Робота телеведучого у різних типах інформаційних телепрограм

Принцип роботи інформаційної редакції телевізійної компанії складається з багатьох частин кропіткої праці кожного співробітника та журналіста каналу. Цей редакційний штат будує мовну сітку теленовин і веде суміжну працю. Але творчі працівники інформаційної редакції мають особисті посадові обов’язки. Подібна структура існує на більшості українських телеканалів. Ця схема забезпечує порядок та організованість у роботі інформаційної редакції.

Відповідно до структури інформаційної служби телевізійних новин ведучий має свої повноваження та посадові обов’язки. Розглянемо етапи роботи ведучого вечірнього та ранкових випусків.

Ведучий ранкових випусків новин:

·разом із випускним редактором формує остаточний варіант верстки випусків;

·допомагає переробляти вечірні тексти, пише деякі з нових;

·працює з електронною поштою;

·у разі надходження нової й важливої інформації вносить зміни у монтажний план випуску;

·веде випуски у прямому ефірі, короткі новини (Headline) – начитує «під монтаж»;

Яскравим прикладом таких ведучих є Ольга Бондарчук, Ірина Дмитренко, Юлія Бориско (додаток 5).

Ведучий вечірнього випуску новин:

·разом із шеф-редактором бере участь у попередньому плануванні зйомок на наступний день;

·визначає наповнення випуску та його верстку;

·має право вносити корективи до монтажного листа, щодо порядку розміщення сюжетів випуску;

·виконує всі розпорядження шеф-редактора;

·працює над мікрофонною папкою випуску, текстами студій та ув’язує їх із наступними сюжетами;

·здійснює на високому художньому рівні, відповідно до творчого стилю телекомпанії, ведення в прямому ефірі програми новин;

·визначає перелік необхідних для висвітлення у випуску новин подій і тем та пріоритетність їхньої політики, підготовки;

·у складі випускної групи здійснює поточне планування випусків програми;

·складає й несе відповідальність за сценарний план програми;

·здійснює відбір та визначає форми подачі інформації у програмі;

·приймає оперативні рішення в разі непередбачених змін;

·стежить за своєю зовнішністю, дотримується вимог щодо зовнішнього вигляду;

·складає власні тексти (підводки), визначає їх жанр та форму подачі, несе персональну відповідальність за їхнє змістовне навантаження, вагомість та актуальність, оперативність та об’єктивність, акценти та журналістську майстерність у викладені;

Яскравими прикладом ведучих вечірніх новин є Оксана Соколова, Віталій Гайдукевич, Володимир Андрієвський.

Щоб зацікавити телевізійну аудиторію, ведучий має написати вдалу підводку до повідомлення. Професор Ал Томпкінс подає такі рекомендації, щоб початок повідомлення зацікавив глядача: заінтригувати телеглядача, щоб він захотів подивитися інформаційний випуск новин. Очевидні речі, яких глядач очікує від телеповідомлення, не є інтригою. Вони мають бути несподіваною. Наприклад: «Українські діти найпершими в Європі прочитають переклад п’ятої книжки Джоан Роулінг «Гаррі Поттер і орден Фенікса»; Невдалий приклад – почати прогноз погоди зі слів: «Зараз ви почуєте прогноз погоди на завтра»;

Якщо журналіст виступає з екрану систематично, то для кращого засвоєння нової інформації він може пов'язати її із своїм попереднім виступом, простеживши тенденції розвитку будь-якого явища. Виступи журналіста чи репортажі можуть будуватися за законами багатосерійного фільму, але в нашому випадку розвиток сюжету визначається ходом самого життя. Завершуючи виступ, журналіст може підкреслити незавершеність процесу розвитку, замість логічного "точки залишити три крапки, стимулювати інтерес до подальших повідомлень. Складаючи текст, журналіст враховує, що надмірна концентрація інформації перешкодить її засвоєнню. Одне положення не може слідувати за іншим. Процес сприйняття вимагає пауз »мислення і періодичної перезарядки емоційного стану глядача.

Деякі дослідники рекомендують не «нав'язувати» отримувачу інформації будь-які висновки. Якщо висновок буде зроблений ним самостійно на основі сприйнятого повідомлення, він міцніший запам'ятається і надасть більший вплив на свідомість. Однак надзвичайна різнорідність і масовість аудиторії телебачення змушують думати про те, що не всі глядачі, на яких журналіст хоче впливати, зможуть зробити правильний висновок самостійно. У передачах, призначення яких - інтеграція максимально можливої аудиторії, висновки, на наш погляд, необхідні. Більш того, є підстава припускати, що частина аудиторії, бажано налаштована по відношенню до даного конкретного журналісту і вважає його своєрідним «лідером думки», готова прийняти його висновки без внутрішнього опору, не як повчання, а як рада компетентного людини.

У 20-ті роки дослідники відзначали, що читач у художньому творі шукає проповіді, повчання, фабричний же читач любить тенденції лише тоді, коли вона середньо випливає з самого ходу подій. Висновок, можливо, почасти застарілий, але в основі підтверджується в бесідах автора цих рядків із сільськими телеглядачами. Колгоспники схвально відгукуються про журналістські монологах – «проповідях», «поважних» і в той же час «повчальних».

Текст журналіста телебачення, як і будь-який інший текст, при значений для сприйняття на слух, витримується в стилі розмовної мови, зі своєрідним побудовою фраз, без громіздких конструкцій, з обмеженим вживанням причетних і приватних обертів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ведучий теленовин: стандарти професіоналізму	\|	Вимоги до тележурналіста.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.