• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Міжнародні організації з урегулювання світових товарних ринків

Міжнародні організації зурегулювання світових товарних ринків мають за мету нормалізацію ситуації на ринках товарів, в основному ринків сировини й сільськогосподарської продукції. Основні цілі таких організацій:

♦ регулювання ціп на товари з тим, щоб уникнути їх різких коливань;

♦ запобігання захворюванню на ринках відповідних товарів;

♦ встановлення справедливого співвідношення між цінами на сировинні та промислові товари;

♦ усунення надмірної конкуренції між товаровиробниками за рахунок розподілу ринків учасниками організації;

♦ забезпечення стабільних поставок товару на світові ринки.

Форми міжнародного регулювання товарних ринків досить різноманітні. Це − міжурядові угоди, що діють під егідою ЮНКТАД; міжурядові угоди, що об'єднують країни-експортери та країни-імпортери товару; організації країн-експортерів. Міжурядові угоди, розроблені в системі ЮНКТАД, реалізуються на основі Міжнародних товарних угод (МТУ) і діяльності Міжнародних дослідних груп (МДГ).

Міжнародні товарні угоди спрямовані на стабілізацію цін на світових товарних ринках шляхом встановлення раціонального співвідношення між попитом і пропозицією. Для цього ЮНКТАД прийняла Інтеграційну програму для сировинних товарів (1976) і заснувала Спільний фонд для сировинних товарів. МТУ − це угоди в системі ЮНКТАД, і вони, по суті, не є організаціями. Щодо міжнародних організацій, то вони поділяються на такі групи:

♦ багатосторонні товарні організації; .

♦ міждержавні організації виробників та експортерів сировини.

Багатосторонні організації складаються з експортерів сировиних і сільськогосподарських товарів та їх найважливіших імпортерів. Вони також поділяються на окремі групи: міжнародні організації; міжнародні ради; міжнародні консультативні комітети; міжнародні дослідні групи. Багатосторонні організації діють в системі ООН.

Міжнародні організації головною метою вважають запобігання різних коливань цін па товар − як у бік підвищення, так і в бік падіння. Вони регулюють такі ринки:

♦ какао;

♦ кава;

♦ натуральний каучук;

♦ цукор;

♦ зерно;

♦ тропічна деревина;

♦ джут.

Міжнародні ради складаються в рамках міжнародних товарних угод. їх метою є урегулювання відносин між учасниками угод шляхом падання інформації про стан і розвиток певних товарних ринків і узгодження світових цін. Міжнародні ради контролюють ринки маслинової олії, олова й зерна.

Міжнародні консультативні комітети також надають учасникам угод інформацію про кон'юнктуру ринку, обговорюють проблеми співвідношення виробництва й експорту товарів, сприяють врегулюванню цін. Відомі два комітети: Міжнародний комітет з бавовни й Комітет ЮНКТАД з вольфраму.

Міжнародні дослідні групи з сировинних товарів працюють під егідою ЮНКТАД. Вони здійснюють аналіз тенденцій на сировинних ринках і надають відповідні рекомендації країнам-учасникам. Комітети аналізують ринки: натурального каучуку, свинцю й цинку, нікелю, міді.

Міждержавні організації країн − виробників і експортерів сировини складаються тільки з виробників таекспортерів і не включають нетто-споживачів сировини. Вони представлені об'єднаннями країн, що розвиваються (за незначними винятками). Утворення організацій цього типу стало спробою протистояти диктату споживачів, якими є переважно високорозвинуті країни. Значною мірою цієї мети вдалося досягти. Частка товарних асоціацій у поставках на світовий ринок сировини й продовольства сягає 55%, а по деяких товарах − навіть 80-90% Так, організація ОПЕК постачає 80% нафти, Асоціаціякраїн-виробників олова − 90% цього металу, Асоціація країн-виробників натурального каучуку − 95% каучуку від всього обсягу відповідного ринку.

Міжнародні організації експортерів сировини нараховують майже три десятки. Найбільш відомі й впливові:

Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК);

Асоціація країн-експортерів залізної руди (АІЕК);

Арабський союз чавуну і сталі (АСЧС);

Асоціація країн-виробниківолова (АТПК);

Асоціація країн-виробників натурального каучуку (АНРПК);

Рада виробників какао-бобів;

Організація з кави;

Міжафриканська організація з кави (ІАКО);

Федерація кави Америки;

Міжнародна асоціація країн-виробників і експортерів чаю;

Союз країн-експортерів бананів (УПЕБ);

Група країн-експортерів цукру Латинської Америки й Ка­рибського басейну (ГЕПЛАСЕА);

Організація країн-експортерів джуту.

Найвпливовішою й дієвішою з цих організацій є ОПЕК. Розглянемо її докладніше.

Ця організація утворена в 1960 p. її заснували країни, що переважно належать до регіону Перської затоки, який має найбільші розвідані поклади нафти у світі (Іран, Ірак, Кувейт, Саудівська Аравія, а також Лівія й Венесуела). Згодом до організації приєдналися Алжир, Габон,Індонезія, Катар, Нігерія,Об'єднані Арабські Емірати. Таким чином, ОПЕК складається з 12 країн-членів. Штаб-квартира знаходиться у Відні.

ОПЕК з'явилась як відповідь па необмежене панування транснаціональних нафтових компаній (Брітіш пертолеум,Галф ойл, Стандарт ойл оф Каліфорнія та ін.) на світовому ринку нафти. Вони диктували ціни, обсяги видобутку й продаж нафти. Узгоджені дії країн ОПЕК лишили ці компанії їх монополістичного положення й самі почали встановлювати розміри видобутку нафти та її експорту, що істотно впливає на ціни. Фактично зараз ОПЕК виступає колективним монополістом, що контролює значну частину нафтового ринку. Найсильнішою акцією ОПЕК було різке підняття цін(майже в 10 разів) на початку 70-х років, що викликало енергетичну кризу в світі. Особливо постраждали країни, що не мають енергетичних ресурсів; відчули "нафтовий шок" також великі імпортери нафти серед розвинених країн (Японія, США, Італія, Франція). Високі ціни на нафту стимулювали розвиток енергозберігаючих технологій. Згодом ціни впали, але все ж таки вони значно вищі, ніж до початку 70-х років.

Головна мета ОПЕК− стабілізація світових цін на нафту па рівні, який забезпечує інтереси країн-членів.

Цілі:

♦ координація нафтової політики країн-членів;

♦ забезпечення стійких прибутків;

♦ регулярне постачання нафти споживачам;

♦ охорона довкілля.

Головни механізмом регулювання нафтового ринку ОПЕК вважає визначення загального граничного обсягу видобутку нафти й розподіл в його межах між країнами-членами. Якщо ціни стоять занадто високо, обсяг видобутку й продажу розширюється; коли ціни падають, приймаються колективні заходи до скорочення видобутку. Ця процедура непроста, вона ускладнюється економічними й політичними моментами. Кожна країна хоче мати більшу квоту (зараз найбільша квота у Саудівської Аравії); до того ж, визначення компромісного рішення ускладнюється політичними суперечками (табл.6).

Таблиця 5

Квоти на видобуток нафти деякими країнами-членами ОПЕК (млн. барелів на добу, 2005 р.)¹

¹ "Зеркало недели". 2006. №22

Організаційна структура ОПЕК:

1. Конференція.

2. Рада керуючих.

3. Секретаріат.

4. Економічна комісія ОПЕК.

Конференція− вищий орган ОПЕК. Вона складається з делегатів усіх країн-членів, звичайно це міністри нафти. Конференція визначає основні напрями політики організації, приймає рішення, затверджує обсяги видобутку нафти, переглядає квоти, обирає президента Конференції. Рішення приймаються одностайним голосуванням. Допоміжними органами, на які спирається конференція, є комітети.

Рада керуючихє виконавчим органом. Вона відповідає за втілення в життя резолюцій, прийнятих Конференцією, розробляє бюджет організації, готує доповіді й рекомендації для розгляду на Конференції.

Секретаріатпідпорядкований Раді керуючих. На чолі його стоїть генеральний секретар, який є вищою посадовою особою ОПЕК. До структури Секретаріату входить дослідний відділ, що складається зтрьох департаментів: енергетичних досліджень, економіки й фінансів, банку даних.

Економічна комісіяє спеціалізованим органом у системі ОПЕК. Вона розробляє заходи по стабілізації міжнародних ринків нафти, слідкує за рівнем цін.

Для підтримки країн, що розвиваються, ОПЕК утворила Фонд міжнародного розвитку ОПЕК(1979). Фонд надає цим країнам пільгові позики для здійснення проектів розвитку, програм і регулювання платіжного балансу. Ресурси Фонду складаються з добровільних внесків держав-членів ОПЕК, а також з прибутків, одержаних від інвестиційнихі кредитних операцій.

Членами Фонду є ті самі держави, що й в ОПЕК, але управління Фондом й ОПЕК роздільне, оскільки їх основні функції неоднакові: ОПЕК займається регулюванням нафтових ринків, а Фонд надає допомогу країнам, що розвиваються. Допомогу Фонду може отримати будь-яка країна цієї групи, за винятком самих членів ОПЕК. Позики можуть надаватись також міжнародним інститутам, які сприяють країнам, що розвиваються.

ОПЕК намагається встановити ділові стосунки з іншимиорганізаціями − із системою ООН, з Європейським Союзом. Проте між ОПЕК і розвинутими країнами, що с найбільшими імпортерами нафти, напруження не зникає: їх інтереси діаметрально протилежні.

Арабський Союз чавунуі сталі −АСЧС (Arabian Iron and Steel Union − AISU)

АСЧС заснованийу 1971 р. Сою налічує понад 85 компаній з 14 арабських країн, які виробляють продукцію чорної металургії й займаються активною маркетинговою політикою. До АСЧС входять: Алжир, Бахрейн, Єгипет, Ірак, Йорданія, Кувейт, Ліван, Марокко, Катар, Саудівська Аравія, Сирія,Туніс, Мавританія. Штаб-квартира Союзу знаходиться в Аль-Джазаїрі (Алжир), регіональні офіси є в Дамаску і Каїрі.

Компанії-члени АСЧС виробляють близько 90% усього виробництвасталі в арабських країнах, яке в 2005 р. становило 19 млн. т, і готової металопродукції − 19 млн. т. Діяльність АСЧС орієнтована на широкий діапазон виробництва металу (залізо, сталь, ферросплави,чавунні болванки, металева стружка та ін.).

АСЧС поєднуєв собі компанії із широким спектром діяльності:

♦ постачальники залізної руди та металобрухту;

♦ виробникиметалопродукції;

♦ кінцеві споживачі;

♦ постачальники допоміжних матеріалів;

♦ дистриб'юторські компанії та металотрейдери.

Союз встановлює активні зв'язки як з арабськими так і міжнародними організаціями:

♦ Арабською організацією по промисловому розвитку;

♦ Країнами Перської затоки з промислової і консультативної взаємодії;

♦ Програмою розвитку ООН (ПРООН);

♦ Асоціаціями з експорту сталі;

♦ ЮНІДО;

♦ Міжнародним інститутом чавуну і сталі.

Арабський союз чавуну і сталі ставить перед собою такі цілі:

♦ розширення виробництва продукції;

♦ широка диверсифікація продуктів; якщо раніше більшість компаній виробляла лише один вид продукції (переважно арматурну сталь), то тепер асортимент виробництва розширюється;

♦ залучення інвестицій; до початку 90-х років сталеливарна промисловість була підконтрольна державі, з переходом же до приватної власності до галузі пішли іноземні інвестиції;

♦ впровадження нових технологій;

♦ експортна орієнтація;

♦ перехід від стратегії захисту до стратегії конкуренції; компанії почали вести торгівлю на відкритих ринках, які підпадаютьпід вплив попиту та пропозиції, а не субсидіарної та протекціоністської політики.

АСЧС публікує журнал «Arab Sleep» арабською та англійською мовами; це єдиний арабський журнал, який висвітлює проблеми в галузі чорної металургії. АСЧС проводить конференції з проблем у галузі чорної металургії та споріднених галузей, таких як виробництво труб. Також АСЧС організує щорічні симпозіуми та виставки з різноманітних питань у галузі чорної металургії.

Україна активно розвиває співробітництво в галузі чорної металургії з арабськими країнами, в тому числі із членами АСЧС. Серед найбільших імпортерів металевої продукції з України − Єгипет, Сирія, Алжир, Йорданія, Саудівська Аравія, Туніс, Марокко, Ліван.

Читайте також:

1. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
2. PR-відділ організації: переваги і недоліки
3. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
4. Автомати­зовані інформаційні систе­ми для техніч­ного аналізу товар­них, фондових та валют­них ринків.
5. АГЕНТ З ОРГАНІЗАЦІЇ ОБСЛУГОВУВАННЯ АВІАПЕРЕВЕЗЕНЬ
6. Адреси світових товарних бірж в інтернеті
7. Акти з охорони праці в організації.
8. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
9. Актуальні тенденції організації іншомовної освіти в контексті євроінтеграції.
10. Аналіз сильних та слабких сторін організації
11. Аналіз та планування витрат організації на професійне навчання персоналу
12. База управлінських рішень і закони організації.

Переглядів: 2220