Ринок праці та механізм його функціонування

Ринок праці посідає центральне місце серед інших ринків. Він перебуває під впливом багатьох факторів, більшість з яких залежить від товарного ринку. Але представлений людським фактором виробництва, ринок праці здатний не тільки діяти в межах певних завдань, а й самостійно створювати умови для їх вирішення.

Основу ринку праці становлять дві головні дійові особи: роботодавці та наймані працівники. Принципова різниця між ними полягає у відношенні їх до засобів виробництва. Власниками засобів виробництва є роботодавці, а особи, які не мають ні знарядь, ні предметів праці, але володіють здібностями до праці, - це наймані працівники. Вони пропонують свою робочу силу за певну плату, а роботодавці пред'являють попит на неї та оплачують її. Отже, на ринку праці, як і на інших ринках, мають місце пропозиція, попит та ціна у вигляді заробітної плати.

Пропозиція робочої сили визначається сукупністю різних факторів: рівнем заробітної плати, освіти, профспілкового захисту, релігією, податковою системою тощо. Попит на робочу силу визначається потребою підприємців мати необхідну кількість та якість найманої робочої сили для випуску продукції та технічною оснащеністю виробництва. Ціни на товари споживчого ринку безпосередньо впливають на рівень і оплату робочої сили. Все це зумовлює перелив капіталу, зміну в попиті й пропозиції робочої сили, появу безробіття та ін., що дуже часто ускладнює відносини між економічними суб'єктами. Тому в налагодженні найраціональніших економічних відносин на ринку праці велика роль належить державі.

Ринок праці в ринковій економіці - це ринок найманої праці, де роботодавець та найманий працівник виступають як юридично рівноправні особи.

За своїм змістом ринок праці складається із трьох частин:

1) потенційного, тобто тієї сфери, де формується сама праця;

2) циркулюючого, тобто сфери купівлі-продажу робочої сили;

3) внутрішньофірмового, тобто того, де боротьба за робочі місця ведеться на підприємствах між зайнятими працівниками.

До потенційного ринку праці включаються особи, зайняті в домашньому та особистому підсобному господарствах, студенти та учні старших класів, що навчаються з відривом від виробництва, військовослужбовці, фермери, підприємці та інше працездатне населення.

Циркулюючий ринок праці - це сфера, де продавець своєї робочої сили переміщується між підприємствами у пошуках роботи, перебуваючи при цьому фактично безробітним. До цієї категорії відносять осіб, які перебувають у фрикційному, структурному і циклічному безробітті, звільнених військовослужбовців з лав армії та флоту, пенсіонерів, які шукають роботу, а також осіб, що перебувають на перепідготовці, підвищенні кваліфікації та громадських роботах.

До внутрішньофірмового ринку відносяться особи, що переміщуються безпосередньо на підприємствах у зв'язку з появою вакансій (робочих місць) за рахунок звільнення працівників, модернізації та розширення виробництва, нового будівництва, зростання коефіцієнта змінності роботи підприємства, переміщень на робочих місцях.

Отже, ринок праці охоплює всю робочу силу і визначається як сукупність економічних відносин, які складаються в суспільстві з приводу узгодження попиту і пропозиції на робочу силу.

Суб'єктами на ринку праці виступають наймані працівники і роботодавці, а об'єктами - умови найму на роботу, що визначаються попитом і пропозицією на ринку праці.

Дослідження тривалих тенденцій показує, що на ринку праці щорічно відбувається зростання пропозиції робочої сили і попиту на неї (поява вільних робочих місць). Зростання пропозиції праці викликане ростом населення, втягуванням у виробництво молоді, жінок тощо.

Пропозиція праці дуже мінлива: одні знаходять роботу, а інші довгий час залишаються безробітними, поки зрештою не відшукають роботу, треті - так і не знайшовши роботи, взагалі вибувають зі складу робочої сили.

Структура пропозиції робочої сили постійно змінюється внаслідок того, що нове покоління, яке вступає на ринок праці, має більше знань та кращу підготовку, але й більші потреби, ніж попередні покоління працівників.

Водночас постійно змінюється і попит на працю. Це обумовлено як кількісними, так і якісними чинниками. По-перше, змінюється попит на товари і послуги (при зростанні попиту відкриваються нові робочі місця, а при його зменшенні кількість робочих місць може скорочуватись). По-друге, сучасна техніка вимагає нових знань та виникнення нових професій, що, з одного боку, веде до скорочення старих робочих місць і, отже, до вивільнення працівників, що їх займали, а з іншого - до появи нових робочих місць, які потребують більш висококваліфікованої праці.

Таким чином, у кожний даний момент на ринку праці є певна кількість бажаючих працювати різноманітних професій і кваліфікації, з одного боку, і вільних робочих місць - з іншого.

Рівень заробітної плати або ціни праці визначає співвідношення попиту і пропозиції на ринку праці. Адже завжди існує такий рівень ставки заробітної плати, який може стати ціною рівноваги ринку праці, збалансувавши попит і пропозицію. Проте рівень заробітної плати залежить від багатьох чинників: можливості задоволення нагальних потреб, рівня освіти і кваліфікації, економічної боротьби найманих працівників тощо. Зрозуміло, що рівець заробітної плати не може опускатись нижче можливостей фізіологічного забезпечення життя найманого працівника і членів його сім'ї. Проте він і не може бути надто високим - це приведе до зменшення попиту на працю та зростання безробіття.

З рис. 10.1 видно, що встановлення мінімуму заробітної плати (w₁) привело до появи надлишку робочої силина ринку праці, коли пропозиція праці (d₁^s, S - крива пропозиції праці) значно перевищує попит на неї (d₁^d, Д - крива попиту на працю). При мінімальному рівні ставки заробітної плати w₁ існує надлишок пропозиції або надлишок праці, що дорівнює відрізкові ab. Якби не існувало профспілок, що намагаються підвищувати ставку заробітної плати, можна було б очікувати, що ці незайняті працівники згодились би на нижчу заробітну плату w₀, що й характерно для конкурентного ринку праці, на якому ніхто не контролює ціну праці (ставку заробітної плати).

Рис. 10.1. Вплив ставки заробітної плати на рівень зайнятості

Успіх будь-якої галузевої профспілки у встановленні ставок заробітної плати вищий рівноважної супроводжується наступним зменшенням кількості зайнятих робітників. Цей ефект безробіття може виявити стримуючу дію на вимоги профспілок по збільшенню заробітної плати. Чим вищою буде при цьомуставка заробітної плати, тим більше буде безробітних.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
РОЗДІЛ 10	\|	Безробіття: суть, види та наслідки. Закон Оукена

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.