рок) характеризує ефективність використання основних фондів підприємства за допомогою показника реалізації продукції. Цей показник розраховується за формулою:

 

(8.32)

 

де

ВР – виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) за досліджуваний період, грн.;

ОФ – середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн.

 

Нормативне значення у показників фондовіддачі, фондомісткості і фондоозброєності відсутнє, проте позитивної вважається динаміка до їх зростання за період дослідження.

 

Ефективність використання активної частини основних фондів підприємства здійснюється за допомогою часткових показників, які розкривають резерви поліпшення використання активної частини основних фондів. До них належать:

1. Коефіцієнт екстенсивного використання (Ке), який характеризує рівень використання активної частини виробничих фондів за часовим параметром:

 

(8.33)

 

де

Тф, Тпл – відповідно, фактичний та запланований (режимний) час роботи машин і устаткування.

2. Коефіцієнт інтенсивного використання (Кі), який характеризує рівень використання активної частини виробничих фондів за потужністю:

 

(8.34)

 

де

Пф, Ппл – відповідно, фактична та запланована потужність машин і устаткування.

3. Інтегральний коефіцієнт (Кінт) є узагальнюючим показником використання діючого обладнання як у часі, так і за потужністю:

 

(8.35)

 

де

Ке, Кі – відповідно, коефіцієнт екстенсивного й інтенсивного використання обладнання.

 

Чим ближче коефіцієнти екстенсивного, інтенсивного використання та інтегральний коефіцієнт до 1, тим краще використовуються машини й обладнання на підприємстві.

 

4. Коефіцієнт змінності (Кзм) характеризує, в скільки змін у середньому щорічно працює кожна одиниця устаткування. Він може бути визначений за формулою:

 

(8.36)

 

де

МЗІ – кількість машино-змін роботи обладнання тільки в одну зміну, од.;

МЗ ІІ – кількість машино-змін роботи обладнання в дві зміни, од.;

МЗІІІ – кількість машино-змін роботи обладнання в три зміни, од.;

N – кількість установленого обладнання, од.

 

Поліпшення використання основних засобів відбивається на фінансових результатах роботи підприємства за рахунок: збільшення випуску продукції, зниження собівартості, поліпшення якості продукції і збільшення прибутку підприємства.

 

Поліпшення використання основних засобівна підприємстві можна досягти шляхом:

звільнення підприємства від зайвого обладнання, машин і інших основних засобів або здачі їх в оренду;

своєчасного і якісного проведення планово-запобіжних і капітальних ремонтів;

придбання високоякісних основних засобів;

підвищення рівня кваліфікації обслуговуючого персоналу;

своєчасного оновлення, особливо активної частини, основних засобів з метою недопущення надмірного морального і фізичного зносу;

підвищення коефіцієнта змінності роботи підприємства, якщо в цьому є економічна доцільність;

поліпшення якості підготовки сировини і матеріалів до процесу виробництва;

підвищення рівня механізації і автоматизації виробництва;

забезпечення там, де це економічно доцільно, централізації ремонтних служб;

підвищення рівня концентрації, спеціалізації і комбінування виробництва;

упровадження нової техніки і прогресивної технології – маловідходної, безвідходної, енерго- і паливовозберігаючої;

удосконалення організації виробництва і праці з метою скорочення втрат робочого часу і простою в роботі машин і обладнання.

Шляхи поліпшення використовування основних засобів залежать від конкретних умов, що склалися на підприємстві за той або інший період часу.


Читайте також:

  1. III етап. Аналіз факторів, що визначають цінову політику підприємства.
  2. IV група- показники надійності підприємства
  3. IV. Оцінка привабливості стратегічних зон господарювання підприємства на ринку.
  4. IІI розділ. Аналіз стану маркетингового середовища підприємства
  5. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
  6. V розділ. Товарна політика підприємства
  7. VI.СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ
  8. WEB - сайт підприємства в Інтернет
  9. XIII. Використання амортизаційних відрахувань
  10. А) Капітал підприємства, його кругообіг та обіг.
  11. А. Розрахунки з використанням дистанційного банкінгу.
  12. Абсолютні показники фінансової стійкості

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Метод рівномірної амортизації. | Нематеріальні активи підприємства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.007 сек.