Регуляція секреторної функції шлунка

Травлення в шлунку

Протягом доби у дорослої людини утворюється близько 2—2,5 л шлункового соку. Шлунковий сік — безколірна рідина кислої реакції, яка складається з води (99,4%) та сухого залишку, який представлений органічними та неорганічними речовинами. Головною неорганічною сполукою шлункового соку є хлористоводнева кислота (вміст у межах від 0,4 до 0,6%).

Її функції:

• сприяє набряканню білків, полегшуючи гідроліз;

• сприяє перетворенню пепсиногенів на пепсини;

• виконує захисну функцію, бо має бактерицидні властивості;

• стимулює виділення клітинами слизової оболонки дванадцятипалої кишки гормону секретину;

• сприяє моторній та евакуаторній функції шлунка. Крім хлористоводневої кислоти, до складу неорганічних речовин шлункового соку входять хлориди, фосфати, бікарбонати натрію, калію тощо.

Органічна частина шлункового соку в основному представлена ферментами — пепсиногенами (їх виявлено близько 7), які виділяються в неактивному стані й під впливом хлористоводневої кислоти перетворюються на пепсинактивні ферменти, які гідролізують білки до поліпептидів (пепсиноген, який сягає найвищої активності при рН 3,2—3,5, називається гастриксином). У шлунковому соку є незначна кількість інших ферментів — ліпаз (діють на емульговані жири), желатинази (розщеплює білок желатину, який міститься у великій кількості в сполучній тканині), реніну або хімозину, який звурджує молоко, оскільки переводить розчинний білок казеїноген у нерозчинну форму — казеїн.

Із органічних речовин білкової природи велике значення має муцин — слизоподібна речовина. Слиз має лужну реакцію і частково нейтралізує хлористоводневу кислоту, основна ж функція слизу — захисна. Він вкриває тонким шаром гелю (завтовшки 1 мм) слизову оболонку шлунка, запобігаючи її хімічним та механічним ушкодженням.

Розрізняють три фази секреції (перша, друга, третя). Перша фаза, або головна,— здійснюється на основі умовних та безумовних рефлексів (умовнорефлекторне виділення шлункового соку спричинюється виглядом, запахом їжі або навіть уявленням про неї; безумовнорефлекторні реакції пов'язані з подразненням рецепторів слизової оболонки язика та інших рецепторів слизової оболонки порожнини рота). Ця фаза секреції характеризується коротким латентним періодом, вона триває ЗО—40 хв та має велике значення для травлення. Сік, що виділяється в цей період, має значну кислотність та високу перетравлювальну здатність. Завдяки соку шлунок заздалегідь готується до приймання їжі.

На першу фазу секреції накладається друга — шлункова, яка триває декілька годин і залежить від нервових та гуморальних впливів. Унаслідок подразнення їжею механорецепторів слизової оболонки шлунка відбувається безумовнорефлекторне виділення шлункового соку. Тривалість його виділення буде визначатися відповідними імпульсами з рецепторів шлунка (у людини виділення соку при подразненні цих рецепторів відбувається через 5 хв). Під час шлункової фази до нервових приєднуються гуморальні механізми виділення шлункового соку. До хімічних речовин, які здатні впливати на секрецію залоз слизової оболонки шлунка, належать екстрактивні речовини м'яса, капустяний сік, алкоголь, продукти гідролізу білків тощо. Великий вплив на шлункову секрецію мають гістамін, ацетилхолін та гастрин, які взаємопосилюють свою дію. Третя фаза шлункової секреції — кишкова — залежить також від нервових та гуморальних впливів, але переважають останні; починається з моменту потрапляння їжі в кишки, триває від 1 до 3 год.

У стимуляції шлункової секреції беруть участь продукти гідролізу поживних речовин, особливо білків, які всмоктались у кров. У дванадцятипалій кишці утворюється гормон ентерогастрин, який, всмоктавшись у кров, сприяє виділенню шлункового соку.

Гальмівний вплив на секрецію шлункового соку мають гормони гастрон, ентерогастрон, жирний хімус, місцеві тканинні фактори — кініни та простагландини. Гальмування секреторної функції шлунка спостерігається також під час фізичної роботи, при негативних емоціях, дії больових подразників; у цих випадках механізм дії реалізується через симпатичну частину вегетативної нервової системи.

Таким чином, шлунковий сік виділяється завдяки впливу нервово-рефлекторних, гормональних подразників та дії екстрактивних речовин.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ	\|	Перехід хімусу в дванадцятипалу кишку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.