Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Аналіз продуктивності праці

Для оцінки рівня продуктивності праці застосовується система узагальнюючих, приватних і допоміжних показників.

Узагальнюючі показники: середньорічна, середньоденне й середньочасове вироблення продукції одним робітником, середньорічне вироблення на одного працюючого у вартісному вираженні.

Приватні показники: трудомісткість продукції певного виду в натуральному вираженні за 1 людино-день людино-година.

Допоміжні показники: витрати часу на виконання одиниці певного виду робіт обсяг виконаних робіт за одиницю часу.

Найбільш узагальнюючим показником продуктивності праці є середньорічне вироблення продукції одним працюючим (РВ):

, (2.75)

де ТП – обсяг товарної продукції у вартісному вираженні;

Ч – чисельність працюючих.

Факторна модель для показника середньорічного вироблення буде мати такий вигляд:

(2.76)

Розрахунок впливу цих факторів може бути проведений способами ланцюгової підстановки, абсолютних різниць, відносних різниць інтегральним методом.

Трудомісткість – витрати робочого часу на одиницю весь обсяг виготовленої продукції:

(2.77)

де ФРВ_i – фонд робочого часу на виготовлення i-го виду виробів,

VВП_i – кількість виробів одного найменування в натуральному вираженні.

Даний показник є зворотним середньочасового вироблення продукції.

Зниження трудомісткості продукції – найважливіший фактор підвищення продуктивності праці. Ріст продуктивності праці відбувається в першу чергу за рахунок зниження трудомісткості продукції. Досягти зниження трудомісткості можливо за рахунок впровадження заходів НТП, механізації й автоматизації виробництва й праці, а також збільшення кооперованих поставок, перегляду норм виробітку й т.д.

У процесі аналізу вивчають динаміку трудомісткості, виконання плану по її рівню, причини її зміни й впливу на рівень продуктивності праці. Якщо можливо, варто зрівняти питому трудомісткість продукції по інших підприємствах галузі, що дозволить виявити передовий досвід і розробити заходи щодо його впровадження на аналізованому підприємстві (табл.2.14).

Таблиця 2.14 – Приклад аналізу

Показник	Минулий рік	Звітний рік	Ріст рівня показника, %
План	Факт	План до минулого року	Факт до минулого року	Факт до плану
Товарна продукція, тис. грн.				101,7	101,8	100,05
Відпрацьовано всіма робітниками людино-годин				97,0	92,6	95,5
Питома трудомісткість на 1 тис. грн, річн.	37,23	35,48	33,87	95,3	90,97	95,46
Середньочасове вироблення, грн	26,86	28,18	29,52	104,91	109,90	104,75

Аналіз показав, що планове завдання по зниженню трудомісткості продукції в цілому по підприємству значно перевиконано. Планове завдання по зниженню трудомісткості продукції до минулого року склало 95,3 %, тоді зміна 95,3 % – 100 % = – 4,7 %. Фактичне зниження трудомісткості до рівня минулого року 90,97 % : 90,97 % – 100 %= – 9,03 %.

Плановий приріст продуктивності праці за рахунок зниження трудомісткості продукції:

Фактичний ріст продуктивності праці за рахунок зниження трудомісткості до рівня минулого року:

План по зниженню трудомісткості перевиконаний на 4,33 % (95,3 % – 90,97 %), у результаті чого середньочасове вироблення продукції зросло на 5,01 % (9,92 % – 4,91 %).

Знаючи, як змінилося середньочасове вироблення, можна визначити зміну трудомісткості продукції:

; (2.78)

;

Висновок. Між трудомісткістю продукції й рівнем продуктивності праці існує обернено пропорційна залежність. Тому загальна питома трудомісткість продукції залежить від тих же факторів, що й середньочасове вироблення робітників.

У процесі наступного аналізу вивчають показники питомої трудомісткості по видах продукції. Зміна середнього рівня питомої трудомісткості може відбутися за рахунок зміни її рівня по окремих видах продукції (ТЕ_i) і структури виробництва (ПВ_i). При збільшенні питомої ваги більше трудомістких виробів середній її рівень зростає й навпаки:

(2.79)

Вплив цих факторів на середній рівень трудомісткості можна визначити методом ланцюгової підстановки через середньозважені величини:

; (2.80)

; (2.81)

. (2.82)

Зміна в рівні трудомісткості не завжди оцінюється однозначно. Трудомісткість може зростати при значній питомій вазі знову освоюваної продукції, поліпшенні її якості. Щоб домогтися підвищення якості, надійності й конкурентоспроможності продукції, потрібні додаткові витрати засобів і праці. Однак виграш від збільшення обсягу продажів, більше високих цін, як правило, перекриває програш від підвищення трудомісткості виробів. Тому взаємозв’язок трудомісткості продукції і її якостей, собівартості, обсягу продажів і прибутку повинний перебувати в центрі уваги аналітиків.

На закінчення аналізу визначають резерви зниження питомої трудомісткості продукції по окремих виробах і в цілому по підприємству:

, (2.83)

де Т_ф – фактичні витрати робочого часу на випуск продукції;

Т_н – витрати робочого часу, пов’язані зі зниженням трудомісткості;

Т_д – додаткові витрати робочого часу, пов’язані із впровадженням заходів щодо зниження трудомісткості;

ВП_ф – фактичний обсяг валової продукції;

ВП_н – обсяг валової продукції, отриманий у зв’язку зі зниженням трудомісткості.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Аналіз використання робочої сили	\|	Змістовний модуль 2.5 Аналіз собівартості продукції

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.