Договірні відносини сільськогосподарських підприємств щодо впровадження досягнень науково-технічного прогресу та передового досвіду у виробництво.

За сучасних умов ведення рентабельного і конкурентноспроможного вітчизняного виробництва продуктів харчування та сировини аграрні підприємці вимушені активно використовувати досвід вітчизняної та закордонної аграрної науки і новітні енергозберігаючі, екологічно безпечні технології. Відносини між суб’єктами аграрного виробництва та власниками науково-технічної продукції регулюються договором на створення (передачу) науково-технічної продукції.

Правове регулювання відносин по цьому договору здійснюється ЦK України, ЗУ «Про наукову й науково-технічну діяльність», іншими нормативними актами. Сторонами в таких договорах можуть виступати не тільки юридичні, а й фізичні особи. Вони іменуються «виконавець» і «замовник». Виконавцями науково-технічної продукції можуть бути наукові організації (установи), засновані на різних формах власності (науково-дослідні інститути, вузи, конструкторські, проектні, технологічні організації, а також окремі громадяни, чи їх групи). Основною умовою для діяльності виконавців є наявність в них відповідного дозволу (ліцензії).

Наукові установи та інші виконавці несуть усю повноту відповідальності за реалізацію в дослідженнях і розробках вимог до технічного рівня і якості такої продукції, за відповідність її світовим вимогам і за її конкурентоспроможність.

Виконавці зобов’язані забезпечити задоволення вимог замовників, рентабельну роботу, виконання зобов’язань перед бюджетом, банками та іншими особами.

Замовниками в таких договорах можуть бути аграрні підприємці всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, а також органи державного управління сільським господарством, а також різні об’єднання аграрних підприємців.

Предметом договору виступає науково-технічна продукція, яка необхідна замовнику. Наприклад, адаптовані до тих чи інших місцевостей певні технології вирощування певних культур. В договорі вказуються такі основні умови: найменування сторін; предмет договору; порядок передачі та прийняття продукції; форми та строки оплати робіт; відповідальність сторін; поштові та банківські реквізити сторін. Крім цього, сторони в договорі можуть передбачити інші умови: право сторін щодо використання продукції та розпорядження нею, умови конфіденційності, умови, необхідні для впровадження цієї продукції, сфери її застосування, умови матеріально-технічного забезпечення науково-пошукових та інших робіт.

Чинним законодавством визначено порядок передачі науково-технічної продукції замовника. Передача і прийняття оформляються складанням спеціального акта передачі-прийняття, який підписується сторонами і скріплюється печатками замовника і виконавця науково-технічної продукції.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття і види аграрно-договірних зобов’язань.	\|	Договори матеріально-технічного забезпечення.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.