Визначення монопольного становища

Ціллю визначення монопольного (домінуючого) становища суб´єктів господарювання на ринку є отримання інформації, необхідної для прийняття рішень з питань розвитку і захисту економічної конкуренції, зокрема демонополізації економіки, антимонопольного регулювання, контролю за узгодженими діями, концентрацією; контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; захисту інтересів суб´єктів господарювання, груп суб´єктів господарювання і споживачів від його порушень.

Визначення монопольного становища включає такі етапи згідно з табл. 3.1

Загальні положення (Закон України «Про Антимонопольний комітет України»; Закон України «Про захист економічної конкуренції»; Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб´єктів господарювання на ринку, Рекомендації щодо визначення основних типів товарних ринків).

Таблиця 3.1 ЕТАПИ ВИЗНАЧЕННЯ МОНОПОЛЬНОГО СТАНОВИЩА


2.	Визначення монопольного (домінуючого) становища.
3.	Встановлення об´єкта аналізу для визначення монопольного (домінуючого) становища (суб´єкта господарювання, групи суб´єктів господарювання, конкретного товару).
4.	Визначення переліку товарів і основних продавців, покупців цих товарів, відносно яких визначається монопольне (домінуюче) становище.
5.	Визначення товарних меж ринку (товар, сукупність товарів, у межах якої споживач легко переходить від споживання одного товару до іншого).
6.	Визначення територіальних (географічних) меж ринку (з урахуванням бар´єрів на ввезення і вивіз; територія із сферою відносин купівлі-продажу, у межах якої споживач легко задовольняє свій попит на певний товар).
7.	Визначення часових меж ринку (час стабільності ринку, коли структура ринку, співвідношення попиту і пропозиції не міняються).
8.	Розрахунок частки суб´єктів господарювання на ринку (розрахунок НШ, коефіцієнтів ринкової концентрації CR, визначення типу ринку).
9.	Визначення потенційних конкурентів (з урахуванням бар´єрів для вступу потенційних конкурентів на ринок).
10.	Встановлення монопольного (домінуючого) становища суб´єкта господарювання, групи суб´єктів господарювання.
11.	Джерела інформації для визначення монопольного (домінуючого) положення становища

Кількість і послідовність проведення цих етапів може мінятися залежно від фактичних обставин.

Об´єктами аналізу при визначенні монопольного (домінуючого) становища є: суб´єкт господарювання, група суб´єктів господарювання або конкретний товар (продукція, роботи, послуги), який (які) випускається, постачається, продається, придбавається (використовується, споживається) цим (цими) суб´єктом (суб´єктами) господарювання.

Перелік товарів, відносно яких повинне визначатися монопольне (домінуюче) становище суб´єкта господарювання, складається з товарів (товарних груп), які мають оборот в Україні або на відповідній частині її території і які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи).

Визначення ознак одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи) здійснюється виходячи з схожості, зокрема:

1. Споживчих характеристик:

про функціональне призначення;
фізичних характеристик;
технічних і експлуатаційних характеристик;
ступеня новизни товару.

2. Умов споживання, які визначаються:

необхідністю енергопостачання, водопостачання і т. п.;
специфічністю розміщення, монтажу і т. п.;
рівнем технічного обслуговування, транспортного забезпечення.

3. Умов реалізації:

через систему оптової торгівлі або за індивідуальними, прямими договорами, у тому числі бартерними або давальницькими схемами розрахунків;
через систему роздрібної торгівлі, зокрема мережу фірмової торгівлі;
обсягів додаткових послуг і пільг для покупців.

4. Рівня підвищення цін.

Необхідно відзначити, що не розглядаються як товар проміжні результати діяльності суб´єктів господарювання, які не реалізуються на ринку, а споживаються в технологічному процесі їх власного виробництва.

Перелік основних продавців (виробників), покупців (споживачів) може складатися шляхом визначення суб´єктів господарювання, що мають значущі обсяги продажу, придбання (споживання) товарів (товарних груп), які мають оборот в Україні або на відповідній частині її території.

Потенційними конкурентами вважаються суб´єкти господарювання, які мають матеріально-технічну базу, кадри, технології і т. ін., але з різних причин не реалізують ці можливості, або ж нові суб´єкти господарювання, які можуть вступити на ринок. Існують наступні бар´єри для вступу потенційних конкурентів на відповідний ринок: адміністративні, економічні і етнічні.

Адміністративні бар´єри — це обмеження з боку органів влади, органів адміністративно-господарського управління і контролю, ліцензування видів діяльності, квотування; рішення про заборону ввезення (вивозу) товарів і т. п.

Економічні бар´єри вступу на ринок включають: ефективність капітальних витрат; значні витрати нового виробництва в порівнянні з витратами діючих підприємств; терміни окупності нового виробництва; ефект масштабу виробництва (зниження витрат на одиницю продукції при збільшенні обсягу виробництва).

Етнічні бар´єри пов´язані з особливостями культури, традиціями суспільства, релігійними канонами.

Наявність хоч б одного бар´єру вступу на ринок, котрий не може бути подоланий суб´єктом господарювання протягом 1—2 років унаслідок неможливості компенсації за цей час витрат, необхідних для вступу на ринок, розглядається як ознака того, що суб´єкт господарювання не являється потенційним конкурентом.

Важливою умовою встановлення монопольного становища суб´єктів господарювання на ринку згідно з ч. 2 ст.12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є необхідність доказу того, що вони не відчувають значної конкуренції внаслідок визначених ч. 1 цієї ж статті умов.

Тому на стадії попередніх висновків по аналізу монопольного становища суб´єктів господарювання на ринку ці висновки повинні бути направлені суб´єктам господарювання, які мають ознаки монопольного становища.

Антимонопольними органами монопольним (домінуючим) становищем суб´єкта господарювання визнається становище, коли:

1. Частка одного суб´єкта господарювання на ринку перевищує 35 відсотків, якщо він не довів, що має конкурента^) на ринку, зазнає значної конкуренції внаслідок відсутності обмеження можливостей доступу інших суб´єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів і збуту товарів, відсутності бар´єрів для вступу на ринок інших суб´єктів господарювання, відсутності пільг або інших обставин.

2. Сукупна частка на ринку трьох або двох суб´єктів господарювання, яким на ринку належать найбільші частки, перевищує 50 відсотків, п´яти або чотирьох суб´єктів господарювання, яким на ринку належать найбільші частки, перевищує 70 відсотків, якщо вони не довели, що, по-перше, між ними існує значна конкуренція, по-друге, вони разом узяті мають конкурента(ів) на ринку і зазнають значної конкуренції внаслідок відсутності обмеження можливостей доступу інших суб´єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів і збуту товарів, відсутності бар´єрів для вступу на ринок інших суб´єктів господарювання, відсутності пільг або інших обставин.

3. Частка одного суб´єкта господарювання на ринку менше 35 відсотків, якщо він не спростував доказів органів АМКУ про те, що він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, належних конкурентам.

4.Якщо два або більше суб´єктів господарювання (окрім випадків, передбачених п. 2 не спростували доводів органів АМКУ про те, що між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція; вони разом узяті не мають жодного конкурента на ринку або зазнають значну конкуренцію внаслідок відсутності обмеження можливостей доступу інших суб´єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів і збуту товарів, відсутності бар´єрів для вступу на ринок інших суб´єктів господарювання, відсутності пільг або інших обставин.

Суб´єкт господарювання не зазнає значної конкуренції, якщо завдяки своїй ринковій владі має здатність не допускати, усувати або ущемляти конкуренцію, або ущемляти інтереси інших суб´єктів господарювання або споживачів.

Ознаками ринкової влади, зокрема, є: здатність суб´єкта (суб´єктів) господарювання, який (які) не являються єдиним (єдиними) виробником (постачальником) відповідного товару (товарної групи), диктувати свої умови при продажі товару (товарної групи), укладенні договору про постачання, нав´язувати споживачеві невигідні умови; а також здатність суб´єкта (суб´єктів) господарювання шляхом монополізації ринку постачання виробничих ресурсів обмежувати конкуренцію, витісняти з ринку інших підприємців, які виробляють відповідні товари (товарні групи) із застосуванням цих виробничих ресурсів, або створювати бар´єри вступу на ринок. Крім того, ринкова влада виявляється в здатності суб´єкта (суб´єктів) господарювання скорочувати або обмежувати випуск товарів (товарних груп) і постачання їх на ринок збуту з метою отримання односторонньої користі при купівлі або продажі товарів, при укладенні договорів і угод про постачання товарів, а інші суб´єкти господарювання, що є його конкурентами, не здатні компенсувати дефіцит товарів (товарних груп), що утворився; а також здатність суб´єкта господарювання підвищувати ціни на товари і підтримувати їх на рівні, що перевищує рівень, обумовлений конкуренцією на ринку.

Суб´єкти господарювання мають структурні ознаки монопольного (домінуючого) становища у випадках, коли їх частка на відповідних товарних ринках перевищує в одного суб´єкта — 35% ; у двох або трьох суб´єктів — 50%; у чотирьох або п´яти суб´єктів — 70%. При цьому антимонопольні органи не надали можливості цим суб´єктам довести, що вони не мають конкурентів і (або) не зазнають значної конкуренції.

Складання і ведення переліків здійснюється на загальнодержавному ринку АМКУ, на міжрегіональних ринках — АМКУ із залученням територіальних відділень , а на регіональних ринках — територіальними відділеннями.

Складання переліків суб´єктів господарювання, які займають монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавних, міжрегіональних і регіональних ринках, здійснюється шляхом прийняття відповідним органом АМКУ розпорядження про затвердження базового списку суб´єктів господарювання, які займають монопольне становище на відповідних ринках.

Ведення переліків суб´єктів, які займають монопольне становище на ринку, здійснюється антимонопольними органами в процесі дослідження ринків і визначення становища суб´єктів господарювання на них відповідно до Методики визначення монопольного становища. За результатами дослідження органи Комітету повідомляють суб´єкт господарювання про наявність ознак його монопольного становища листом з повідомленням.

У разі, коли після проведення перевірок дотримання законодавства про захист економічної конкуренції у суб´єкта виявлена наявність ознак монопольного становища, проте не встановлено порушення, суб´єкт повідомляється про наявність ознак його монопольного становища.

Після отримання відповіді від суб´єкта господарювання із спростуванням наявності ознак монопольного становища антимонопольні органи перевіряють одержану інформацію, і у разі потреби готуються подання і проект розпорядження про включення суб´єкта у відповідний перелік.

Ведення переліків здійснюється також за результатами розгляду подань за наслідками розгляду справ, а також проектів рішень про надання дозволів на узгоджені дії і концентрацію.

За результатами розгляду заяв суб´єктів господарювання, включених до Переліку монополістів, планового дослідження товарних ринків антимонопольні органи можуть визнати їх такими, що не займають монопольне становище і виключити з відповідного переліку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Межі ринку	\|	Типологія ринку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.