Основні ідеї та концепції сучасного менеджменту.

Д. Мак-Грегор і Р. Макмурі запропонували об’єднати досягнення усіх шкіл в теорію менеджменту. Розпочався розвиток теорії капіталістичного менеджменту. З’явилась універсальна теорія менеджменту. Основною ідеєю цієї теорії є посилення ролі керівника і його управлінської діяльності у виробництві і суспільстві. Таким чином, управління оформлюється як самостійна наука і особливий вид діяльності.

Основні положення нової інтегрованої парадигми управління зводяться до того, що:

· Ставка робиться на людину, яка сама допомагає собі реалізуватись.

· Організація розглядається як живий організм, що живе, розвивається, формує систему цінностей та цілей.

· Постійне оновлення – основа життєдіяльності організації, яка живиться своїми внутрішніми прагненнями та пристосовується до зовнішніх умов.

· Необхідне поєднання різних підходів до управління.

50-60 роки: набуває розвитку школа соціальних систем.

Професор Гарвардського університету Ч. Барнардвисунув концепцію взаємодії системи з оточуючим середовищем. Г.Саймон, Д.Марч,теоретики цієї школи, розглядали управління як складну ієрархічну систему. Окрім того, вони уявляли організацію як складний комплекс взаємозалежних і взаємодіючих факторів, серед яких і людина. Вчені намагались з’єднати раціоналістичну та соціально-психологічну школи, додаючи аналіз факторів зовнішнього середовища.

70 р. і далі:розвиток кібернетики, економіки, математичних методів аналізу, комп’ютерізація зумовили появу ще однієї так званої “нової школи”. Найбільш відомими її представниками є: Р. Акофф, Л. Бертоланфі, С. Бір.

З’явились наукова дисципліна – теорія управлінських рішень, яка спрямувала зусилля на розробку:

а) методів математичного моделювання процесів вироблення рішень в колективах;

б) алгоритмів розробки оптимальних рішень із застосуванням теорії статистичних рішень, теорії ігор тощо;

в) кількісних моделей.

У 70-ті роки Р. Моклер розробив теорію ситуативного підходу. Цій проблемі присвячено книги Д. Міллера та М. Старро. Широкого розвитку набувають різні методи управління, які є більш чи менш ефективними за певних умов. Уможливлюється адаптація системи до змін в оточенні.

80-ті роки:утворився напрям так званої організаційної культури.

Увага до створення організаційної культури дає змогу реалізувати гуманістичні основи управління. Зменшується жорсткість ієрархічних структур, розширюється організаційна кооперація; починає використовуватися делегування повноважень. Відбувається скорочення управлінського апарату. Поступово витискуються методи і форми командно-адміністративного управління. Статичні структури поступово змінюються гнучкими, форми яких змінюються при кожній зміні середовища.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Емпірична школа (кількісна, прагматична) (1950р. – до нашого часу).	\|	Ті - 2000 рр.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.