Завдання фондових бірж

Фондові біржі є важливим інститутом ринкової структури економіки держави. Пояснюється це тим, що в даний час у суспільстві сформувалася потреба їх існування в складі народногосподарського комплексу.

Суть економічних потреб виражає усвідомлену суспільством необхідність, і її задоволення можливе за допомогою функціонування і розвитку матеріального виробництва, що, створюючи основу для процесу споживання через зроблену продукцію чи надані послуги, здійснюється в межах певних соціально-економічних відносин. У свою чергу, будучи продуктом цих відносин, економічні потреби стимулюють розвиток виробництва і продуктивних сил. їх взаємовплив розвивається за правилами діалектики і динаміки.

Причиново-наслідковий зв'язок економічних потреб і виробництва має діалектичний характер, впливаючи на розвиток продуктивних сил і виробничих відносин та підвищуючи їхній рівень. Необхідно враховувати і той факт, що економічні потреби виявляють динамічний характер, вони мають здатність трансформуватися як цілком, так і частково під впливом суспільного прогресу, перетворень у виробництві, розвитку науки і техніки, інтенсивності обмінних процесів, розширеним сфери обертання і руху капіталу, удосконалювання організації і поглиблення полічу праці.

Диференціація трудової діяльності в процесі виробництва склалася історично й економічно виправдана. Вона сприяє відокремленню різних її видій і утворенню матеріальних форм здійснення. У результаті поділ праці приводить до обміну діяльністю, створюючи умови до споживання продуктів одного конкретного виду праці будь-якими іншими. Тому поява фондової біржі в структурі економіки країни продиктована насамперед суспільною потребою, що є наслідком розвитку виробництва і виробничих відносин, поділу праці.

Серед причин виникнення фондових бірж — і активізація процесів у розвитку форм власності на засоби виробництва. У середині XIX століття біржа було другорядним елементом у капіталістичній системі господарства. Основну масу біржових цінностей представляли державні цінні папери, але їх кількість була відносно невелика, а промислових підприємств так само, як і банків, безпосередньо в акціонерній формі було ще небагато. Розвиток організаційних правових форм у промисловості СПІД привів до того, що до кінця XIX сторіччя переважна частина продукції почала випускатися акціонерними підприємствами, емісія цінних паперів дістала широке поширення, і фондова біржа придбала новий статус ринку, за допомогою якогось здійснюються довгострокові вкладення капіталів у різні галузі господарства.

Поява широкого кола власників викликала потребу у фондовій біржі як в інституті, за допомогою якого можна не тільки зробити капіталовкладення через купівлю-продаж цінних паперів і таким способом перерозподілити власність, а й зафіксувати її, утвердивши себе в ролі власника й убезпечивши від ризикованих ситуацій.

В Україні в 90-і роки XX століття склалася аналогічна ситуація. Характеризуючи цей період розвитку економіки країни, слід зазначити, що саме тоді стрімке відбувалися процеси перерозподілу власності, приватизації, акціонування державних підприємств.

У період дії першої редакції Закону України «Про податок на операції з цінними паперами», коли кожна угода обкладалася податком у розмірі 0,3 % від суми угоди як з покупця, так і з продавця корпоративних цінних паперів і 0,1% - з покупця державних цінних паперів, дія фондових бірж як органів податкового контролю була безпосередня і очевидна. Згодом, зі зміною редакції цього закону, відповідно до якого податком обкладається емісія цінних паперів у розмірі 0,8 % від номінальної суми випуску цінних паперів, заявленої емітентом, дія фондових бірж як органів податкового контролю стала опосередкована. Вона полягає в тому, що ринкова ціна, сформована на біржовому фондовому ринку, є тією контрольною величиною, що дозволяє оцінити реальність цін угод, оголошених у позабіржовому фондовому ринку, виявити факти приховання доходів, одержуваних при операціях з цінними паперами.

Методичні функції не є основними для фондових бірж, однак без них неможливий перспективний розвиток біржової справи. При цьому біржі ведуть розроблення нових методів і вдосконалюють діючі технології роботи на фондовому ринку, будучи постачальниками інформації для розрахунку індексів фондового ринку, здійснюючи вплив на розвиток міжнародних контактів і зв'язків з іноземними фондовими біржами.

Виконання цих функцій супроводжується рухом фінансових, фондових, інформаційних і функціональних потоків.

Фінансові потоки виникають у результаті здійснення угод і розрахунків за послуги.

Фондові - являють собою рух фондових цінностей, фіксація прав власності на який здійснюється на депо або в реєстрі акціонерів.

Інформаційні — складаються з відомостей про цінні папери, емітенти й інвесторів, їх економічний стан, ділову репутацію, заявок на купівлю чи продаж, розпоряджень на перереєстрацію прав власності.

Функціональні потоки, основний зміст яких складають накази і розпорядження органів управління біржі, регулюють технологічні процеси, організаційні кадрові пересування.

Основне завдання держави - створення умов і підтримання позитивних тенденцій у розвитку економіки. Тому для забезпечення економічного зростання обхідний новий капітал, і на цій основі - розширення виробничої потужно-національної економіки.

Залучення інвестиційного капіталу за допомогою фондових бірж вважається одним з найважливіших державних завдань. У цьому виявляється економічний інтерес держави в організації функціонування фондових бірж.

Зростання національного доходу характеризується показником заощаджень величина якого залежить від схильності населення і суспільства в цілому до нагромадження.

Для доведення взаємозв'язку інтересів держави, інституту і часток інвесторів у функціонуванні фондових бірж схильність населення і суспільства до заощадження розглянемо як показник у різних часових режимах. Наприклад, у довгостроковому періоді, коли заощадження дорівнюють зрівноваженому рівню схильності суспільства до заощадження, це характеризується як оптимальний стан. У цьому випадку приплив інвестицій в економіку фактично відповідає потребам. Однак оскільки економіці країни притаманний непостійний характер, інтерес викликають показники неврівноваженого стану. Якщо заощадження вищі від зрівноваженого рівня схильності до заощадження, то в суспільстві утвориться надмірність заощаджень, що не створюють достатніх стимулів до нової якості зростання економіки.

Ситуація змінюється тоді, коли заощаджень менше від зрівноваженого рівня схильності до заощадження. Недолік у заощадженнях супроводжується зростанням вартості кредитів, фінансуванням економіки за рахунок додаткових грошових емісій, збільшенням кількості незабезпечених цінних паперів і, як підсумок — поступовим переходом держави в стан хронічної інфляції. Тому виникає необхідність визначення розмірів інвестицій, що знаходяться в оптимальному співвідношенні з інвестиційними потребами економіки і потужністю потенційних інвесторів. Попередньо слід зазначити, що розмір інвестицій визначається рівнем доходу, що одержує населення, і обсягом заощаджень, що воно дозволяє собі накопичувати при такому доході. Питання полягає в тому, яким має бути співвідношення між рівнем доходу, споживанням, заощадженням й інвестиціями, щоб у суспільстві забезпечувався приплив нових інвестицій в економіку. В економіці спостерігається зростання ролі держави, що виражається в раціональній фіскальній і кредитно-грошовій політиці і її впливі на рівень заощаджень та інвестицій. Відзначимо, шо державні витрати і податки істотно впливають на рівень рівноваги доходу населення. Якщо держава, вилучивши податки, залишає держави і інвестиції і витрати на колишньому рівні, то скорочення споживання викликає зменшення виробництва чистого національного продукту.

У тому випадку, коли економіка держави знаходиться в депресивному стані, фіскальна політика спрямована на зниження податкового тягаря. Це приводить до зростання чистого доходу, споживних витрат, заощаджень і приватних інвестицій. У підсумку відбувається зростання національного продукту.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Фондові біржі як суб'єкт економічних відносин.	\|	Організаційно-управлінська структура фондових бірж. Політика організації будови фондової біржі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.