Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Лекція 2: НЕОБХІДНІ УМОВИ ЕКСПЕРИМЕНТУ: ПЛАНУВАННЯ ДІЙ, ПРОТОКОЛЮВАННЯ, СКЛАДАННЯ ЗВІТУ.

Тема II: ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКСПЕРИМЕНТУ

ПЛАН

1. Основні поняття в експериментальній психології

2. Планування дій

3. Протоколювання

4. Складання звіту

1. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ В ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ ПСИХОЛОГІЇ.

ЕКСПЕРИМЕНТ у психології є одним з основних, поряд зі спостереженням, методів дослідження. На відміну від спостереження, передбачає спеціальну ситуацію дослідження, активне втручання в ситуацію дослідника, що планомірно маніпулює однією чи декількома перемінними (факторами) і реєструє супутні зміни в поведінці досліджуваного об'єкта. Іноді експеримент називають ще керованим спостереженням.

ПЕРЕМІННА – одне з основних понять для опису експерименту, хоча воно може відноситися і до спостереження. Під перемінною розуміється будь-яка реальність, що може змінюватися в експериментальній ситуації; перемінні – це усі вимірювані фактори, що можуть варіювати в експерименті.

НЕЗАЛЕЖНА ПЕРЕМІННА – та перемінна, котра вводиться експериментатором (голосність звуку, яскравість світла, розмір зображення, складність пропонованого тестового завдання і т.п.). У ході експерименту вона змінюється, приймаючи різні значення, і оцінюється її вплив на поводження випробуваного.

ЗАЛЕЖНІ ПЕРЕМІННІ – величини, зміни яких залежать від впливу незалежної перемінний, ті показники, що зв'язані з поводженням чи реакцією випробуваних (час реакції на сенсорний стимул; поріг сприйняття, обумовлений силою і характеристиками зорового чи слухового подразника; емоції, викликані ситуацією експерименту, тощо).

СУПУТНІ (“побічні”, “додаткові” контрольовані) ПЕРЕМІННІ – ті обставини, що супроводжують експеримент і які слід строго контролювати, щоб уникнути їх варіацій від одного випробуваного до іншого і звести до мінімуму їх вплив на інші перемінні (наприклад, шум у приміщенні, температура і вологість повітря, у тестах - формулювання інструкцій і т.п.).

ЗАГАЛЬНА МЕТА будь-якого психологічного експерименту – встановити зв'язок між незалежною і залежною перемінними, уникнувши можливого впливу супутніх перемінних на результати дослідження (тобто, на залежні перемінні). Наприклад, експериментатор намагається визначити залежність між тоном звуку і абсолютним порогом його сприйняття. У цьому експерименті незалежною перемінною є тональність звуку (випробуваному пред'являються звуки різної висоти); залежною перемінною є поріг сприйняття (тобто найтихіший звук даного тону, який може почути досліджуваний); але шум в кімнаті (супутня перемінна) може значно впливати на величину порогу, тому подібні експерименті звичайно проводяться у звукоізольованому приміщенні (сурдокамері).

Основні ДОСТОЇНСТВА експерименту полягають у тім, що можна спеціально викликати якийсь психічний процес, простежити залежність психічних явищ від зовнішніх умов, що змінюються.

ВИДИ ЕКСПЕРИМЕНТІВ:

- експеримент ЛАБОРАТОРНИЙ проводиться в умовах спеціально обладнаної лабораторії. Дозволяє забезпечити більш строгий контроль усіх перемінних, порівняно високу надійність і валідність.

- експеримент ПРИРОДНИЙ - проміжний метод між спостереженням і лабораторним експериментом. Проводиться в звичайних умовах - на робочому місці, у навчальному закладі і т.п.. Психолог може активно впливати на ситуацію, але у формах, що не порушують її природності для випробуваного.

При необхідності застосовуються матеріали й устаткування, наприклад, тренажери. У деяких випадках застосовується термін "польовий експеримент", що припускає дослідження, що проводяться в природних умовах з мінімумом устаткування, при яких випробувані не знають, що стали об'єктом вивчення. Цей термін частіше відноситься до області зоопсихології. Між поняттями "природний" і "польовий" експеримент чіткі розходження провести важко.

- ПСИХОЛОГІЧНИЙ ТЕСТ являє собою особливий різновид експерименту. Тест - це система спеціальних завдань, що дозволяють вимірити рівень розвитку або стан визначеної психологічної властивості у окремого індивіда; стандартизований метод, інструмент для об'єктивної оцінки одного чи декількох аспектів цілісної особистості через вербальні чи невербальні відповіді й інші форми поводження. ТЕСТУВАННЯ являє собою один з методів психологічного експериментування, у якому:

- завдання (ступінь його складності) являє собою незалежну перемінну;

- реакція випробуваного (виконання завдання) - залежну перемінну;

- умови тестування - супутні (контрольовані) перемінні.

2. ПЛАНУВАННЯ ДІЙ.

Існують три необхідних умови проведення будь-якого наукового експерименту:

- планування дії,

- протоколювання ходу експерименту,

- складання звіту.

Першою з необхідних умов наукового експерименту є планування дій по його проведенню. У план експерименту повинні бути включені:

- експериментальна гіпотеза (і контр-гіпотеза);

- незалежна перемінна і її стани (рівні);

- залежна перемінна;

- контрольовані перемінні;

- спосіб представлення результатів експерименту.

Експериментальна гіпотеза (обґрунтоване припущення) формулюється дослідником на підставі практичної діяльності, власних спостережень, попередніх експериментальних або літературних даних. У залежності від характеру гіпотези, підбираються перемінні. Результати наукового експерименту представляються кількісно, а спосіб їх представлення залежить від величин, що виміряються в ході експерименту.

Зрозуміло, при підготовці до проведення будь-якого експерименту у план включаються необхідні для цього матеріали і методи, випробувані (люди, рідше тварини, що будуть досліджені в ході експерименту), використовуване устаткування, статистичні методи обробки отриманих даних. Вірогідність результатів будь-якого дослідження в значній мірі залежить від правильності його планування.

Як ілюстрацію до сказаного можна привести один з природних експериментів, описаних у підручнику Р. Готтсданкера (1982). Це дослідження було проведено в Англії в 1929 році психологами Х. Вестоном і С. Адамсом. Випробуваними були 10 робітниць ткацької фабрики. З огляду на те, що ткацькі верстати створюють інтенсивний шум, що може впливати на психологічний та фізичний стан, а отже і на продуктивність праці ткаль, дослідники висунули експериментальну гіпотезу. Вона полягала в тому, що продуктивність праці ткаль підвищиться при використанні навушників. Отже, незалежною перемінною було використання навушників, а двома станами незалежної перемінної – їх застосування або не застосування (якщо різні стани незалежної перемінної можна оцінити кількісно, то користаються словом "рівень").

Залежною перемінною була продуктивність праці, вимірювана у наступний спосіб: човник ткацького верстата робив у годину в середньому приблизно 12 тисяч поступальних рухів, що називають "ударами". Якщо нитка рвалася чи відбувався інший збій у роботі, ткаля закріплювала нитку і налагоджувала роботу верстата. Через це вона пропускала приблизно по 1 тисячі ударів у годину (менш 10%). Чим менше пропущених ударів – тим вище продуктивність праці. Тому спосіб представлення результатів у даному експерименті – обчислення середньої кількості пропущених робітницею ударів за 1 годину.

Мал. 1. Залежність продуктивності праці ткалі від вживання навушників.

Кількість

пропущених

ударів в годину

1200 10%

1000 _ 907,6

800 _ 763,4

600 _ 5%

400 _

200 _

невикористання використання

навушників навушників

Контрольованими перемінними були температура і вологість повітря в цеху (при підвищеній вологості нитка рідше рветься).

Експеримент проводився протягом 26 тижнів, при чому стани незалежної перемінний чергувалися – робітниці один тиждень носили навушники, а наступного тижню не використовували їх.

На малюнку 1, приведена гістограма (графік), побудований на підставі даних, отриманих при дослідженні однієї з ткаль.

Таким чином, результати експерименту представляють у цифрових значеннях, які можна оформити по-різному, наприклад, для наочності, у вигляді гістограми.

3. ПРОТОКОЛЮВАННЯ ХОДУ ЕКСПЕРИМЕНТУ.

Другою необхідною умовою наукового експерименту є його протоколювання, тобто ведення достатньо докладних записів про хід його проведення.

У протоколі експерименту указується вся істотна інформація про нього – дата, стан (рівень) незалежної і значення залежної перемінний, супутні (контрольовані) перемінні (обставини), порядок дій експериментатора. Якщо експеримент проводиться однократно – складається один протокол. Якщо ж він повторюється або проводиться тривалий час, то реєструються дані про кожен повторний експеримент, або записи ведуться щодня (чи з іншими інтервалами часу, якщо того вимагають обставини). Необхідність протоколювання стосується всіх експериментів без винятку, у тому числі і проведення психологічного тестування, про що буде докладніше сказано в матеріалах до наступних лекцій.

Наприклад, в один із днів проведення описаного вище експерименту можна було б скласти наступний протокол:

12.04.1929 t=19°C, відносна вологість повітря 89%

вівторок Число випробуваних, приймаючих участь у дослідженні - 9 осіб,

С. Сміт була відсутня через хворобу.

Тривалість робочого дня - 9 годин.

Випробувані працювали в навушниках.

Число пропущених ударів ткацьких верстатів реєструвалося експериментаторами щогодини, наприкінці робочого дня були підраховані середні.

Середнє число пропущених ударів у годину протягом робочого дня:

В. Томпсон - 906,8; П. Грей - 849,3; Д. Кроуфорд - 1104,7; А. Уоллес - 796,4; Ф. Джонс - 809,5; С. Голд - 749,8; О. Баттерс - 834,6; Р. Хилл - 756,9; Л. Уайт - 794,5.

Д. Кроуфорд скаржилася на головний біль і нездужання.

4. СКЛАДАННЯ ЗВІТУ ПРО ЕКСПЕРИМЕНТ.

Третьою необхідною умовою проведення наукового експерименту є складання по його закінченні звіту про його проведення. Звіти про проведення різних експериментах звичайно мають подібну структуру, тобто пишуться по майже однаковому плану. Згідно з приблизно таким же планом пишуться наукові статті, що стосуються оригінальних досліджень, а також студентські дипломні роботи, якщо вони виконані на практичному матеріалі (тобто, студент у ході роботи проводить психологічні експерименти, наприклад, тестування групи випробуваних).

Приблизний план експериментального звіту (статті):

1. Введення

2. Огляд літератури за темою

3. Матеріали і методи

4. Опис та обговорення результатів

5. Висновки

6. Список літературних джерел.

7. Додатки

У введенні описується актуальність теми (тобто обґрунтовується важливість проведення експерименту), формулюється експериментальна гіпотеза, ставляться мета і задачі дослідження.

Огляд літератури не є обов’язковою частиною будь-якого експериментального звіту, він завжди включається лише у докладні наукові статті, дисертації, дипломні роботи. Разом з тим, перед постановкою наукового експерименту авторові необхідно розглянути літературу за темою з тим, щоб ознайомитися із станом вивчення даної проблеми у світі. Посилання на роботи авторів, що працюють над близькими науковими проблемами допомагають в обґрунтуванні важливості дослідження. Тому, якщо в звіті немає окремого огляду літератури, у введення включаються короткі відомості про наукові дослідження у даній області, посилання на подібні експерименти, проведені раніше іншими авторами.

У розділі “Матеріали і методи” докладно описуються досліджені (їх кількість, стать, вік та інші необхідні характеристики), використане устаткування (прибори, інші технічні засоби), матеріали (наприклад, до психологічних тестів), способи дослідження, а також методи статистичної обробки отриманих результатів.

Основною частиною звіту є опис результатів, отриманих в експерименті. Кількісні дані зводяться у таблиці, для наочності їх представлення строяться графіки та діаграми, в тексті звіту докладно описується хід експерименту і отримані за його допомогою дані. У цьому ж розділі автори обговорюють отримані результати, тобто порівнюють їх з даними інших дослідників, інтерпретують, виказують припущення.

На основі результатів, отриманих в експерименті, робляться короткі і чіткі висновки, формулюванням яких закінчується кожний експериментальних звіт.

Список літературних джерел (наприклад, до статті) мусить бути складений згідно з відповідними правилами (їх можна найти в наукових журналах).

У додатки можуть входити, наприклад, протоколи експериментів, зразки використаної документації, тощо. Додатки не є обов’язковою частиною експериментального звіту, вони прикладаються до нього при необхідності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Готтсданкер Р. Основы психологического эксперимента. М., 1982

2. Дружинин В.Н. Экспериментальная психология СПб.: «Питер», 2000

3. Экспериментальная психология. Фресс П., Пиаже Ж.(ред.) т. 1 М.: "Прогресс" 1966

4. B. H. Kantowitz, H. L. Roediger III, D. G. Elms. Experimental Psychology: Understanding

Psychological Research. Fifth edition. New York, “West Publishing Company”, 1994.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЇЇ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК. ПОНЯТТЯ ПРО НАУКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ.	\|	Операціональна валідність визначається відповідністю експериментального методу гіпотезі, яка перевіряється.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.