МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Роль аналізу фінансового стану в управлінні підприємством та його завдання. Інформаційна забезпечення оцінки фінансового стану підприємства
Одним із інструментів з'ясування реальної конкурентоспроможності є аналіз фінансового стану підприємства. Аналіз фінансового стану навіть найблагополучнішого підприємства є постійною необхідністю, бо не можна вести господарство без аналізу його доходів і витрат. Це було важливо завжди, а тим більше - нині, коли на зміну безгосподарності й безвідповідальності приходить підприємництво, сувора дисципліна й ощадливість. Закони ринкової економіки потребують відповідного способу мислення й поведінки всіх її учасників. Ринкова економіка приводить у рух усі ресурси, аби кожна вкладена в підприємство гривня давала найвищий прибуток. Щоб забезпечити це, необхідно постійно аналізувати фінансовий стан, проводити обґрунтоване наукове дослідження фінансових відносин і руху фінансових ресурсів у процесі господарської і торговельної діяльності кожного підприємства. Фінансовий аналіз являє собою метод оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі даних його фінансової звітності. Головною метою фінансового аналізу є отримання визначеного числа основних параметрів, що дають об’єктивну і обґрунтовану характеристику фінансового стану підприємства, його прибутковості, збитковості, змін в структурі активів і пасивів в розрахунках з дебіторами і кредиторами. При цьому в оцінюванні поточного фінансового стану важливу роль відіграє його прогноз на найближчу та більш віддалену перспективу, тобто очікувані параметри діяльності підприємства в майбутньому. Отже, фінансовий аналіз – це оцінка фінансового стану та основних результатів діяльності підприємства з метою виявлення резервів підвищення його вартості та забезпечення ефективного розвитку підприємства. Фінансовий стан підприємства треба систематично і всебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці – за кілька періодів; дасть змогу визначити ”больові точки” у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціональнішого розміщення. Неефективне використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства, і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні та реалізації продукції, до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій. Основними завданнями аналізу фінансового стану є: - дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства; - дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства, забезпечення його власними оборотними коштами; - об’єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості підприємства; - оцінка становища суб’єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності - аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів; - визначення ефективності використання фінансових ресурсів. Основними напрямами фінансового аналізу є обґрунтування та інформаційне забезпечення прийняття підприємством адекватних рішень за такими трьома основними видами його діяльності: - операційна діяльність (управління фінансовими результатами діяльності, поточна прибуткова політика, ефективне використання фінансових ресурсів); - фінансова діяльність (управління джерелами формування фінансових ресурсів та їх розподілом, управління пасивами та ін.); - інвестиційна діяльність (управління структурою, обсягами та складом активів підприємства, вибір і реалізація інвестиційних проектів). Існує кілька видів фінансового аналізу. За організаційними формами проведення виділяють два головні види фінансового аналізу: а) внутрішній; б) зовнішній. Внутрішній аналіз проводять фахівці самого підприємства. Зовнішній аналіз здійснюють аналітики, котрі є сторонніми щодо підприємства особи і не мають доступу до його внутрішньої інформаційної бази. Через це такий аналіз є більш формалізованим та загальним. Різниця у змісті зовнішнього та внутрішнього аналізу пов’язана також з різницею завдань, що їх виконують ці обидва види аналізу. Особливості зовнішнього фінансового аналізу: - значна кількість суб’єктів аналізу – користувачів інформації про діяльність підприємства; - різноманітність цілей і інтересів суб’єктів аналізу; - наявність типових методик аналізу, стандартів обліку і звітності; - орієнтація аналізу тільки на публічну зовнішню звітність підприємства; - обмеженість завдань аналізу як наслідок попереднього фактора; - максимальна доступність результатів аналізу для користувачів інформації. Основний зміст зовнішнього фінансового аналізу в основному складається з аналізу: 1) показників прибутку; 2) показників рентабельності; 3) фінансового стійкості, ринкової активності, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства; 4) ефективності використання позичкового капіталу; 5) економічної діагностики фінансового стану підприємства і рейтингової оцінки емітентів. Фінансовий аналіз за даними фінансової звітності називається класичним. Основним змістом внутрішнього аналізу фінансового стану підприємства є аналіз: - майна (капіталу) підприємства та впливу його використання на фінансовий стан підприємства; - фінансової стійкості та стабільності підприємства; - ділової активності підприємства; - динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають; - кредитоспроможності підприємства; - ефективності використання власних та залучених фінансовий ресурсів; - ліквідності та платоспроможності підприємства; - самоокупності підприємства; - комплексна оцінка фінансового стану підприємства. Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства і ґрунтується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані. Отже, зовнішній і внутрішній фінансовий аналіз відрізняються такими ознаками: - за суб’єктами аналізу: якщо за зовнішнього фінансового аналізу – це підприємство та його ділові партнери, то за внутрішнього – тільки підприємство; - інформаційною базою: якщо за зовнішнього фінансового аналізу – це публічна фінансова звітність, то за внутрішнього – бухгалтерський управлінський облік та звітність; - відкритістю результатів аналізу: якщо результати зовнішнього фінансового аналізу є відкритими, то результати внутрішнього – комерційна таємниця; - регламентацією правил здійснення: якщо за зовнішнього фінансового аналізу їх установлює держава, то за внутрішнього – саме підприємство. За обсягом дослідження виділяють повний та тематичний фінансовий аналіз підприємства: а) повний фінансовий аналіз проводять з метою комплексного вивчення всіх аспектів фінансової діяльності; б) тематичний фінансовий аналіз обмежується вивченням окремих аспектів фінансової діяльності підприємства. Предметом такого аналізу може бути ефективність використання активів підприємства чи фінансових ресурсів з окремих джерел, рівень фінансової стійкості та платоспроможності підприємства, оптимальність фінансової структури капіталу та ін. Залежно від об’єкта аналізу можна виділити такі його види: - аналіз фінансової діяльності підприємства в цілому; - аналіз фінансової діяльності окремих структурних одиниць та підрозділів; - аналіз окремих фінансових операцій. З огляду на терміни та цілі проведення виокремлюють попередній, поточний (оперативний) та прогнозний фінансовий аналіз: - попередній (ретроспективний) фінансовий аналіз пов’язаний з вивченням умов фінансової діяльності підприємства в цілому чи здійсненням окремих фінансових операцій, оцінка власної платоспроможності за потреби отримання банківського кредиту; - поточний (оперативний) фінансовий аналіз провадиться в процесі поточної фінансової діяльності з метою оперативного впливу на результати фінансової діяльності. Як правило, він обмежується невеликим проміжком часу (місяць, квартал). - прогнозний (перспективний) фінансовий аналіз здійснюється підприємством за прогнозними або очікуваними даними, які порівнюють з даними відповідного звітного періоду. Він дає змогу глибше й повніше проаналізувати перспективний фінансовий стан і результати фінансової діяльності підприємства, ніж попередній (ретроспективний) та поточний, оскільки базується на звітних матеріалах, а також уможливлює прогнозування діяльності підприємства в майбутньому. Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства створила певні прийоми й методи його здіснення. Існує 6 основних прийомів аналізу: 1) горизонтальний (часовий) аналіз – порівняння кожної позиції звітності з відповідним показником за попередній період; 2) вертикальний (структурний) аналіз – визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат; 3) трендовий аналіз – порівнювання кожної позиції звітності з відповідними показниками за кілька попередніх періодів та визначення тренду – основної тенденції динаміки показників; 4) аналіз відносних показників (коефіцієнтів) – розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв’язків показників; 5) порівняльний аналіз – внутрішньогосподарський аналіз різних показників звітності самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми проти показників конкурентів або середньогалузевих та середніх показників; 6) факторний аналіз – визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. Предметом фінансового аналізу підприємства є його фінансові ресурси, їх формування та використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства – об’єктивної його оцінки та виявлення на цій підставі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів – можуть застосовуватися різні методи. Існують різні методи фінансового аналізу. Перший рівень класифікації виділяє неформалізовані та формалізовані методи аналізу. Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описі аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв’язках та залежностях. До них відносять: методи експертних. оцінок і сценаріїв, психологічні, морфологічні, порівняльні, побудови системи показників, побудови системи аналітичних таблиць. Ці методи характеризуються певним суб’єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітиків. До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, у підґрунтя яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи: ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, виокремлювання ізольованого впливу факторів, відсоткових чисел, диференційний, логарифмічний, інтегральний, простих і складних відсотків, дисконтування. У процесі фінансового аналізу широко використовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи оброблення рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів). Використання видів, прийомів та методів аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності утворює методологію та методику аналізу. Отже, під час аналізу фінансового стану підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі(нормативні, дескриптивні, предикативні) аналізу. Їх кількість і широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку. Підбиваючи підсумки, слід відмітити, що необхідність та значення оцінки фінансового стану зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи за умов ринкових відносин, переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в найоптимальнішому використанні фінансових ресурсів, а також пошуки у цій сфері резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства. Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є: - баланс (ф.№1); - звіт про фінансові результати (ф.№2); - звіт про рух грошових коштів (ф. №3); - звіт про власний капітал (ф.№4); - примітки до звітів з показниками та поясненнями, що забезпечують деталізацію та обгрунтованість статей фінансових звітів; - статистична звітність та оперативні дані. Інформацію, яка використовується для аналізу фінансового стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже, є відкритою. Кожне підприємство розробляє свої планові та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й „ноу-хау”. Відповідно до чинного законодавства України підприємство має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства. Усі показники бухгалтерського балансу та звітності взаємозв’язані. Їх цінність для своєчасної та якісної оцінки фінансового стану підприємства залежить від їхньої вірогідності та дати складання звіту. У цілому бухгалтерський баланс складається з активу та пасиву і свідчить про те, як на певний час розподілено активи та пасиви і як саме здійснюється фінансування активів за допомогою власного та залученого капіталу. З погляду фінансового аналізу є три основні вимоги до бухгалтерської звітності. Вона повинна уможливлювати: - оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підприємством; - оцінку наявних у підприємства фінансових ресурсів та ефективності їх використання; - прийняття обгрунтованих управлінських рішень у сфері фінансів для здійснення інвестиціної політики. Фінансовий аналіз – це спосіб оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства на підставі його бухгалтерської та фінансової звітності й оперативних даних. Звіт про фінансові результати віддзеркалює ефективність (або неефективність) діяльності підприємства за певний період. Якщо баланс відбиває фінансовий стан підприємства на конкретну дату, то звіт про фінансові результати – дає картину фінансових результатів за відповідний період (квартал, півріччя, 9 місяців, рік). У звіті про фінансові результати наводяться дані про дохід (виручку) від реалізації продукції (т-в, р-т, п-г); інші операційні доходи; фінансові результати від операційної діяльності (прибуток чи збиток); дохід від участі в капіталі; інші доходи та фінансові доходи; фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування (прибуток чи збиток); надзвичайні доходи чи витрати; чистий прибуток чи збиток. Фінансова звітність підприємства містить також іншу інформацію щодо стану фінансів підприємств. На основі аналізу звітних даних визначаються основні тенденції формування й використання фінансових ресурсів підприємства, причини змін, що сталися, сильні і слабкі сторони підприємства та резерви поліпшення фінансового стану у перспективі. Неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан і результати діяльності підприємства для розв’язання поточних та перспективних фінансово-господарських проблем. Для прийняття правильних фінансових та управлінських рішень на рівні підприємства треба використовувати дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, є зрозумілими користувачам та прийнятними для них. Зокрема, для того, щоб зіставити фінансові результати, досягнуті у попередньому та поточному періодах, слід використовувати тільки порівнянні відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною методологією з використанням однакових баз розрахунку, критеріїв та правил. З цією метою підприємство має розробити свою фінансову облікову політику, яка підпорядковується потребам внутрішнього менеджменту. Але, як правило, менеджери не обмежуються для прийняття ефективних управлінських рішень суто внутрішньою фінансовою інформацією, а порівнюють її з відповідними показниками подібних підприємств, підприємств-конкурентів чи партнерів за бізнесом. Тому закономірно постає потреба уніфікації вимог до фінансової інформації в рамках галузі, регіону, усієї економічної системи країни. Процес такої уніфікації називають стандартизацією бухгалтерського обліку. Стандартизація бухгалтерського обліку – це процес розроблення та послідовного застосування єдиних вимог, правил та принципів для визначення, оцінки й відображення у фінансових звітах окремих об’єктів бухгалтерського обліку. Загальні вимоги до фінансової звітності викладено в П(С)БО 1, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 за №87. Це положення визначає: мету фінансових звітів, їх склад, звітний період, якісні характеристики та принципи, якими належить керуватися під час складання фінансових звітів; вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах. Фінансову звітність визначено П(С)БО 1 як бухгалтерську звітність, яка відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період. Метою такої звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як головне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень. Читайте також:
|
||||||||
|