Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Та виділення в тексті

Рубрикація — система взаємопов'язаних і підпорядкованих один одному заголовків видання. Рубрики (заголовки), в залежності від розміщення їх у тексті, можна поділити на п'ять основних видів:

— рубрики шапкою — заголовки на спускових сторінках,
які заверстуються зверху сторінки за рахунок спуску (а);

— заголовки, які виключені окремими рядками і роз-
міщені відносно тексту в правий чи лівий край (б— г);

— заголовки, поміщені впідбір з текстом (д), які, фактич-
но, є виділеннями всередині тексту;

— рубрики в «віконцях», тобто короткі заголовки, які врі-
заються в текст і набираються в цьому випадку з втяжкою (е);

— рубрики, набрані на полях, або так звані боковики чи
маргіналії (ж).

В свою чергу, рубрики у виданні поділяються на прості і складні.

Прості рубрики — це рубрики, які складаються з одного заголовка без наступних за ним інших заголовків.

Складні рубрики — з погляду верстання — це заголовки з наступними за ними підзаголовками. Відбивки рубрик в середині тексту повинні бути такими, щоб заголовок разом з відбивками по висоті був кратним основному кеглю шрифту. Рубрики на початку сторінки відбивки не мають, але при наявності колонтитула, крім своєї відбивки, дістають відбив-ку величиною в один рядок.

При верстанні складних рубрик треба слідкувати за при-відністю верстки по висоті.

Якщо складна рубрика поміщена всередині текстової сторінки, то над нею повинно бути не менше чотирьох рядків тексту. Під складною рубрикою завжди повинно бути не менше трьох текстових рядків.

Відбивають і розбивають складні рубрики за такими правилами:

— відбивка складної рубрики від тексту зверху повинна
бути приблизно в два рази більшою, ніж відбивка її знизу;

— відбивка кожного підзаголовка зверху — приблизно в
півтора рази більша, ніж його відбивка знизу;

— розміри відбивок зверху вниз повинні поступово
зменшуватися.

При наборі і верстанні рубрик слід звертати особливу увагу на верстання рубрик «віконцем» і боковиком, «ліхтариком» або маргіналієм та компендіумом.

Текст заголовка «віконцем» розбивають на короткі рядки за змістом і без переносів, поміщають його строго «окремими рядками» згідно з форматом «віконця» і посередині його

висоти.

«Віконце» повинне завжди бути закрите текстом з трьох сторін, і рубрики, вміщені в ньому, повинні бути закриті зверху і знизу не менше як трьома рядками тексту сторінки складання. В рядках з втяжкою і в рядку безпосередньо під

Рис. 37. Варіанти розміщення рубрик в тексті

«віконцем» абзацний відступ ліквідовують. «Віконце» не можна починати відразу за коротким кінцевим рядком. Як правило, рубрику у «віконці» набирають півжирним шриф-том. Текстову оборку «віконця» починають без абзацного відступу. Застосовують віконця у великих форматах, почи-наючи з 60 х 90/16.

Рубрики «ліхтариком» розміщають на полях видання. Заверстують такі рубрики завжди у зовнішнє поле. Формат таких рубрик залежить від ширини сторінки складання і загального задуму оформлення.

При певному оформленні «ліхтарики» розміщують і на внутрішніх полях. Між текстом боковика і основним тек-стом повинен бути пробіл не менше 6 п. Перші рядки тексту заголовка боковика повинні бути на одній лінії першого рядка тексту, до якого вони належать.

Компендіум — це перелік питань, які будуть розкриті в подальшому тексті. При верстанні заголовка компендіумом слід звернути увагу на те, що його набирають шрифтами меншого кегля, переважно курсивного накреслення, і виклю-чають окремими рядками. Верстають компендіум під назвою розділу чи глави.

Крім уже згаданих, у виданнях застосовують ще цілий ряд рубрик.

Заголовок шапкою. Шапкою в книжкових виданнях називають рубрики частин, розділів, глав, які розміщені на спускових сторінках у верхній їх частині за рахунок спуску. Шапки заверстують на самому верху сторінки без відбивок. Колонтитул на таких сторінках не ставлять. Інколи заголовок шапкою заміняє в книзі шмуцтитул. У всьому виданні загальний розмір спуску, включаючи шапку, не повинен змінюватися.

Шмуцтитул і титульний аркуш, які є найвищими ступе-нями рубрикації книги, описані в розділах 4.12. і 4.8.

Заголовок, який стоїть окремим рядком переважно врозріз тексту, повинен відрізнятися від основного тексту. Його набирають шрифтом більшого кегля — півжирним прямим чи курсивним. Виключка такого заголовка підпорядковується загальному принципові оформлення видання.

Виключки заголовків у межах формату сторінки складан-ня є додатковим засобом в акцентуванні рубрик і по-різному діють на читача.

Виключка «окремими рядками», тобто симетрична виключ-ка рубрик відносно лівого і правого краю сторінки складання, сприймається читачем спокійно, а виключка в лівий чи правий край сторінки складання діє на читача більш активно, причому активніше діє виключка до лівого краю сторінки складання.

Німа рубрикація, тобто поділ тексту на частини без словесних чи цифрових позначок, вимагає застосовування між частинами тексту пробілів, лінійок, зірочок, ініціалів та інших графічних знаків.

Пробіли, які застосовують в ролі німої рубрикації, повинні бути кратними основному текстові. Коли в такому пробілі розміщують декоративні чи графічні елементи, то його поділяють на дві частини, — так, щоб над елементом відстань була меншою, а під ним — більшою.

Заголовки упідбір застосовують при поділі твору на ма-ленькі логічні частини. Між такими заголовками може бути своя підпорядкованість. Наприклад, старшу із рубрик на-бирають півжирним прямим шрифтом, підпорядковану їй — півжирним курсивним, а наступну в підпорядкуванні — світлим курсивним.

При оформленні таких рубрик необхідно враховувати відбивки їх від тексту і однієї від другої. При верстанні рубрик слід дотримуватися таких правил:

— розмір відбивки заголовків від тексту залежить від
загального стилю і задуму оформлення видання;

— заголовок одного ступеня підпорядкованості повинен
мати приблизно однакові відбивки впродовж усього видання;

— місце, яке займає заголовок з відбивками знизу і зверху,
повинне бути кратним кеглю основного шрифту видання;

— якщо декілька заголовків різних ступенів стоять безпо-
середньо один під одним, відстань між ними повинна бути,
якщо це можливо, такою ж, як і відбивка заголовка даного
ступеню від тексту;

— в багаторядкових заголовках, набраних прописним
накресленням, збільшують міжрядкові пробіли;

— окремі частини заголовка, тобто його текстова чи
нумераційна частина, повинні бути відбиті так, щоб не
порушували цільність заголовка.

У багатоколонних виданнях усі рубрики поділяються на два види: рубрики, які належать до однієї колонки, і рубрики,

які відносяться до декількох колонок або до всіх колонок. Перший вид рубрик верстають за правилами звичайного одноколонного верстання з виконанням всіх вимог до відбив-ки. Не варто лише розмішати в двох сусідніх колонках рубрики на одній горизонталі (щоб вони не сприймалися як загальна рубрика). Рубрики, які належать до декількох колонок, заверстують на весь формат колонок «окремими рядками» з різною виключкою всього заголовка (залежно від характеру оформлення всього видання).

Текст видання до рубрики та після рубрики розверстують рівномірно по всіх колонках. При такому верстанні доз-воляється в останній колонці текст подавати на рядок менше.

У багатьох виданнях, щоб привернути увагу читача, окремі шрифтові моменти тексту роблять зорово інакшими, ніж весь текст, створюючи тим самим на сторінці ділянку іншої насиченості, іншого розміру, іншої контрастності і т. п. Всі ці засоби, так звані акцентування та виділення, умовно поділяють на дві групи.

Перша група — це шрифтові виділення, пов'язані із зміною накреслення гарнітури і кегля шрифту, а саме:

— використання капітелі, тобто використання для ви-
ділення шрифту рядкових літер, в якому окремі літери, що
мають виносні елементи, замінено на такої ж висоти
прописні;

— використання курсивного накреслення шрифту, який
застосовується у всіх видах літератури для акцентування думок
автора, інтонаційно-логічного підсилення в тексті, виділень
термінів, власних імен, для імітації рукописного тексту при
наборі посвят, підписів, дат листів, документів і т. п.;

— використання півжирного прямого рядкового шрифту
для створення сильного кольорового контрасту на сторінці
складання між основним шрифтом і тим, який виділяється в
навчальній літературі; для виділення правил і визначень —
у словниково-довідкових виданнях.

При верстанні тексту з такими виділеннями слід пам'я-тати, що при великій кількості виділень на сторінці вони роблять її роздрібленою і порушують читабельність тексту;

— використання півжирного курсивного накреслення
шрифту, який вживається головним чином для підсилення
в світлому курсивному шрифті і для виділення особливо
значних частин тексту чи рубрик;

— використання прописного накреслення шрифту, який
своїм розміром дуже відрізняється від основного шрифту, що
набраний рядковими літерами.

Застосовують такий варіант виділень при необхідності виділити слова на початку абзацу або в окремо зверстаних рядках для імітації текстів оголошень, гасел, в енциклопе-дичних та драматичних те кетах. При верстанні таким шриф-том слід пам'ятати, що велика кількість такого шрифту на сторінці утруднює читання і зорово збільшує сторінку;

— використання шрифту іншого кегля, наприклад, в на-
борі цитат. Використовується такий спосіб з метою підкрес-
лення послідовно зростаючого інтонаційного підсилення;

— використання шрифту іншої гарнітури. Цей спосіб є
одним з найсильніших засобів акцентування, незалежно від
кегля чи накреслення шрифту. Застосовують цей засіб для
виділення окремих текстів, рядків чи абзаців, коли півжир-
ний шрифт своєї гарнітури для виділення є недостатнім.

Друга група — це нешрифтові виділення, до яких входять:

— використання розрядки, яка не змінює характеру
основного шрифту, а лише висвітлює його і сповільнює ритм
читання через збільшену відстань між літерами. Розрядку
використовують тільки для виділення окремих слів і невели-
кої кількості рядків. Не використовують розрядку у виданнях
дошкільного і молодшого шкільного віку.

Особливу увагу слід звернути на тексти, набрані на комп'ютері, в якому немає програми переносів. Верстаючи задану довжину рядка, така програма штучно, без підстав на те чи «команди», робить розрядку окремим словам або занадто зменшує пробіли як між словами, так і літерами;

— використання односторонніх чи двосторонніх відступів,
які зменшують ширину складання. Застосування у виділенні
додаткових пробілів і утворення при цьому нової вертикалі
прочитання тексту є засобом виділення абзаців та окремих
рядків у виводах, визначеннях, цитатах, передмовах;

— застосування підкреслень і відкреслень лінійками. Цей
спосіб виділень застосовують в навчальній та методичній
літературі з метою допомогти учневі при повторенні чи
конспектуванні матеріалу;

— застосування рамок є одним з найбільш активних
засобів нешрифтового виділення. Цей спосіб застосовується
для виділення особливо важливих частин тексту - таких, як

правила в підручниках, для імітації різних документів у поєднанні з іншими виділеннями, такими, як складання на зменшений формат, застосування шрифтів інших гарнітур чи накреслення;

— застосування складених елементів, які верстають поряд з текстом, який необхідно виділити чи зробити на ньому акцент. Найчастіше такі елементи заверстують на полях чи у першому рядку тексту, на який потрібно звернути увагу читачеві. При заверстуванні таких елементів слід уважно їх вибирати, не порушуючи їх зв'язку з існуючим шрифтом і загальну композицію оформлення текстових розворотів, стилеву особливість твору, структуру і характер тексту.

Верстаючи видання, де є багато виділень, слід пам'ятати, що активність того чи іншого способу виділення знаходиться в прямій залежності від особливостей складання тексту.

Зміни в оформленні акцентувань і виділень можливі за згодою автора чи редактора видання.

Цитати

Цитати — це дослівне відтворення

в тексті уривку з твору іншого автора. В системі верстання оформленню цитат приділяється велика увага. Цитати ділять-ся на внутрішньотекстові, тобто набрані впідбір до основного тексту, і самостійні. Самостійні цитати набираються окреми-ми абзацами. Внутрішньотекстові цитати набирають шрифта-ми того ж кегля і гарнітури, що і основний текст, і обов'язково в лапках. Такі цитати верстають так, як і текст, інколи з виділеннями.

Самостійні цитати можна набирати шрифтами меншого чи більшого кегля основного шрифту. Верстаючи такі цитати, варто звертати увагу на привідність верстки, оскільки засто-сування більшого чи меншого кегля шрифту веде до зміни кратності висоти сторінки складання до основного кегля шрифту. Якщо цитата набирається з втяжкою, то втяжка повинна бути більшою, ніж абзацний відступ видання.

Цитата закінчується посиланням на джерело, а інколи прізвищем автора в дужках. Якщо таке посилання дають в зносці, тоді безпосередньо за цитатою ставлять знак виноски без відбивки від лапок, якими закінчується цитата.

Три крапки, якими позначають пропуски в цитатах, початок цитати з середини речення чи закінчення, не відби-вають від початку чи кінця цитати і від слів, які обірвані. Після трикрапки роблять пробіл. Лапки від трикрапки також не відбивають. Самостійні цитати можна набирати і без лапок.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Перерахування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.