Господарський механізм, його сутність та елементи

Важливою складовою економічної системи, як зазначалось вище, є господарський механізм, який є:

· механізмом використання економічних законів;

· механізмом розв’язання суперечностей економічної системи;

· функцією реалізації відносин власності;

· механізмом узгодження економічних інтересів;

· функцією розвитку людини та задоволення її потреб.

Під ним розуміють також сукупність організаційних структур і конкретних форм господарювання, методів управління і правових норм, за допомогою яких суспільство застосовує економічні закони з метою впливу на стан економіки та вирішення завдань, що стоять перед нею.

Категорія «господарський механізм» співзвучна з такими поняттями, як «механізм господарювання», «господарський організм», «економічний механізм господарювання» тощо.

Господарський механізм включає в себе сукупність організаційно-економічних відносин, які виникають з приводу: трудової діяльності; усуспільнення та відособлення виробництва; розподілу, спеціалізації й кооперації праці; обміну засобами виробництва, менеджменту; грошового обігу; ціноутворення; фінансів і кредиту; маркетингу; інфраструктури ринку тощо. Загалом ці відносини утворюються господарською системою організації та управління економікою на різних рівнях.

Господарський механізм розглядають як механізм вияву об’єктивних економічних законів. У цьому механізмі можна виділити як стихійне, так і свідоме начала.

Стихійне начало стосується об’єктивної дії цих законів, тобто без свідомого втручання людини (наприклад закони попиту та пропозиції). Свідоме начало полягає у їх використанні з метою досягнення суспільно значимих цілей (наприклад, зменшення оподаткування доходів домогосподарств з метою стимулювання попиту або прибутків підприємств з метою збільшення пропозиції). Відповідно стихійний елемент господарського механізму найповніше виявляється в ринковому механізмі господарювання, тоді як свідомий компонент господарського механізму в масштабі суспільства виявляється в державному регулюванні економіки.

Механізм господарювання узгоджує функціонування і розвиток ланок економічної системи, приводить у відповідність продуктивні сили і економічні відносини. Він являє собою сукупність конкретних форм господарювання, організаційно-інституціональних систем, методів та важелів регулювання економічних процесів. Механізм господарювання втілює дію як суб’єктивних, так і об’єктивних факторів. Вплив суб’єктивних факторів визначається цілеспрямованою діяльністю людини та її суспільних утворень. Об’єктивні фактори означають незалежний від волі та свідомості людини, визначений дією економічних законів перебіг соціально-економічних процесів. Чим вищий ступінь пізнання економічних законів, відповідності соціально-політичної та економічної практики їхнім вимогам, тим поступовішим і прогресивнішим є розвиток суспільної системи. Отже, механізм господарювання є сукупністю форм організації та управління суспільними діями економічних суб’єктів, спрямованих на реалізацію економічних законів.

Функції господарського механізму:

ü реалізація відносин пануючого типу власності насамперед на засоби виробництва;

ü сполучення і взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин в економічній структурі суспільства;

ü узгодження й забезпечення руху економічних інтересів з метою розв’язання соціально-економічних суперечностей (наприклад, між рівнем техніки, з одного боку, рівнем освіти і кваліфікації робочої сили – з іншого, між рівнем розвитку техніки та досягнутим ступенем концентрації і спеціалізації виробництва тощо);

ü формування “поля” взаємодії між механізмом дії і механізмом використання економічних законів.

В цілому функції господарського механізму повинні забезпечити активну взаємодію всіх підсистем економічної системи в усіх сферах суспільного відтворення. Реалізація цих функцій в економічній практиці відбувається на основі таких основних принципів як: ефективність, збалансованість, системність, соціальна спрямованість.

Структура механізму господарювання зумовлена його об’єктивною природою і економічними відносинами з їх глибинною сутністю – пануючим типом власності й адекватними економічними законами.

Механізм господарювання як система організаційно-економічних форм включає такі структурно-функціональні підсистеми:

· планування;

· стимулювання;

· організація;

· регулювання.

Кожна з цих форм, у свою чергу, виступає у безлічі інших форм, що виконують свої функції і в своїх взаємозв’язках створюють відповідні системи механізму господарювання.

Підсистема планування включає прогнозування, довгострокове, середньострокове і поточне планування, директивне й індикативне планування тощо; підсистема стимулювання – економічні важелі і стимули економічної діяльності, прискорення науково-технічного прогресу, кредитно-фінансову систему; підсистема організації – форми організації й управління виробництвом з відповідною регламентацією прав і обов’язків економічних суб’єктів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Соціально-економічні наслідки монополії. Антимонопольна політика	\|	Державне регулювання суспільного відтворення та його форми. Планування та програмування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.