МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Специфічні форми кредитування ЗЕД
Зазвичай фінансування зовнішньоторговельних операцій прямо або опосередковано здійснюється комерційними банками, а експортер (або імпортер) виступає ініціатором і є особою, яка відповідає за своєчасне погашення кредиту і пов'язаних із цим витрат. Найпоширенішими формами банківського кредитування ЗЕД є факторинг та форфейтинг. Факторинг — купівля банком прав на вимогу боргу (рахунки, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, прості векселі ) ; це комісійно-посередницька діяльність, пов'язана з поступленням банкові клієнтом-постачальником неоплачених платежів-вимог (рахунків-фактур) за поставлені товари, виконані роботи, послуги і, відповідно, права одержання платежу за ними, тобто з інкасуванням дебіторської заборгованості клієнта (одержанням коштів за платіжними документами). Мета факторингу — усунення ризику, що є невід'ємною частиною будь-якої кредитної операції. Факторинг – це купівля банком прав на вимогу боргу.
Б 2. Експортер постачає товар імпортеру (імпортер не розраховується за товар); 3. Банк перевіряє платоспроможність імпортера ; 4. Укладає факторингову угоду; 5. Банк купляє боргові документи; 6. Банк перераховує експортеру 80 – 90 % заборгованості; 7. Банк звертається до імпортера по кошти; 8. Імпортер перераховує кошти на рахунок банку; 9. Банк перераховує експортеру 10 – 20 % вартості. Прибуток банку: 1. Премія; 2. Комісійні з експортера; 3. Премія і комісійні.
Банк стає власником неоплачених платіжних вимог і бере на себе ризик їх несплати, хоча кредитоспроможність боржників попередньо перевіряється. Відповідно до договору банк зобов'язується сплатити суму переданих йому платіжних вимог незалежно від того, чи сплатили свої борги контрагенти- постачальники. В цьому і полягає відмінність між факторингом та банківською гарантією. При банківському гарантуванні банк зобов'язується у разі несплати клієнтом у термін належних сум здійснити платіж за свій рахунок. Метою ж факторингового обслуговування є негайне інкасування коштів (або одержання їх на визначену у факторинговому договорі дату) незалежно від платоспроможності платника. Вартість факторингу вища на 5—20 % за звичайну банківську позику чи банківську гарантію, оскільки включає не тільки оплату кредиту, але і ціну інших послуг. Джерелами формування коштів для факторингу є власні кошти банку (прибуток, фонди), залучені і позичкові кошти.
форфейтинг — одна з форм короткострокового й середньострокового кредитування зовнішньоторговельних угод у формі придбання банком платіжних зобов'язань, поданих у формі переказних векселів, без права зворотної вимоги до продавця. На відміну від факторингу форфейтинг виключає регрес до експортера. Основними учасниками такої угоди є продавець (експортер, який приймає векселі в оплату вартості поставлених товарів і звільняється від усіх ризиків, пов'язаних з отриманням платежу за векселями), а також покупець (імпортер), форфейтер (покупець векселя чи той, хто здійснює плату за векселем при кредитуванні у формі форфейтинга) і гарант. Форфейтинг – це купівля банком-форфейтером переказного векселя, виставленого експортером та акцептованого імпортером. При факторингу передаються торгово-розпорядчі документи, а при форфейтингу – вексель.
Е І
Бф 1. Експортер передає імпортеру товар; 2. Банк перевіряє платоспроможність імпортера ; 3. Експортер оформляє вексель і передає його банку-форфейтеру , попередньо акцептувавши з імпортером; 4. Банк-форфейтер сплачує експортеру всю суму коштів; 5. Імпорт у зазначений час розраховується з банком-форфейтером.
При форфейтуванні продавець вимоги, наприклад, переказного векселя, захищає себе від будь-якого регресу (регрес — зворотна вимога відшкодування сплаченої суми) Переваги форфейтингу : — звільнення експортера від боргів, які мають бути сплачені іноземним покупцем; — поліпшення стану ліквідності експортера, оскільки він негайно отримує готівку; — зростання шансів експортера отримати банківську позику, оскільки форфейтинг не впливає на інший кредит, що надається банком; — зменшення можливості втрат, пов'язаних з частковим державним або приватним страхуванням, і можливих ускладнень з ліквідністю, неминучих у період пред'явлення застрахованих раніше вимог; — відсутність ризиків, пов'язаних із коливанням процентних ставок; — відсутність ризиків, пов'язаних з курсовими коливаннями валют і зміною фінансового становища боржника; — відсутність ризиків і витрат, пов'язаних з діяльністю кредитних органів і стягненням грошей за векселями та інши ми платіжними документами. Основним недоліком форфейтингу є його вартість — це досить дорогий вид банківських послуг, що пояснюється ризикованістю цієї операції для форфейтера. Але, використовуючи форфейтування, підприємство-експортер керується стратегічними міркуваннями, згідно з якими форфейтування може виявитись дуже вигідним для нього.
Читайте також:
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|