Регуляція секреції слини.

Травлення в ротовій порожнині.

Ротова порожнина є першим відділом травного каналу, і саме тому тут відбуваються такі важливі процеси:

1) визначення смаку і придатності їжі до вживання.

2) жування (подрібнення) їди, в ході якого відбувається перемішування її із слиною і формування харчової грудки.

3) рефлекторне виділення слини слинними залозами

Секреція слини здійснюється слинними залозами рефлекторно. В ротову порожнину відкриваються вивідні протоки 3 пар великих слинних залоз (привушні, підщелепні та підязикові), а також багато дрібних залоз.

Привушні залози є найбільшими серед слинних залоз, утворені клітинами серозного типу та виділяють слину, до складу якої входять білки та значна кількість води. Підщелепні та під’язикові залози складаються з серозних та слизових клітин, тому виділяють змішаний секрет, до складу якого входять переважно слиз (муцин), в меншої кількості – белки.

Слина секретується постійно, але швидкість секреції різна (мінімальна під час сну, максимальна під час прийому їжі). За добу утворюється до 1 л вторинної слини.

Склад слини – основним її компонентом є вода, електроліти, білки – ферменти , муцин, захисні фактори. рН слини: 6,0 – 7,0.

Ферменти слини - α-амілаза (розпочинає гідроліз вуглеводів до дисахаридів), “лінгвальна” ліпаза (продукується слинними залозами язика та розпочинає гідроліз ліпідів), кисла та лужна фосфатази, ДНКази, РНКази.

Захисні фактори слини представлені наступними речовинами:

1 – муцин - глікопротеїн, що забезпечує захист слизової оболонки від механічного пошкодження та сприяє утворенню харчової грудки.

2 – лізоцим та лактоферрин, який руйнує мембрани бактерій, вказуючи бактерицидну дію

3 – антитела, що представлені імуноглобулінами A, Ig G і Ig M

4 – лейкоцити

5 – пероксидази та інші.

Концентрація електролітів у вториннії слині відрізняється від такої у плазмі крові. Це свідчить про активний характер процесів секреції. Первинна слина представляє собою ультрафільтрат плазми крові без форменних елементів та білків. При проходженні слини по протоках склад її змінюється – завдяки активному транспорту відбувається викачування натрію та збагачення калієм, також зі слини в кров транспортується хлор, а з крові – гідрокарбонатні іони. За рахунок цих процесів вторинна слина стає більш гіпотонічною, ніж плазма крові.

Регуляція секреторної діяльності слинних залоз відбувається швидко та точно, тому що час знаходження їжі у ротовій порожнині – всього декілька секунд. Регуляція секреції слини представлена парасимпатичними і симпатичними безумовними та умовними рефлексами, що були досконало вивчені у класичних дослідах І.П. Павлова. Безумовні впливи розпочинаються з рецепторів язика та інших структур ротової порожнини, умовнорефлекторні реакції зумовлюються виглядом, запахом їжі та звуками, що її супроводжують.

Слід зазначити, що як парасимпатична, так і симпатична іннервація призводять до секреції слини, але при цьому відрізняється її кількісний та якісний склад. Парасимпатичні впливи призводять до секреції великої кількости рідкої слини з невеликим вмістом органічних сполук, симпатичні впливи призводять до секреції невеликої кількості густої слини, що збагачена органічними речовинами.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Роль рецепторів у регуляції дихання.	\|	Механізми утворення сечі.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.