МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Роль транспортного сектора в економіці України.План Тема 2 Сутність і особливості транспортного ринку України в сфері пасажирських перевезень. 2.1 Роль транспортного сектора в економіці України. 2.2 Особливості транспортного ринку в сфері пасажирських перевезень і необхідність його державного регулювання. 2.3 Якість транспортного обслуговування пасажирів і основні принципи роботи з її підвищення. Транспорт представляє собою важливу складову економіки держави. Він є сполучною ланкою між виробниками і споживачами товарів і послуг, забезпечує обмін товарами і переміщення людей. Без нього неможливі ринок і ринкові відносини в суспільстві. Як об’єкт ринку транспорт продає свої послуги по переміщенню вантажів і пасажирів. Процес виробництва продукції вважається закінченим, якщо продукцію доставлено споживачу. Частка транспортних витрат в сучасних умовах в кінцевій ціні продукції сягає 15-20 %, може бути 40% і більше. Недооцінка ролі транспорту завжди негативно відбивається на соціально-економічний розвиток держави. Відносини людей, які виникають при переміщенні товарів, готової продукції і задоволенні потреб населення в переміщенні входять у виробничі відношення і підчиняються дії економічних законів, сутність яких відповідає цим відношенням. Транспорт, як складна виробнича система будь-якої держави, є однією із основних галузей економіки. Транспорт відноситься в суспільстві до сфери матеріального виробництва через те, що він продовжує процес виробництва переміщенням різноманітних товарів, доставляючи їх споживачам. Працівники транспортного сектору, як вантажного, так і пасажирського, приймають участь в створенні суспільного продукта і національного дохода, створюють вартість, в якій реалізується накопичення. До складу суспільного продукту входять товари, які мають споживчу вартість не тільки в формі речі, а і споживчі вартості в формі виробничої діяльності. Тому транспорт не має відмінностей від інших галузей економіки, а має загальні риси, притаманні іншим сферам виробництва. Транспорту характерні три елемента матеріального виробництва: діяльність людей (сама праця або робоча сила), предмети праці (вантажі, пасажири) і засоби праці. Вартість продукції транспорту створюється аналогічно іншими галузями матеріального виробництва. Відмінність транспорта від інших галузей полягає в тому, що він: 1- не створює матеріальних цінностей у вигляді речей. 2- вартість, яка створюється працівниками транспорту приєднуються до вартості продукції, що перевозяться. 3- Транспорт продає свою продукцію у вигляді процесу переміщення, зміни місцеположення товарів і людей. 4- Транспорту не належать предмети його праці – вантажі, що перевозяться належать вантажовласникам (відправникам і одержувачам вантажів). 5- Він не створює і не додає нічого речового до товарів, які перевозяться. Здійснюючи перевезення вантажів і пасажирів, транспорт впливає на роботу та розвиток всіх галузей економіки таким чином: - економічна активність і якість суспільного виробництва залежить від безперебійності і ритмічності транспортного обслуговування; - зменшення запасів палива і сировини, вивільнення обігових коштів і ефективне їх використання забезпечується регулярністю транспортного виробництва; - якісно працюючий транспорт забезпечує прискорення доставки вантажів, в результаті чого зменшується тривалість знаходження матеріальних цінностей в процесі обігу; - якісне обслуговування пасажирів і прискорення їх доставки в пункти призначення впливає на їх настрій, стан здоров’я, своєчасне здійснення ними власних потреб, а також – на продуктивність праці. Транспортно-дорожній комплекс України – одна із найбільших складових економіки держави [2]: - експлуатаційна довжина наземних шляхів сполучення перевищує 200 тис. км; - основні виробничі фонди складають 12% вартості фондів економіки; - частка вантажних перевезеньу валовому внутрішньому продукті складає більше 11 %; - величина транспортної складової у вартості продукції промисловості і сільського господарства змінюється від 12% до 50%, а то і більше; - кількість працюючих на транспорті складає більше 5% усіх зайнятих у сфері економічної діяльності. Для оцінки перевізної роботи транспорту використовують наступніосновні кількісні показники: - обсяги перевезень (відправлення) вантажів у тоннах за рік (Р); - вантажооборот у тонно-кілометрах – сума добутків маси перевезених вантажів (Р) на відстань (l)перевезення (Рl); - обсяги перевезень (відправлення) пасажирів, чоловік за рік (А); - пасажирооборот у пасажиро-кілометрах – сума добутків числа перевезених пасажирів (А) на відстань (l) перевезення (Аl); - приведена продукція транспорту у приведених тонно-кілометрах, визначається за формулою:
(2.1)
2.2. Особливості транспортного ринку в сфері пасажирських перевезень і необхідність його державного регулювання. Транспортне виробництво завжди відіграє важливу роль в перетвореннях економики, в її удосконаленні і розвитку. Особливе значення транспорту визначається великими територіями України, подальший розвиток яких можливий завдяки наявності в кожному регіоні транспортної мережі, яка забезпечує високу якість перевізного процесу. Транспортне виробництво в державі характеризується довжиною шляхів сполучення і охопленням території транспортною мережею, а також складом транспортної інфраструктури. Деякі види транспорту не вимагають наявності територіальної інфраструктури. Вони використовують її природну наявність на території (авіаційний, в певній мірі водний – річний і морський транспорт). Інші види транспорту, навпаки, суттєво залежать від територіальної транспортної інфраструктури (автомобільний, залізничний) і практично нею ж і представлені в державі. Ринок пасажирських перевезень представляє собою взаємодію видів транспорту (транспортних підприємств) і пасажирів при вільному продажу їм послуг, пов’язаних з перевезенням, тобто це система обміну послуг між продавцями і покупцями. В ролі продавців виступають підрозділи різних видів транспорту (вокзали, квиткові каси попереднього продажу і інші транспортні структури, які можуть надавати платні послуги). Покупці транспортних послуг – це не тільки окремі пасажири, а і підприємства, організації, які мають потребу в здійсненні поїздом, перевезень багажа або вантажобагажа [5]. Сучасний ринок представляє сукупність окремих складових ринка: споживчого, засобів виробництва, фінансів, робочої сили, інновацій і інформації з відповідною їм інфраструктурою і інститутами [4]. Особливості транспортного ринку, в тому числі і у сфері пасажирських перевезень [4,6]: 1. загальний масовий характер транспортного ринку для економіки і населення, який визначається місцем і роллю транспорта в суспільстві. 2. нематеріальний характер транспортної продукції (послуги) визначається наступними особливостями будь-якої послуги: - невідчутністю, тобто до неї не можна доторкнутися. - несхоронністю, що означає неможливістю створення з неї запасів, накопичувати її; - обмеження її взаємозамінності пов’язано з прив’язаністю транспортної послуги до простору і часу; - невіддільність її від технічних засобів і працівників транспорту через спів падання процесів виробництва і споживання транспортної продукції і неможливість їх розмежування одного від одного, як при виробленні будь-яких товарів; - непостійність її щодо якості, що пояснюється різною якістю послуги під час виконання перевезень тим самим перевізником у різний час; 3. просторова роз’єднаність полігонів реалізації транспортних послуг, їхня невзаємозамінність ускладнює внутрішньогалузеву конкуренцію в межах окремих видів транспорту, спонукає до взаємодії різних елементів транспортної системи; 4. необхідність державного регулювання транспортного ринку пов’язано із особливостями функціонування і розвитку різних видів транспорту і інтересами суспільства з метою забезпечення: - захисту екології держави через організацію державного контролю за експлуатацією транспортних засобів в інтересах суспільної безпеки тому, що транспорт (найбільше автомобільний) є великим забруднювачем навколишнього середовища; - конкуренції і стимулювання розвитку різних видів транспорту через обмеження природнього монополізму окремих видів транспорту; - ефективного розвитку різних видів транспорту завдяки загальній транспортній інвестиційній політики держави; - регулювання транспортних тарифів для захисту національних інтересів через велику капіталомісткість транспорту і значні витрати суспільства на його утримання і розвиток; 5. неналежність транспорту предметів його праці (вантажів і пасажирів) – вантажі належать вантажовласникам; 6. особливість форми обліку і вимірювання обсягів транспортної продукції, що полягає у використанні натуральних вимірників: тонно-кілометрів, пасажиро-кілометрів, кількість відправлених тонн вантажів і пасажирів; 7. особливість форми ціноутворення на транспортну продукцію – специфічна тарифна політика (тарифи) у визначенні ціни на вантажні та пасажирські перевезення. Основні принципи вивчення транспортного ринку такі: 1. дослідження транспортного ринку; 2. сегментація транспортного ринку; 3. своєчасне реагування транспорту на вимоги попиту користувачів; 4. іноваційність в перевізному процесі завдяки; 5. прогнозування. Читайте також:
|
||||||||
|