Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Спрямованість податкової політики платника податків

- пошук та використання найбільш оптимальних рішень для мінімізації податків і зборів

- цілеспрямована діяльність на різні елементи бази оподаткування в залежності від видів податків та джерел їх сплати

- оперативний облік змін в діючому податковому законодавсті

- прогнозування податкових платежів

ВСТАВКА рис. 4.2

Рис. 4.2 Принципи формування податкової політики суб’єкта господарювання

З метою забезпечення ефективної податкової політики суб’єкт господарської діяльності повинен засвоїти основні чинники мінімізації податкових платежів, зокрема:

- вибір виду та роду діяльності, що дозволяє мінімізувати податкові платежі, наприклад, сплата єдиного податку, фіксованого сільськогоспо-дарського податку;

- винайдення можливостей зменшення бази оподаткування за рахунок прямих і непрямих податкових пільг;

- оптимальне бізнес-планування майбутніх доходів і платежів;

- врахування регіональної специфіки оподаткування місцевими податками і зборами;

- оцінка ефективності стратегічної податкової політики.

Нелегальний шлях – це зменшення податкових зобов’язань, який базується на адміністративно- кримінальних методах приховування обліку доходів і майна (об’єктів оподаткування), зокрема: нарахування мінімальної зарплати працівникам та виплата не облікованої зарплати, реєстрація суб’єктів господарської діяльності за фіктивними адресами, ведення подвійної бухгалтерії, проведення розрахунків з фіктивними фірмами тощо.

Протягом останніх років досить поширеною є практика претендування платниками податку – юридичними особами, на незаконне бюджетне відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету. До них відносяться платники податків помірного та високого ризику.

Платники податків помірного ризику – це платники, які здійснюють господарську діяльність, мають основні виробничі фонди, достатню кількість трудових ресурсів для здійснення такої діяльності, але використовують схеми ухилення від оподаткування ( в ланцюгах постачання та придбання товарів та вигодотранспортуючих платників), тобто потенційно мають резерви для збільшення надходжень до бюджету.

Платники податків – високого ризику – це суб’єкти господарювання, які не мають основних виробничих фондів, мають недостатню кількість трудових ресурсів для здійснення такої діяльності та використовують для ухилення від оподаткування так звані податкові ями (не декларують і не сплачують податкові зобов’язання або декларують не в повному обсязі), “транзитери”, які використовуються для передачі податкового кредиту з ПДВ, сформованого “податковою ямою”, платники податку на додану вартість – мінімізатори.

Незаконне ухилення від сплати податків є одним із найбільш шкідливих господарських злочинів. Внаслідок цього руйнується формування фінансових надходжень до відповідних бюджетів країни, соціальна сфера не отримує достатнього фінансового забезпечення, суб’єкти сплати податків отримують та мають змогу витиснути з ринку товарів і послуг законослухняних конкурентів.

Можна виділити три основні причини, які спонукають податкоплатників до ухилення від сплати податків в сучасних умовах (рис.4.2)

1. Контролюючі органи в сфері оподаткування та їх повноваження.

2. Види фінансових санкцій та порядок їх накладання на платників податків за порушення ними правил оподаткування.

3. Порядок узгодження сум податкових зобов’язань, оскарження рішень податкових органів та визначення податкового боргу.

Література;

Податковий кодекс України від 2 грудня 2010р. № 2755 – VI (із змінами та доповненнями). ст.36, 38, 41, глава 11 “Відповідальність”

- 1 –

Контролюючими органами в Україні є:

1 Органи державної податкової служби щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у пункті 2.

2. Митні органищодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

Розмежування повноважень і функціональних обов’язків між контро-

люючими органами визначено Податковим Кодексом України та іншими нор-мативно-правовими актами.

Порядок контролю митними органами за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного податку встановлюється спільним рішенням центрального органу державної податкової служби та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

У відносинах, що виникають між державою й платником із приводу сплати податків, інтереси держави представляють насамперед органи, що здій-снюють управління в галузі надходження податкових платежів. Фактично система органів, що контролюють надходження коштів у бюджети у формі податків і зборів, представлена двома службами – податковою та митною. Для них різним є місце і значення повноважень, пов’язаних з контролем за рухом цих платежів від платників до бюджетів серед усіх їхніх повноважень. Податкові органи реалізують відповідну діяльність без яких- небудь додаткових умов. Вони створені спеціально для функціонування лише в сфері оподаткування. Однак стаття 41 ПК передбачає можливість та необхідність реалізації ними контролю за дотриманням також іншого законодавства. Це пов’язано зі спектром функцій державної податкової служби, який включає окремі питання в частині забезпечення за дотриманням порядку здійснення господарюючими суб’єктами валютних операцій, застосування реєстраторів розрахункових операцій тощо.

Митні органи здійснюють управління в сфері оподаткування нарівні зі своєю основною діяльністю. Вони забезпечують контроль за надходженням податків і зборів та здобувають статус, аналогічний податковим органам, тільки за певних умов. Такими умовами є переміщення товарів через митний кордон та виникнення при цьому обов’язку щодо сплати податків і зборів (мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які, відповідно до податкового законодавства, справляються у випадку ввезення або вивезення (пересилання) товарів і предметів).

Реалізацію повноважень контролюючими органами слід пов’язувати не

лише з питаннями їх функцій, прав та обов’язків, а й з інституційною структурою відповідних служб, оскільки важливо враховувати розподіл конкретних ролей між певними ланками ієрархічної фіскально- адміністративної системи.

Так, структура Державної податкової служби України включає три

основних ієрархічних рівні:

- Державна податкова служба України (вища ланка). На неї покладають завдання організації податкової роботи в державі, її інструктивного та методичного забезпечення, контролю за діяльністю всіх податкових органів системи. Функціями центрального апарату, відмінними від функцій інших підрозділів служби, є: організація, координація і контроль роботи державних

регіональних податкових служб та державних податкових інспекцій; аналітична та статистична діяльність; розробка і видання інструктивних і методичних вказівок, інших документів щодо дій підрозділів служби із застосування податкового законодавства; участь у підготовці проектів законодавчих, нормативних актів і міжнародних договорів з питань оподаткування; вирішення питань міжнародного співробітництва фіскально-

адміністративного характеру; - державна податкова служба в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (середня ланка). Завдання окремих підрозділів податкових адміністрацій цієї ланки в цілому ідентичні функціям відповідних підрозділів регіональних Державних податкових служб України. На середню ланку покладається організація податкової роботи в області або місті. Це головна ланка консультаційної роботи, що вимагає висококваліфікованих фахівців, добре знайомих з податковим законодавством. В окремих випадках регіональні податкові служби

можуть безпосередньо вести податкову роботу з незначним колом платників, які перебувають на обліку в них.

Структура податкових органів середньої ланки (базова) в цілому схожа на структуру Державної податкової служби України (вищої ланки), за винятком законодавчої й методичної роботи.

- державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (базова ланка). Структура податкових інспекцій базового рівня відображає їхню основну функцію – безпосереднє ведення податкової роботи. Вона має два варіанти – розширений і звужений. Розширений передбачає наявність як функціональних, так і забезпечуючих підрозділів. Цей варіант призначений для районів у містах, що пояснюється значним обсягом роботи. Він передбачає схожу структуру з рівнем середньої ланки (без відділу організації роботи податкових інспекцій і внутрішньовідомчого контролю).

Звужений варіант типової структури державної податкової інспекції встановлений для сільського району й міста обласного підпорядкування (без районного поділу).

Окрема роль відведена податковій міліції, створення якої стало необхідною умовою формування ефективної податкової системи. Поряд з Державною митною службою, підрозділами по боротьбі з економічними злочинами Міністерства внутрішніх справ податкова міліція є частиною системи, яка забезпечує економічну безпеку України.

В Україні органи податкової міліції входять у систему податкових органів. За своїм основним змістом повноваження органів податкової міліції аналогічні повноваженням інших правоохоронних органів, зокрема, органів внутрішніх справ, Служби безпеки України. Однак вони відрізняються предметом і основними напрямами діяльності. Досить зазначити, що співробітники податкової міліції, як і оперативні працівники міліції, мають право розробляти оперативно-розшукові заходи, порушувати кримінальні справи, які належать до їхньої компетенції, проводити дізнання, слідство, пошук осіб, підозрюваних у здійсненні злочинів, і т.д. Органи податкової міліції уповноважені провадити оперативно-розшукові дії з метою виявлення податкових злочинів. У випадку виявлення інших злочинів передбачається передача відповідної інформації тим правоохоронним органам, у компетенцію яких входить їх розслідування.

У такому ж положенні перебувають органи дізнання митної служби. Правове становище податкової міліції в системі правоохоронних органів визначається комплексом норм, що передбачають цілі, завдання й принципи діяльності підрозділів податкової міліції, її основні й факультативні функції. Сюди ж відносяться розпорядження, які регламентують порядок формування органів податкової міліції, питання лінійної й функціональної підпорядкованості, процедури діяльності, а також компетенцію цих органів. Таким чином, правове положення податкової міліції закріплюється всією сукупністю нормативних актів, що регламентують відносини, обов’язковим учасником яких вона є. Діяльність органів податкової міліції здійснюється на основі принципів: законності; поваги прав і свобод людини й громадянина; підконтрольності й підзвітності вищим органам законодавчої й виконавчої влади; об'єднання гласних і негласних форм діяльності; аполітичності; взаємодії з іншими органами, податковими службами інших держав, громадянами й організаціями; єдності й централізації органів міліції; незалежності і єдиноначальності; конфіденційності.

Систему митних органів становлять Державна митна служба України, територіальні митні управління, митниці та інші митні установи. Територіальні митні управління здійснюють безпосереднє керівництво митними установами, розташованими на відповідній території. Виняток складають Бориспільська й Севастопольська митниці, не включені до складу митних установ, що підпорядковуються територіальним управлінням.

На митниці покладається безпосередня реалізація податкової роботи щодо справляння мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших

податків у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони, вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

Діяльність контролюючих органів передбачає необхідність налагодження тісної взаємодії з іншими державними службами, функціонування яких може бути пов’язане з оподаткуванням або може створювати інформаційні передумови для оподаткування, попередження незаконних дій платників, встановлення обставин і змісту податкових правопорушень, реалізації перевірочних заходів тощо.

Важливо, щоб при реалізації повноважень не дублювалися дії різних державних служб щодо платників податків. В іншому випадку виявлятиме себе дестимулюючий вплив адміністрування податків на економічну активність в країні. На це спрямовано ряд передбачених цією статтею норм:

- заборона (за будь-яких умов) на проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків іншими органами, крім податкових та митних;

- розмежування повноважень між контролюючими органами;

- концентрація компетенції щодо стягнення.

Основні терміни:

- Податкове зобов’язання –сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством ( у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

- Пеня – сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов’язань, не сплачених у встановлені законодавством строки;

- Податковий борг – сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання;

- Податкове правопорушення – це протиправні діяння (дія чи бездіяльність) податкоплатника, податкових агентів або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання, або неналежного виконання вимог установлених податковим законодавством;

- Податковий обов’язок - обов’язок платника податку обчислити, задек-ларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки визначені Податковим кодексом, законами з питань митної справи;

- Штрафна санкція ( фінансова санкція, штраф) – плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляються з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосо-вуються такі види юридичної відповідальності (ст.111 ПК України):

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття ухилення від податків. Види ухилень	\|	А) фінансова; б) адміністративна; в) кримінальна.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.