• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Методика формування земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод

Загальні положення.Реформування існуючої системи земле­володіння і землекористування, перерозподіл земель за формами власності, у тому числі передача земель у приватну власність, дали змогу залучити земельні ділянки в економічний обіг. Водночас такі нові форми земельних відносин, як купівля-продаж, дарування, ус­падкування, оренда, виділення земельних часток (паїв) потребують більш динамічного обігу земель. У цьому зв'язку принципово важ­ливим для створення цивілізованого ринку землі є проведення від­повідних землевпорядних робіт, пов'язаних з формуванням земель­них ділянок, під час виконання яких мають бути створені насампе­ред оптимальні умови ефективного використання землі.

В умовах створення земельного ринку всі власники та користувачі земельних ділянок повинні мати рівне право на оформлення доку­ментів, необхідних для здійснення обігу земельної ділянки, а це, у свою чергу, передбачає обов'язкове проведення робіт з формування земельних ділянок, у тому числі складання проектів землеустрою.

Формування земельних ділянок як об'єктів власності із прове­денням потрібних вимірів, пов'язаних з установленням меж і закріп­ленням їх на місцевості, здійснюється в таких випадках:

♦ надання (продажу) громадянам і юридичним особам земель­них ділянок із земель, що перебувають у державній і комунальній власності;

♦ вилучення (викупу) земельних ділянок для державних і кому­нальних потреб;

♦ передачі (продажу) земельних ділянок, на яких розташовані приватизовані будинки і споруди, підприємства, інші об'єкти неру­хомого майна;

♦ передачі (продажу) громадянам і юридичним особам земель­них ділянок, що знаходяться під об'єктами нерухомого майна в сіль­ській місцевості;

♦ здійснення угод громадянами і юридичними особами, пов'язаних з обігом земельних ділянок, що перебувають у їхній вла­сності (користуванні) і переходом прав на землю;

♦ підготовки до продажу на конкурсі або аукціоні права оренди незайнятих державних і комунальних земель для промислових, транспортних, комерційних та інших цілей (за рахунок організато­ра конкурсу (аукціону));

♦ поділу земельної ділянки за рішенням суду;

♦ обміну земельними ділянками або їх частинами з метою усу­нення черезсмужжя, для консолідації земель і приведення меж діля­нок у відповідність із землевпорядними й екологічними вимогами;

♦ інших дій громадян і юридичних осіб та появі обставин, з яки­ми закон або інший нормативний акт пов'язує виникнення прав на земельні ділянки й обов'язки щодо їх використання.

Земельні ділянки в усіх зазначених випадках, крім підготовки до продажу ділянок на конкурсі або аукціоні й вилучення (викупу) зе­мельних ділянок для державних потреб, формуються за рахунок зацікавлених осіб.

При складанні проекту формування земельних ділянок для за­значених вище цілей потрібно керуватися Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про орен­ду землі» № 161-XIV від 06 жовтня 1998 p., іншими нормативно-правовими актами, пов'язаними з обігом земельних ділянок і їх державною реєстрацією.

Підготовчі роботи.Склад і обсяги землевпорядних робіт вста­новлюються в кожному конкретному випадку залежно від наявності матеріалів раніше проведених землевпорядних робіт, пов'язаних з реорганізацією (реформуванням) сільськогосподарських підприємств, передачею об'єктів соціальної сфери й інженерної інфраструктури органам місцевого самоврядування, кількості і місця розташування переданих об'єктів нерухомого майна, наявності та якості планово-картографічних матеріалів, даних обчислення площ й інших умов.

При визначенні (уточненні) меж і площ земельних ділянок зби­рають, вивчають і аналізують наявні планово-картографічні мате­ріали, проекти землеустрою, матеріали розмежування земель дер­жавної та комунальної власності, перерозподілу земель, організації селянських (фермерських) господарств, проекти планування і забу­дови, будівельно-планувальних нормативів (СНиП), матеріали об­числення площ й інвентаризації земель, іншої проектно-технічної документації та нормативних актів, що встановлюють обмеження у використанні земель і сервітути.

При цьому враховують наявність меж і фактичне використання земельної ділянки під об'єктами нерухомого майна, що існували до його придбання, а також межі, встановлені раніше проектами зем­леустрою або містобудівною документацією. Якщо їх немає, то межі й розмір земельної ділянки встановлюють відповідно до призначен­ня об'єкта нерухомого майна на час придбання його у власність за проектом будівництва відповідного об'єкта, а за відсутності проек­ту — за нормами відведення земель, зафіксованих у будівельних нормах і правилах (СНиП), що діяли на час придбання об'єкта не­рухомості.

Одночасно з визначенням (уточненням) меж і площ земельних ділянок оцінюють їх природно-екологічне значення з метою встанов­лення, відповідно до нормативних правових актів, сфери дії серві­тутів та інших діючих обмежень з використання земельних ділянок.

Вимоги до формування ділянок.Земельні ділянки формують за об'єктивним принципом — для кожного об'єкта нерухомого майна і суб'єкта права на землю виділяється земельна ділянка, що має властиві тільки йому характеристики: місце розташування, цільове призначення, площу, межі, обмеження у використанні земель і об­тяження правами інших осіб (сервітути), інші характеристики, відо­бражені в Земельному кадастрі України.

При формуванні земельних ділянок під об'єктами нерухомого майна до них зараховують площі, безпосередньо зайняті цими об'єктами, а також прилеглої території, потрібні для забезпечення функціонування (обслуговування, експлуатації) конкретного об'єкта нерухомого майна відповідно до встановлених норм. Одночасно встановлюють межі земель, обмежених у використанні й обтяжених правами інших осіб.

При формуванні земельної ділянки до неї забезпечується безу­мовний доступ (прохід, проїзд).

Земельна ділянка, на якій є капітальні будівлі або право на їх зведення, має забезпечуватися проїздом не менш як 3 м, а ділянка без будівель і без права їх зведення — проходом завширшки не ме­нше ніж 1 м. Доступ до ділянок забезпечується як за рахунок зе­мель загального користування, так і за рахунок частини земель сформованих ділянок, а також установленням сервітуту для прохо­ду або проїзду.

Розмір земельної ділянки встановлюється або уточнюється з ура­хуванням діючих норм надання земель для різних потреб, компак­тного розміщення, дотримання природоохоронного законодавства, містобудівних, санітарних, протипожежних, інших норм і правил з використанням наявної землевпорядної і містобудівної документа­ції.

При формуванні земельної ділянки розподілом земельна ділян­ка має залишитися неподільною, якщо в результаті намічуваного розподілу використання хоча б однієї її частини за цільовим при­значенням або утворенням самостійної кадастрової одиниці стане неможливим.

Особливості формування земельних ділянок.Формування земельних ділянок залежно від перелічених випадків мають свої особливості в проведенні робіт.

Формування земельних ділянок при наданні їх громадянам і юридичним особам із земель, що перебувають у державній чи кому­нальній власності, або вилученні (викупі) земельних ділянок для державних і комунальних потреб здійснюється в такому порядку:

а) подача клопотання про надання земельної ділянки в орган міс­цевого самоврядування — за місцем розташування земельної ділян­ки, яку просять;

б) проведення попереднього вибору й узгодження місця розмі­щення земельної ділянки (попереднє узгодження не проводять у разі надання земельних ділянок для сільськогосподарського вироб­ництва, лісового господарства, будівництва об'єктів у містах та ін­ших поселеннях відповідно до містобудівної документації щодо за­будови їх територій, а також при наданні земельних ділянок грома­дянам);

в) проведення вишукувань і розроблення проектної документації на будівництво об'єкта;

г) виявлення режимоутворювальних об'єктів, що спричинили не­обхідність установлення обмежень у використанні земель і обтя­женні земельної ділянки правами інших осіб та встановлення сфе­ри їх дії;

ґ) узгодження місця розташування, меж і розмірів земельної ді­лянки із зацікавленими суб'єктами землеустрою, що фіксується в протоколі (акті узгодження) і на плані меж ділянки;

д) оцінювання земельної ділянки, визначення викупної ціни, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва і збитків власників і користувачів землі, враховуючи неодержані до­ходи;

ж) прийняття відповідним органом постанови (рішення) про ви­лучення (викуп) і надання земельної ділянки.

При передачі у власність громадянам і юридичним особам земе­льних ділянок під об'єктами нерухомого майна проводять земле­впорядні роботи, які передбачають визначення (уточнення) меж і площ земельних ділянок під конкретними об'єктами нерухомого майна, підготовку документів, необхідних для державної реєстрації земельних ділянок та прав на них, установлення (за потреби) меж земельних ділянок на місцевості.

У разі придбання права власності на об'єкт нерухомого майна кі­лькома власниками за кожним із них закріплюється частина земе­льної ділянки, пропорційна частці власника на об'єкт нерухомого майна.

Матеріали з визначення (уточнення) меж і площ земельних ді­лянок узгоджуються з власником об'єкта нерухомого майна, влас­никами (користувачами) суміжних земельних ділянок, територіа­льним органом Держкомзему України.

Ці матеріали є підставою для прийняття органом місцевого само­врядування або органом виконавчої влади відповідного рішення про передачу земельних ділянок громадянам і юридичним особам у власність або оформлення договору їх купівлі-продажу.

При здійсненні громадянами і юридичними особами угод, пов'язаних з обігом земельних ділянок і переходом прав на землю, встановлюють відповідність фактичного місця розташування, меж і розмірів земельної ділянки плану її меж за матеріалами земельного кадастру, технічної інвентаризації, а якщо таких матеріалів немає, то проводять вимірювання місцевості.

Якщо у громадян або юридичних осіб виникає сумнів у вірогідно­сті наявного плану меж земельної ділянки, то за їхнім бажанням і за їхній рахунок може бути зроблена зйомка земельної ділянки на місцевості.

При здійсненні угод купівлі-продажу земельних ділянок, по яких зазначені вище роботи було проведено раніше, наявні геодезичні дані по межах ділянки слід звірити з реальним їх положенням. Як­що будуть виявлені невідповідності даних, наведених у раніше ви­готовленому плані земельної ділянки, фактичному її стану, роботи, пов'язані з формуванням земельної ділянки, проводять у повному обсязі.

При формуванні земельних ділянок, на яких розташовані прива­тизовані будинки і споруди, межі і розмір земельної ділянки уста­новлюють, зважаючи на функціональне призначення розміщених на ній об'єктів нерухомого майна і забезпечення їх обслуговування з урахуванням дотримання вимог протипожежної безпеки, містобуді­вних, санітарних та інших норм, передбачених землевпорядною, містобудівною документацією і будівельними нормами і правилами (дод. 13). Матеріали з формування земельних ділянок є підставою для висновку договору купівлі-продажу землі.

Для проведення робіт, пов'язаних з формуванням земельної ді­лянки на зазначених підставах, юридичні особи і громадяни, заці­кавлені в придбанні у власність земельних ділянок (частки земель­них ділянок), на яких розташовані раніше приватизовані ними бу­динки, споруди, приміщення, об'єкти незавершеного будівництва, звертаються із заявою до відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування. У заяві в обов'язковому порядку вказу­ють власника нерухомого майна, адресу об'єкта нерухомості або його місце розташування і площу, заявлену на придбання у власність. До заяви додають документи, які підтверджують право власності на об'єкт нерухомого майна, план меж земельної ділянки, а для об'єктів незавершеного будівництва — дозвіл на здійснення будіве­льних робіт і опис об'єкта незавершеного будівництва. Якщо доку­ментів на земельну ділянку немає, то подають затверджений відпо­відним територіальним органом Держкомзему України план земе­льної ділянки в його фактичних межах, що існували (існуючих) на дату набуття чинності прав власності на об'єкт нерухомого майна або на дату затвердження плану приватизації.

Формуючи земельні ділянки при їх обміні, землевпорядні дії проводять за згодою власників земельних ділянок з метою усунення черезсмужжя земельних ділянок або їхніх частин, упорядкування меж землекористування або приведення їх у відповідність із земле­впорядними вимогами до організації території. Проект обміну земе­льними ділянками слід погоджувати з учасниками обміну. Площі земельних ділянок, що підлягають обміну, можуть бути нерівнове-ликими. У разі обміну нерівноцінних земельних ділянок за згодою сторін виплачується відповідна грошова компенсація, якщо сторони не домовлялися про інше.

При розподілі земельної ділянки за рішенням суду формування земельної ділянки і встановлення її меж на місцевості відбуваються згідно із визначеним рішенням суду.

Земельну ділянку можна поділити на дві або більше частин. Проте в результаті поділу для кожної частини має зберігатися мож­ливість її використання за цільовим призначенням або утворення самостійної земельної ділянки, що підлягає державній реєстрації прав на землю.

При складанні проекту формування земельної ділянки у разі її поділу роботи виконують, як правило, за два етапи.

На першому етапі на основі плану меж земельної ділянки, яку поділяють, складають план розмежування ділянки, на якому пока­зують: межі планованого розмежування ділянки, площу виділеної частини, а за потреби забезпечення доступу до ділянки за рахунок земель ділянки, яка підлягає поділу, — межі встановлюваного сер­вітуту на право проходу або проїзду. План розмежування ділянки складають у чотирьох примірниках і передають на узгодження до територіального органу Держкомзему України або місцевого само­врядування, який у встановлений термін має розглянути його і, за умови дотримання вимог суду щодо розподілу, передати заявнику план розмежування як графічний документ, що є підставою виснов­ку угоди і проведення другого етапу робіт — остаточного встанов­лення меж новосформованих земельних ділянок.

Земельні ділянки, які виставляються на конкурс або аукціон, на право оренди не зайнятих державних і комунальних земель або з метою будівельного підряду для промислових, транспортних, комер­ційних та інших потреб, формуються відповідно до містобудівної і землевпорядної документації та потреб розвитку території. Аукціон може бути оголошений тільки після встановлення місця розташу­вання, меж, розміру земельної ділянки та її цільового призначення. При цьому орган виконавчої влади або орган місцевого самовряду­вання, що виступає як продавець земельної ділянки або права її оренди, разом з територіальним органом земельних ресурсів мають забезпечити проведення комплексу землевпорядних робіт, пов'яза­них з формуванням земельної ділянки, і підготувати необхідні зем­левпорядні документи, що повинні містити такі дані:

♦ кадастровий номер земельної ділянки;

♦ її адресу або місце розташування;

♦ план земельної ділянки із зазначенням обмежень і обтяжень, установлених для цієї земельної ділянки;

♦ висновок з характеристики земельної ділянки (правовий ре­жим, ставка земельного податку, ціна тощо).

Після закінчення землевпорядних робіт територіальний орган Держкомзему України подає до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування необхідні для проведення аукціону зем­левпорядні документи.

Якщо такого паспорта земельної ділянки немає, то його склада­ють на основі наявних планово-картографічних матеріалів (інвен­таризації земель, проекту планування і забудови тощо) або прово­дять потрібний комплекс землевпорядних робіт.

Формування земельних ділянок спільної часткової влас­ності.Система землевпорядних заходів щодо визначення прав вла­сності на землю, обмежень, сервітутів і меж земельних ділянок в існуючій забудові передбачає:

♦ розроблення плану земельно-господарського устрою (зонуван­ня цільового використання земель);

♦ розроблення проекту визначення меж земельних ділянок спі­льної власності фізичних і юридичних осіб або проекту відведення земельних ділянок;

♦ підготовку документів, що посвідчують право власності або право користування землею;

♦ проведення державної землевпорядної експертизи;

♦ реєстрацію земельних ділянок, прав на них, обмежень і серві­тутів.

Визначення меж земельної власності в існуючій забудові, узако­нення (визнання) прав на земельні ділянки здійснюють на підставі розроблених та затверджених проектів землеустрою з урахуванням існуючої кадастрової інформації про землю та додержанням вимог щодо експлуатації будинків і споруд (див. дод. 13), а також за ухва­лою відповідних органів.

Проект визначення меж земельних ділянок спільної власності фізичних і юридичних осіб може передбачати:

♦ розмежування та об'єднання земельних ділянок;

♦ удосконалення зовнішніх меж земельних ділянок;

♦ узаконення (визнання) прав власності на землю;

♦ встановлення обмежень та сервітутів відповідно до висновків органу містобудування та інших органів.

Розмежування полягає в поділі земельної ділянки, яка склада­ється з реальних земельних часток, на дві чи більшу кількість земе­льних ділянок або в розподілі земельної ділянки за рівнями: назем­ний, підземний і надземний. У цьому разі межі земельних ділянок для кожного рівня встановлюють окремо і права на землю закріп­люють за різними власниками.

Земельна ділянка, необхідна для розміщення та обслуговування будинку (споруди), який перебуває у власності кількох осіб, розподі­лу в натурі (на місцевості) не підлягає і належить цим особам на праві спільної (часткової або сумісної) власності. При цьому вида­ється один правовстановлювальний документ, до якого додається перелік співвласників (співкористувачів) із зазначенням їхніх земе­льних часток.

Суміжні земельні ділянки можуть бути об'єднані в одну земель­ну ділянку, в результаті чого права на ділянки, що були об'єднані, анулюються і оформляється право на нову ділянку. При цьому пра­ва та обов'язки, встановлені для первісних ділянок, можуть зали­шитися незмінними стосовно нової ділянки.

Забудована територія, окремі елементи якої (проїзди, тротуари, майданчики для господарських цілей тощо) створювалися для спі­льного обслуговування групи будинків, об'єднується в одну земель­ну ділянку, яка належить власникам будинків на правах спільної (часткової або сумісної) власності з обов'язковим установленням ре­альних та (або) ідеальних земельних часток.

Зовнішні межі земельних ділянок удосконалюються за згодою їхніх власників та інших осіб, майнові інтереси яких пов'язані з ци­ми ділянками (орендарів, заставоутримувачів тощо).

Якщо при удосконаленні меж зміна площі кожної із земельних ділянок не перевищує 6 %, то вважають, що земельна власність за­лишилася незмінною і права власників не анулюються.

Якщо зміна площі земельних ділянок перевищує 6 %, то цей факт розглядають як скасування старої та утворення нової земель­ної ділянки, про що готують новий розпорядчий документ на право власності (користування) землею.

Межі земельних ділянок, розташованих в одному кварталі, доці­льно встановлювати одночасно для всіх ділянок. Межі окремої зе­мельної ділянки можна встановлювати лише у разі її поділу на кі­лька нових або при об'єднанні суміжних ділянок чи вдосконаленні їх спільної межі.

Якщо встановлення меж земельної ділянки призводить до ущем­лення інтересів суміжних землекористувачів (неможливість проїзду, проходу до шляхів загального користування, підключення до інже­нерних комунікацій тощо), то у висновках відповідних державних органів в обов'язковому порядку зазначають обмеження та сервітути.

У спільній частковій власності на землю можуть бути встановле­ні юридичні межі. Юридична межа — це повітряна площина, яка визначає, де умовно закінчується власність одного землевласника і починається власність другого. її на місцевості не закріплюють.

Будь-які зміни прав власності на землю та меж земельних діля­нок, пов'язані з їх об'єднанням чи поділом, реєструють у земельно-кадастрових документах в установленому порядку.

Складання плану земельної ділянки.По кожній сформованій земельній ділянці складають план земельної ділянки, що є підста­вою для нанесення її меж на відповідний черговий кадастровий план і присвоєння їй кадастрового номера.

План земельної ділянки виготовляють:

♦ з використанням наявного планово-картографічного матеріалу і визначенням координат точок меж земельної ділянки графічним, аналітичним та іншими методами;

♦ за даними вимірів, отриманих при зйомці земельної ділянки на місцевості або при межуванні земель.

Якщо на земельну ділянку є раніше складений план, що відпові­дає встановленим законодавством вимогам і не має змін у межах на час угоди, то новий план земельної ділянки, як правило, не скла­дають. Його можуть складати тільки за вимогою громадян або юри­дичних осіб.

На плані земельної ділянки в обов'язковому порядку показують:

♦ кадастровий номер (якщо він є);

♦ дані про власника (користувача) і місце розташування ділянки;

♦ її загальну площу;

♦ межі та геодезичні дані на межі (цирекційні кути, довжини лі­ній);

♦ межові знаки;

♦ межі зон обмежень і сервітутів;

♦ розміщення капітальних будинків і споруд, інших об'єктів не­рухомого майна, яке тісно пов'язане із землею;

♦ масштаб плану.

План меж земельної ділянки складають у двох примірниках. План земельної ділянки перевіряють на відповідність сучасному стану в частині:

♦ збереження межових знаків;

♦ відсутності спорів щодо меж ділянки;

♦ зміни об'єктового складу (поява нових будинків і споруд, обме­жень і сервітутів);

♦ зміни адміністративно-територіального розподілу або за фор­мами власності.

Для оформлення спадкоємних прав (у всіх випадках) і даруван­ня земельних ділянок родичам (діти, батьки, подружжя) план земе­льної ділянки виготовляють, як правило, тільки на основі планово-картографічного матеріалу:

♦ чергових кадастрових планів М 1 : 2000 і крупніше;

♦ топографічних планів М 1 : 2000 і крупніше;

♦ проекту планування і забудови садівничих і дачних товариств, поселень та ін.;

♦ графічних матеріалів, що є в управлінні головного архітектора (УГА) або місцевої ради (генплани міст, селиш).

При цьому на виготовленому плані роблять напис із зазначен­ням використаного планово-картографічного матеріалу. Якщо та­ких матеріалів немає, то землевпорядні роботи виконують на зага­льних підставах.

Склад землевпорядної документації.Проект землеустрою складається з текстової частини і плану земельної ділянки.

Межі сформованої ділянки встановлюють і закріплюють у вста­новленому порядку.

До текстової частини додають: копію правовстановлювального документа; копії документів, на підставі яких формується земельна ділянка; довідки про наявність (відсутність) підземних комунікацій (або запити, якщо відповідь на них не отримана); копії або виписки з документів, на підставі яких встановлено особливий режим вико­ристання земель; повідомлення власникам суміжних земельних ділянок; доручення особам, уповноваженим власниками (користу­вачами) земельних ділянок на участь у встановленні й узгодженні меж. Повнота цих документів залежить від складу виконуваних зе­млевпорядних робіт і формованої ділянки.

Проекти землеустрою щодо формування земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод після погодження їх у встановле­ному порядку розглядають і затверджують відповідні органи вико­навчої влади або органи місцевого самоврядування.

Читайте також:

1. B. Тип, структура, зміст уроку і методика його проведення.
2. I. ІСТОРИЧНІ ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
3. XIII. Формування та оприлюднення рейтингового списку вступників, рекомендованих до зарахування
4. А) Методика проведення заняття
5. А) Методика проведення заняття
6. А) Методика проведення заняття.
7. А) Методика проведення заняття.
8. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
9. Алгоритм формування комплексу маркетингових комунікацій
10. Алгоритм формування потенціалу Ф2
11. Алгоритм формування статутного фонду банку
12. Альтернативні джерела формування підприємницького капіталу

Переглядів: 1062