Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Практична робота №2

План

План.

1.24.1.Підлога, види та вимоги до неї.

І.24.2. Конструктивні вирішення підлоги.

1.24.1. Підлога, види її та вимоги до неї.

Вибираючи вид і конструктивне вирішення підлоги, передусім враховувують характер виробничих впливів на підлогу, а також вимоги до неї

Підлоги промислових будівель повинні задовольняти такі вимоги: маги високу механічну міцність;

· рівну й гладеньку поверхню;

· не ковзати;

· мало стиратись і не утворювати пилюки під час руху по ній транспортних засобів і людей

· ; мати добру еластичність, що запобігає пошкодженню предметів, коли вони падають на підлогу;

· бути безшумними;

· мати малий коефіцієнт теплозасвовння;

· бути водонепроникними, вологостійкими, стійкими проти загоряння та хімічних агресивних речовин;

· забезпечувати можливість проведення швидкого і малотрудомісткого ремонту;

· бути індустріальними у влаштуванні;

· легко очищатися й довго зберігати гарний зовнішній вигляд.

Рівень підлоги першого поверху має бути, як правило, вищим від розпланувальної позначки ділянки території на І50 мм. В окремих випадках,при високому рівні ґрунтових вод, рівень підлоги може бути піднятий иа 500 мм вище від розпланувальної позначки.

Назва підлоги залежить від матеріалу її покриття . Залежно від конструкції та способу влаштування покриття підлога буває з поштучних матеріалів і суцільна (монолітна).

В одноповерхових виробничих будівлях підлогу укладають звичайно безпосередньо на грунт основи, у багатоповерхових — на перекриття. До складу підлоги на ґрунті входять такі конструктивні елементи: основа, підстилаючий шар і покриття. Інші шари влаштовують залежно від вимог. Основою під підлогу для одноповерхових будівель є природний грунт.

Підстилаючий шар (підготовку) розташовують поверх основи і він призначений для розподілу навантаження по основі.Тип підготовки залежить від прийнятого типу покриття, а її товщина – від величини навантажень і може становити від 80 до 250мм.

1.24.2. Конструктивні вирішення підлоги.

До суцільної підлоги належать глинобитна, гравійна і щебенева, бетонна і цементно-піщана, мозаїчна і метало-цементна, асфальтобетонна, ксилолітова.

Глинобитну підлогу роблять у деяких гарячих цехах. Покриття підлоги складається з суміші глини, піску і води і суміщуєв собі функції підстилаючого щару.

Гравійну і щебеневупідлогу роблять у місцях проїзду транспорту. Виконують з суміші гравію або щебеню крупністю 25—75 мм і піску, який укладають шарами 100—200 мм . Шари вирівнюють й ущільнюють. Поверхню обробляють клинцем крупністю 15—25 мм і кам'яним дрібняком5— 15 мм. Щебеневі покриття можна просочувати гарячим бітумом. Покриття" водночасє також і підстилаючим шаром.

Бетонну і цемептно-піщанупідлогу влаштовують у приміщеннях з підвищеною вологістю, а також там, де на підлогу можуть потрапляти мінеральні масла, кислоти i луги. Укладають таку підлогу по бетонній підготовці 20— 50 мм завтовшки (бетон марок 200 — 400). Товщина покриття 20—30 мм. Мозаїчна підлога складається з цементно-піщаногорозчину, дрібного заповнювача з мармуру,граніту і базальту та піску. Товщина покриття 20—25 мм. Металоцементні покриття роблять 15—20 мм завтовшки з суміші стальної стружки (розмір 1—5 мм), цементу і води; суміш укладають по прошарку 15 мм завтовшки з цемеитно-піщаного розчину. Іиоді поверхню залізнять.

Асфальтобетонну підлогу роблять у складах, проїздах і проходах, товщина покриття 25—50 мм. Суміш складається а бітумуз пиловидним заповнювачем, піском і щебенем або гравієм. Асфальтобетонні покриття укладають по бетонному, булижному або щебеневому підстилаючому шару.

Ксилолітову підлогу влаштовують у приміщеннях, до яких ставляться спеціальні вимоги, і з тривалим перебуванням людей. Товщина покриття 15— 20 мм з суміші каустичного магнезиту, тирси і водного розчину магнію. Підстилаючим шаром для ксилолітової підлоги є бетон.

До підлоги з поштучнихматеріалів належать брущата, клінкерна, торцева металева і плиткова.

Брущату підлогу влаштовують у приміщеннях, де можуть бути високі температури, діяти хімічні речовини,а також на шляху руху важкого тран-спорту. Розміри брущатки І50 х200х100(200)мм з граніту, базальту, діабазу та інших міцних матеріалів.

Укладають камені по бетонній або піщаній підготовці на підстилаючий шар із піску, цементно-піщаному або мастиковому прошарку.

Клінкернувлаштовують аналогічно брущатій.

Торцевапідлога являє собою покриття з дерев'яних прямокутних або шестигранних шашок виготовлених із смереки, берези, дуба або бука 60 або 80 мм заввишки, укладенених по піщаному прошарку 10—15 мм завтовшки. Така підлога має малий коефіцієнт теплозасвоєння безшумна й еластична. її роблять у механічних, інструментальних, складальних та інших цехах.

Плитковупідлогу влаштовують з бетонних, цементно-піщаних, мозаїчних, ксилолітових, асфальтобетонних, керамічних та інших плиток різних розмірів, їх укладають по прошарку цементно-піщаного розчину 10—15 мм завтовшки або з мастики 1—3 мм.

Металевупідлогу роблять па окремих дільницях мартенівських, ливарних, прокатних, термічних та інших цехів, де можливі падіння на підлогу важких предметів, дія високих температур і потрібна гладенька, що не утворює пилу, поверхня підлоги.

Чавунні плити розміром 248x243 і 298х 298мм і 6 мм завтовшки або стальні 300 х 300 мм укладають на прошарок із піску або дрібнозернистого бетону.

У промислових будівлях використовують і інші конструкції підлоги. Так, підлога з полімерних рулонних, мастикових (безшовних) і плиткових матеріалів має високу міцність, добрий опір проти стирання, водонепроникність і еластичність.

Рис, 24.1. Підлога промислових будівель:

а — глинобитна; б — гравійна або щебенева; в — бетонна;

г — асфальтобетонна; є — ксилолітова; є — брущата; ж, з — цегляна; и, і ~ торцева; І, й — плиткова; к, д — металева; м— дощата;

к — паркетна; о — з лінолеуму; п — полівінілацетатна;

р — з полівінілхлоридного лінолеуму; с — із фенолітових плиток

Лекція №13

ТЕМА 1.25. ІНШІ ЕЛЕМЕНТИ ПРОМИСЛОВИХ БУДІВЕЛЬ

1.25.1. Перегородки.

1.25.2 Внутрішньоцехові конструкції і сходи.

1.25.3. Протипожежні перепони .

1.25.1. Перегородки

Для поділу великих площ виробничих будівель на окремі приміщення, коли виробничий або волого-температурний режим на окремих ділянках має різні параметри, ставлять роздільнї перегородки на всю висоту приміщення. В окремих випадках застосовують так званї вигороджуючі перегородки, які не доходять до стелі. Вони призначені для відокремлення цехових складів, службових приміщень та інших обслуговуючих і підсобних приміщень. Перегородки повинні бути міцними, стійкими і відповідати протипожежним вимогам.

за матеріалом перегородки поділяють на цегляні, залізобетонні, дерев'яні,металеві й скляні, при цьому перевагу відддають індустріальним конструкціям заводського виготовлення. У зв'язку з цим влаштування цегляних перегородок (1, 1/2 або 1/4 цеглини завтовшки) менш прийнятне, бо утруднюється модернізація технологічного процесу, а також значні трудомісткість і вартість.

Залізобетонні перегородки виготовляють із важкого, легкого, й пористого бетону. Панельиі перегородки кріплять безпосередньо до колон або стояків фахверка за допомогою закладних деталей.

Панельніперегородки роблять із легких бетонів, фіброліту в дерев'яній обв'язці з облицюванням, гіпсобетону, а також каркасно-щитової конструкції. Каркасно-обшивні панелі можуть бути розміром 1,2 X 6,0 X 0,08 і 1,8 X 6,0 х0,08 м.

Каркасно-щитовіперегородки з дерев'яним каркасом І обшиті листами плоского азбестоцементу або гіпсової штукатурим застосовують для одноповерхових будівель з шумним виробництвом. Як заповнювач може бути використана міпераловатна повсть. Кріплять перегородки за допомогою дюбелів,

Деревяні вигороджуючі перегородки складають із столярних щитів та стояків-вкладишів Стальні вигороджуючі перегородки складаються з стояків, які встановлюють з кроком 1,5 м, основних щитів. У герметизованих будівлях перегородки можна монтувати з листових матеріалів з ущільнювачем Із спеціального гумового профілюТип перегородки вибирають на основі техніко-економічного аналізу за основними показниками.

1 . 25.2. Внутрішньоцехові конструкціїі сходи

Для створеним потрібних умов експлуатації та ремонту технологічного

устаткування в промислових будівлях влаштовують технологічні обслуговуючі площадки, антресолі й етажерки»

Технологічні площадки призначені для обслуговування установленого в цеху устаткування, складування матеріалів ї сировини. Найчастіше такі площадки потрібні в цехах, технологічний процес у яких організований

по вертикалі (харчове, хімічне та Інші види виробництва). Площадки можуть спиратися на основні конструкції каркаса будівлі, на самостійні опори або технологічне устаткування і нерідко являють собою багатоповерхові яруси.

Антресолі призначені для розміщення устаткування допоміжних приміщень (службових ї побутових). Вони являють собою немов півповерх, що дає змогу збільшити виробничу площу цеху.

Етажерки— це найчастіше багатоярусні споруди всередині виробничої будівлі, на яких установлюють великогабаритне устаткування.

Усі ці види пристроїв можуть бути виконані із залізобетонних, металевих збірних або монолітних конструкцій. Просторову жорсткість їх забезпечують установленням стальних зв'язків. На рівні кожного ярусу обов'язково роблять огорожу не менше як 1,0 м заввишки.-

Сполучаються яруси металевими сходами.

Сходи промислових будівель призначені для зв'язку між поверхами багатоповерхових будівель-а також антресольних поверхів, обслуговуючих площадок і етажерок. Відповідно до призначення сходи бувають основні, службові, пожежні і аварійні.

Основні сходи за своїм конструктивним вирішенням аналогічні сходам громадських будівель. Сходові марші І площадки виготовляють у вигляді суцільних залізобетонних елементів і рідше з окремих східців по косоурах і плоских площадкових плит. Похил маршів найчастіше роблять із:розмірами східців 300 X 150 мм. Марші мають ширину 1350, 1500 і 1750 мм, а висоту підйому — від 1,2 до 2,1 м. Поряд Із сходовими клітками влаштовують пасажирські й вантажні ліфтп. Якщо сходи призначені для евакуації людей Із будівлі* то відстаньмає становити від 30 до 100 м залежно від категорії • виробництва ,ступеня вогнестійкості будівель та кількості новерхів у будівлі

Службові сходи влаштовують для огляду та обслуговування устаткування і найвідповідальніших будівельних конструкцій. Найчастіше їх роблять iз металевих профілів (швелерів І кутиків) Їх кріплятьдо будівельних конструкцій, підлог та устаткування. Службові сходи для Інтенсивного користування мотують із маршів і перехідних площадок. Кут нахилу до горизонту 45 і 60°, ширина маршів 600—1000 мм і крок проступів 200 і 300 мм. Висота маршів від 600 до 6000 мм. Якщо сходи призначенідля Індивідуального користування, то роблять вертикальні драбини 600 мм завширшки. Крок проступі із стержнів 300 мм.

Пожежні драбини роблять для будівель понад 10 м заввишки, а також у місцях перепадів висот суміжних прольотів, їх звичайно розміщують на глухих ділянках стін через 200 м по периметру будівлі. Для будівель до 30 м заввишки ці драбини розміщують вертикально, а при більшій висоті — похило Драбини обладнують поручнями.

Аварійні сходи призначені для евакуації людей із будівлі під час пожежі або аварії їх розміщують ззовні будівлі. Сходи мають багатомаршову конструкцію і сполучаються з приміщеннями через площадки або балкони,влаштовані на рівні евакуаційних виходів. Ширина сходів не менше як 700 мм і похил маршів — не більше ніж 1:1. Огорожа повинна мати висоту не менш як 0,8 м. Роблять її з сталі або залізобетону, як і пожежні драбини.

1 25.3, Протипожежні перепони

Щоб занобігті поширенню вогню під час пожежі по всій виробничій будівлі, влаштовують протипожежні перепони.

До них належать протипожежні¹ стіни (брандмауери), зони і перекриття Протипожежні стіни служать на всю висоту будівлі Із неспалимих матеріалів з границею вогнестійкості не менш як 2,5 год,. Заповнюють прорізи важкоспалимими елементами з границею вогнестійкості не менш як 1,2 год. Прорізи обладнують самозакривними пристроями й водяними завісами.

Матеріалом для заповнення прорізів дверей і воріт є стальні полотна з прошарком Із повітря або мінеральної повсті. Віконне ааловнення влаштовують а порожнистих скляних блоків з армуванням швів стержньовою арматурою або з армованого скла що його вставляють у стальні або залізобетонні рами.

Протипожежні стіні повинні бути вищими за покрівлю на 30—60 см.

Протипожежні зони влаштовують у тих випадках, колаи з технологічних міркувань протипожежні стіни ставити не можна. Протипожежні зони являютьсобою неспалиму смугу (вставку) у стінах і покриттях, обмежену виступаючимигребенями.

Неспалимі перекриття влаштовують здебільшого над підвалами і цокольними поверхами, а також над поверхами в яких підвищена пожежна небезпека виробництва. Люки в таких перекриттях передбачають Із неспалимих або важкоспалимих матеріалів з границею вогнестійкості не менш як 1,5 год.

Запитаннядля самоперевірки

1. Особливості влаштування перегородок виробничих будівель та їх види.

2. Сходи промислових будівель та особливості конструктивних вирішень.

3. Влаштування протипожежних перешкод.

ІІ.ОСНОВИ ПРОЕКТУВАННЯ ПРОМИСЛОВИХ БУДІВЕЛЬ І ПІДПРИЕМСТВ.

ТЕМА 2.26 ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ПРОЕКТУВАННЯ ПРОМИСЛОВИХБУДІВЕЛЬ.

2.26.1.Загальні положення .

2.26.2.Проектування виробничих будівель і приміщень.

2.26.3 Проектування допоміжних будівель і приміщень.

2.26.4.Привязування конструктивних елементів до координаційної осі.

Лекція №14

.План лекції

2.26.1.Загальні положення .

2.26.2.Проектування виробничих будівель і приміщень.

2. 26 1. Загальні положення.

Об' ємно-розпланувал ьне вирішення промислової будівлі , залежить передусім від технологічного процесу, що відбувається в ній. Технологічний процес, у свою чергу, визначається виробничо-технологічною схемою. Завдання на будівельне проектування повинне містити такі основні матеріали:

*схему, що визначае послідовність операцій виробництва;

*план розстановки технологічного устаткування, прив'язаний до уніфікованої сітки колон, із зазначенням габаритів устаткування, проходів і проїздів, технологічних площадок, дільниць складування, а також підземних споруд;

*висотні параметри будівлі: висоту від рівня підлоги до низу основних несучих конструкцій покриття для без-кранових будівель і від рівня підлоги до позначки головки кранової рейки для цехів, устаткованих кранами;

*висоту поверху для багатоповерхових будівель;

*мають бути зазначені позначки робочих і технологічних площадок і етажерок;

*дані про засоби внутрішньоцехового підйомно-транспортного устаткування;

*дані про виробничі шкідливі відходи, що можуть виділятись ;

* характер робіт з точки зору санітарної характеристики і ступеня їх точності:

*чисельність робітників та адміністративно -управлінського персоналу по кожній зміні (чоловіків ї жінок);

* категорію виробництва за ступенем пожежної небезпеки;

*дані про район і ділянку будівництва;

*топографічний план території будівництва;

*матеріали гідрогеологічного дослідження і випробування грунтів;

*особливі умови (сейсмічність, вічна мерзлота, наявність гірничих виробок та ін.).

Наявність цих даних дає змогу приступити до будівельного проектування основним завданням якого є:

1. розробка й вибір найраціональнішого об'ємно-розпланувального й коп-структнвиого вирішення будівлі в цілому й окремих її елементів з урахуванням здійснення будівництва індустріальними методами. При цьому широко, здійснюють розрахунки та обгрунтування усіх виробів і деталей, беручи до уваги район будівництва та клас будівлі;

2. забезпечення відповідної пожежної безпеки відповідно до ступеня вогнестійкості будівлі;

3. створення найсприятливіших умов праці (організація робочих місць, волого-темиературний режим у приміщеннях, умови безпеки і гігієни, освітленості);

4. розрахунок і проектування адміністративних та побутових приміщень;

5. опрацювання питань технології та організації будівництва, його кошторисної вартості і питань охорони праці тa навколишнього середовища.

Розроблений проект має відиовідати усім діючим нормам, каталогам і ГОСТам а також вказівкам щодо проектування промислових будівель.

2 26.2. Проектування виробничих будівель

Виробничі будівлі повинні мати просту конфігурацію в плані, при цьому доцільно уникати прибудов до корпусу, що надалі ускладнює розишремня і реконструкцію виробництва.

Висота поверху має бути кратного 1,2 м і залежно від технологічних умов та габаритів устаткування вибирають 3,6: 4,8 і 6,0 м. В одній будівлі допускається не більше двох висот.

Одним із важливих питань під час проектування виробничих будівель є організація людських і вантажних потоків та евакуації людей із будівлі.

При проектуванні й спорудженні виробничих будівель обов'язково передбачають шляхи вимушеної {аварійної) евакуації людей із приміщення.. Час евакуації визначається нормами які залежить від характеру виробництва. Аварійна евакуація людей Із будівель звичайно відбувається в умовах високих температур, задимлення й загазованості. Для швидкої і безпечної евакуації людей потрібна достатня кількість виходів, певна протяжність І ширина шляхів евакуації та евакуаційних виходів. При цьому враховують,

що час евакуації залежить від щільності потоку, тобто кількості людей ,, а також довжини шляху евакуації.

Шляхи евакуації повинні бути по можливості прямими й без пересічення іншими потоками. Двері на шляхах евакуації мають відчинитися в напрямі виходу з будівлі.

Проектуючи виробничі будівлі,поряд з технологічними факторами треба враховувати низку фізико-технічних питань, що відіграють під час експлуатації будівлі винятково важливу роль. До них належать питання

* :будівельної теплотехніки,

* вентиляції, в тому числі аерації;

* освітленості,

* боротьби проти надмірної інсоляції;

* боротьби з сніговими заметами;

* ізоляції від агресивних впливів;

* боротьби з виробничми шумами вібрацією,

Важливим питанням є захист конструкцій від агресивних хімічних впливів раціональним вибором матеріалів, а також покриттям спеціальними фарбами.

Шуми і вібрації, що виникають від роботи машин і транспорту, шкідливо позначаються на організмі людним, знижують її працездатність і можуть спричиняти деформації в конструкціях будівлі.

Основними заходамн боротьби з цим є:

1)установления устаткування для самостійних, відособлених від конструкцій будівлі опорах і фундаментах;

2)влаштування під машинами в товщі фундаменту пружних прокладок і «екранів» із шпунтованих пальабо траншей, засипаних пухким матеріалом; 3)надійна Ізоляція приміщень зі значними струсами й вібраціями від інших приміщень і розміщення їхна перших поверхах або в крайніх прольотах та ін.

Лекція №15

.План лекції

2.26.3 Проектування допоміжних будівель і приміщень.

2.26.4.Привязування конструктивних елементів до координаційної осі.

2. 26.3. Проектування допоміжних будівель і приміщень.

Важливим питанням, що займає одне з центральних місць під час проектування і будівництва промислових підприємств, є створення системи санітарно-побутового й адміністративно культурного обслуговування робітників і службовців. Потреба створення умов, які забезпечують oxopoнy праці людей, охорону їхнього здоров'я.

.Проектування і спорудження адміністративно-побутових будівель І приміщень у нашій країні регламентується санітарними й Будівельними нормами і правилами (СНиП 11-02-76 «Вспомогательные здания и помещения промышленных предприятий»).

Для розрахунку площ і набору пристроїв санітарно-технічпого устаткування в проектному завданні зазначають чисельність робітників, інженерію-технічних працівників, службовців, а також режим і характер роботи цеху.

До побутових належать також загальні і спеціальні ■ приміщення та пристрої: гардеробні, душові, вбиральні, умивальні, приміщення для особистої гігієни жінок, для відпочинку, куріння, манікюрні, пристрої питного •водопостачання, приміщення для прання, сушіння ї знепилювання, знезаражування, хімічного очищення й ремонту робочого одягу та взуття/ для обігрівання працюючих, фоторії, інгаляторії, респіраторні, напівдуші, пристрої для миття і чищення взуття та ін;

Незалежно від характеру виробництва при всіх виробничих будівлях нередбачають гардеробні, умивальні, вбиральні й пристрої питного водопостачання..

Побутові приміщення, як правило, блокують з адміністративно-контор-ськими і культурно-освітніми приміщеннями. В результаті створюються адміністративно-побутові приміщення, які можуть бути розташовані в окремих будівлях.

За характером розташування щодо виробничих будівель адміністративно-побутові будівлі можуть бути :

прибудованими до виробничих,

або такими, що стоять окремо,

або вбудованими.

Зв'язок з виробничими корпусами здійснюється за допомогою підземних, наземних і надземних переходів (галерей або тунелів).

Розміщення допоміжних приміщень усередині виробничих будівель (у міжколонному просторі; у міжфермному просторі, у підвалах і напівпідвалах) дає змогу наблизити їх до робочих місць, раціонально використовувати об'єм і площу виробничих будівель і знижують вартість будівництва. При цьому 'слід мати на увазі, що таке розміщення знижує гнучкість цехів, ускладнює модернізацію технологічного устаткування і прокладання промислових комунікаційних мереж. Крім того, треба враховувати санітарні вимога й характер технологічного процесу виробництва. Так, розміщувати допоміжні приміщеним всередині цехів можна тільки для виробництв, що належать за санітарною характеристикою до І групи, в яких технологічні процеси відбуваються за нормальних метеорологічних умов і коли немає шкідливих газів та пилу (механоскладальні, модельні, приладобудівні, поліграфічні, швейні цехи тощо).

У практиці проектування і будівництва найчастіше застосовують три розпланувальні схеми гардеробно-душових блоків.

У першій схемі душові кабіни розташовують уздовж приміщення і нейтральній частині, а з обох боків від ними гардеробні робочого і домашнього одягу. Істотною перевагою, при цій схемі є чітке розмежування потоків людей, що прямують на виробництво чи повертаються з нього. .

У другій схемі жіночий і чоловічий блоки розділені перегородкою, що допускає переставляння, добре вирішити питания організації руху людських потоків.Проте є певні труднощі в :переплануванні при зміні співвідношення кількості працюючих жінок і чоловіків.

Третю схему, в якій гардеробний блок, поділений на окремі секції, що обслуговують до 60 чоловік, застосовують найчастіше для виробництв з різними санітарними характеристиками.

Проектуючи побутові приміщення, треба мати на увазі, що гардеробні займають до 50 % усієї площі, тому питання раціонального розпланування їх і підвищення експлуатаційних властивостей мають важливе значення.

* Душові звичайно розміщують суміжно з гардеробними і обладнують кабінами.

. Розміри кабін 0,9 х 0,9 м, а закритих — 1,8 х 0,9 м. Душові кабіни відокремлюють одну від одної перегородками з вологостійких матеріалів

1,6 м заввишки, що не доходять до підлоги на 0,2 м

** Умивальні розміщують суміжно з гардеробними робочого одягу. Відстать між кранами умивальників має становити 0,65 м, a між рядами умивальників — 2,0 м. Застосовують і групові круглі умивальники діаметром 90 см на 5 місць І діаметром 140 м на 8 місць.

*** Вбиральні в цехах розміщують на відстані не більш як 75 м від робочих місць, а на території підприємства -не далі як за 150 м. Входи до вбиралень роблять через тамбури з дверима, що самі зачиняються. У тамбурах мають бути передбачені умивальники. Розміри в плані кабіни становлять 1,2хX 0,9 м

**** Приміщення для особистої гігієни жінок розміщують суміжно з жіночими вбиральнями з влаштуванням спільного шлюзу, а також додаткового шлюзу перед входом до цього приміщення. Кількість кабін беруть із розрахунку 1 кабіна на кожні 100 жінок, які працюють у найбільш численній зміні. Розміри індивідуальних кабін для процедур 1,8 х 1,2 м. Ширина проходу між рядами кабін має бути не менш як 2,0 м.

Конструкції побутових приміщень вибирають з каталогів типових виробів:

Фундаменти застосовують стаканного типу і виготовляють їх із бетону марки МІ50. Вони мають розміри в плані від І000 х 1000 до 2000 х 2000 мм і висоту 700 мм.

Колони — збірні залізобетонні на один або два поверхи перерізом 300 х 300 мм.

Ригелі — збірні залізобетонні, що мають найчастіше тавровий переріз з повною висотою 450 мм і 5700 мм завдовжки.

Плити перекриттіввиготовляють із бетону марки М200 з круглими порожнинами розміром 5800 х 1200 мм і 220 мм заввишки.

Стінові панелімають довжину 6000 мм і висоту 900, 1200, 1500 та 1800мм Товщину панелей визначають теплотехнічним розрахунком і вона буває 240 і 320 мм.

Сходові кліткив плані мають розміри 6000 х 8000 мм. Конструкції сходів — великозбірні.

Конструкцію покриття найчастіше застосовуготь суміщену з похилом покрівлі 1 % і внутрішнім водовідведенням.

Перегородки роблять Із великих легкобетоннх панелей, а також із листів і плитних матеріалів. Застосовують також теслярські й шафові перегородки перегородки з світлопрозорих матеріалів (склоблоків і склопрофіліту).

Особливу увагу приділяють опоряджувальним роботам. Так, стіни й перегородки мокрих приміщень облицьовують на всю висоту поверху (при висоті 3,3 м) й при висоті поверху 4,2 м — на висоту 3 м.

Для опорядження побутивих приміщень крім фарб і лаків доцільно застосовувати матеріали на основі полімерів.

Підлога побутових приміщень має бути вологостійкою й неслизькою.

2. 26.4. Привязування конструктивних елементів до координаційних осей.

Прив'язка визначає відстань від модульної координаційної осі до грані або геометричної осі перерізу конструктивного елемента. Застосовувані правила прив'язування дають змогу встановити взаємозамінність конструкцій і значно скоротити кількість добірних елементів.

В одноповерхових виробничих будівлях колони середніх рядів розташовують так, щоб геометричні осі перерізу колон збігалися з поздовжніми й поперечними модульними координаційними осями.

При використанні як несучих конструкцій кроквяних ферм і балок колони крайніх рядів і зовнішні стіни прив’язують до повздовжніх координаційних осей за такими правилами: зовнішню грань колон суміщують з координаційою віссю (нульова прив'язка), а внутрішню зміщують назовні на 30 мм у будівлях таких типів: у будівлях без мостових кранів зі збірним залізобетонним каркасом при кроці крайніх колон 6 або 12 м, а також у будівлях з стальним або мішаним каркасом при кроці колон крайніх рядів 6 м; у будівлях з кранами вантажопідйомністю до 20 т і зі збірним залізобетоншім або мішаним каркасом при кроці крайніх колон 6 м і при висоті не більше 14,4 м.

Колони і зовнішні стіни із панелей прив’язують до крайніх поперечних координаційних осей по лініях поперечних температурних швів з додержанням таких вимог:

- у торцях будівель геометричні осі перерізу колон основного каркасу зміщуються усередину на 500 мм з координаційної осі , а внутрішні поверхні стін – назовні на 30 мм з тієї самої осі.

Колони до середніх поздовжніх і поперечних координаційних осей багатоповерхових будівель прив'язують так, щоб геометричні осі перерізу колон збігалися з координаційними осями , за винятком колон по лініях температурних швів.

У разі прив'язки колон і зовнішніх стін із панелей до крайніх поздовжніх координаційних осей будівель зовнішню грань колон (залежно від конструкції каркаса) зміщують назовні з координаційної осі на 200 мм або суміщують з цією віссю, а між внутрішньою площиною стінн й гранями колон передбачають зазор 30 мм. По лінії поперечних температурних швів будівель з перекриттями із збірних передбачають парні координаційні осі звставкою між ними розміром 1000 мм, а геометричні осі парних колон суміщують з координаційними осями.

. Прив'язка колон і стін одноповерхових будівель до координаційних осей:

а — прив'язка колон до середніх осей; б, в — те саме, колон і стін до крайніх поздовжніх осей, г —- є — те саме, до поперечних осей у торцях будівель і місцях поперечних температурніх швів, є — о — колон у поздовжніх температурних' швах будівель з прольотами однакової висоти; и —ї —- те саме, при перепаді висот паралельних прольотів; й, к — те саме, при взаємно перпендикулярному примиканні прольотів; л-о _ прив'язка несучих стін до поздовжніх координаційних осей; 1 — колони підвищених прольотів; 2 — колони знижених прольотів, що примикають торцями до підвищеного поперечного прольоту.

Запитання для самоперевірки

1. Технологічний процес як основа об'вмно-розпланувального конструктивного виршення промислових будівель..,

2. Що визначає склад побутових приміщень І чому?

3. Основні розпланувальні схеми вирішення по5уових приміщень.Їхні переваги і недоліки.

4. Конструктивні вирішення адміністративно-побутових будівель на основі УТС,

5. Основні правила прив'язування колон і стін до координаційних осей.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №1 Проектуванняпромбудівель.Проектування побутових приміщень

Лекція №16

ТЕМА 2. 27. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ПРОЕКТУВАННЯ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ.

2.27.1.Поняття про промислове підприємство

2.27.2.Зонування території. Транспортна мережа і пішохідні шляхи . Інженерні комунікації.

2.27.3.Промислові вузли і райони. Генплан Техніко-економічна оцінка.

2. 27.1. Поняття про промислове підприємство

Промисловим підприємством називається сукупність знарядь і засобів_ виробництва, будівель, споруд та інших матеріальних фондів, що використовуються для випуску якої-небудь продукції.Розміщують промислові підприємства на основі схем або проектів районного розпланування, які складають на перспективу для всіх економічних районів країни. Це дає змогу обгрунтовано вибирати майданчики для будівництва з урахуванням розміщення населених місць І промислових районів.

При розміщенні промислових підприємств беруть до уваги організацію зовнішніх виробничих, транспортних та інших зв'язків з іншими підприєм-ствами, наявність інженерних мереж, зв'язок із селітебною територією та ін.

Спорудження промислових підприємств не допускається на територіях, де є корисні копалини або стовбури шахт чи збагачувальних фабрик, виявлено явища активного карсту, розташовані пам'яткії історії, культури і архітектури, а також у заповідних зонах .

Територія промислового підприємства поділяється проїздами ї магістралями на квартали, що об'єднуються в панелі. Така забудова називаться квартально-панельною. Об'єднання в блок кількох кварталів промислового підприємства з закінченою частиною технологічного процесу утворює квартально-блокову забудову. Генеральний план підприємства вирішується з урахуванням генерального плану всього промислового райоиу і він являє собою комплексне вирішеная розпланування, забудови, транспорту, інженерних мереж та благоустрою промислової території.

2. 27.2. Зонування території.Транспортна мережа і пішохідні шляхи.

Інженерні комунікації.

Проектуючи промислові підприємства, особливу увагу приділяють зонуванню території, яке здійснюють за технологічною ознакою. Територію промислового підприємства або, райоиу (обєднання кількох підприємств) поділяють на чотири зони:

передзаводську, що охоплює зоводські допоміжні будівлі, призначені для розміщення адміністративно-управлінських та медичних установ, навчальних приміщень, приміщень культурно-побутового обслуговування, лабораторій та ін.;

виробничу, до якої входять виробничі корпуси і цехи основного і допо-міжног призначення, побутові корпуси;

підсобну в якій розміщують ежергетичні об'єкти, інженерні комунікації та ін.;

транспортно-складську, в якій розміщують будівлі для зберігання матеріалів, напівфабрикатів і готової продукції, а також транспортні будівлі та споруди.

Компонують генеральний план з урахуванням тісного зв'язку між окремими зонами за технологічною ознакою.

Для пересування робітників і службовців по території промислового підприємства створюють мережу пішохідних і транспортних шляхів, що створює безпеку і зручність для руху людей і транспорту. З цією метою шляхи для транспорту повині бути ізольовані від пішохідних шляхів і водночас має бути зручний і безпечний зв'язож між шляхами пішоходів і пасажирським транспортом. Пересічення інтенсивних людських і вантажних потоків розташовують урізних рівнях.Звичайно цехи, в яких працює найбільше людей, розташовують ближче до прохідних.

Провадиться також санітарне й протипожежне зонування території за ступенем шкідливості і пожежної небезпеки окремих виробництв.

Функціонування підприємства неможливе без організації транспортного обслуговування. Розрізняють зовнішній Івнутрішньозаводський промисловий транспорт. Зовнішній транспорт (рейковий, безрейковий і водний) призначений для зв'язжу підприємства з місцями одержання сировинних матеріалів та для відправлення готової продукції споживачам.

Шляхи внутрішньозаводського транспорту розташовують на території підприємства. Внутрішньозаводський транспорт може бути залізничний, автомобільний, конвеєрний, гідравлічний, пневматичний, монорейковий, канатно-підвісний. Вид транспорту вибирають з урахуванням місцевих умов в результаті техніко-економічного порівняння.

Залізничний транспорт допускається передбачати при перевезенні великовагових і великогабаритних вантажів.

Схеми залізничного транспорту на промислових підприємствах можуть бути тупикові, наскрізні, кільцеві і мішані.

Інженерні комунікації на промислових підприємствах розміщують на землі, під землею і над землею.

Мережі прагнуть прокладати у спільних колекторах, траншеях, кана- лах або на естакадах з додержанням самітарних і протипожежних норм. При розміщенні інженерних мереж складають суміщений план комунікацій, який дає змогу правильно узгодити розташування мереж між собою відносно будівель і споруд та раціонально використати територію.

Одним із важливих заходів інженерної підготовки території є вертикальне розпланування. Його роблять для використання природного рельєфу місцевості і забезпечення відведеня атмосферних вод з території підприємства. Похили поверхні майданчика підприємства роблять не менш як 0,003 і не більш як 0,05 для глинистих грунтів; 0,03 — для піщаних; 0,01 — для лесу та дрібних пісків і 0,03 — для вічномерзлих грунтів.

2. 27.3. Промислові вузли і райони. Техніко-економічна оцінка

Для підвищення ефективності капітальних вкладень групи підприємств об'єднують у єдиний виробничий район, який називають промисловим вузлом .Групи промислових вузлів називають територіально-виробничим комплексом.Створення промислових вузлів дає змогу повніше використовувати сировинну базу, здійснити кооперування підприємств між собою І міським господарством, раціонально використовувати відходи виробництва. Досягають також економії капітальних вкладень за рахунок скорочення територій, що їх займають підприємства, протяжності комунікацій, кількості будівель і споруд знижуються експлуатаційні витрати і збільшується прибуток підприємств за рахунок реалізації побічних продуктів.

Залежно від ряду виробництва і кількості шкідливих виробничих виділень промислові вузли можуть бути розміщені поза містом, на периферії селітебної території та в її межах.

Промислові вузли поділяють на три групи.

До І групи належать підприємства металургії, нафтохімічної промисловості, цементні заводі. Вони розташовані далеко від селітебної зони.До II групи належать машинобудівні підприємства, легкої і харчової промисловості тощо. Площі вузлів від 200 до 800 га, і їх розташовують поблизу меж житлових районів.До 111 групи належать приладобудівні, поліграфічні, оптичні та інші підприємства, які можуть розташовуватись у межах селітебної території. Площі вузлів 30—60 га.

Промислові вузли звичайно мають один або кілька громадських центрів з радіусом обслуговування 1,5—2,0 км. У центрах розташовують установи адміністративного, культурно-побутового, науково-технічного і спортивного обслуговування загальнорайонного значення.

Якість проектування як промислового підприємства, так і промислового вузла характеризується його техніко-економічними показниками, до яких входять: площа території ,га; площа забудови, га; щільність забудови, %; площа, зайнята озелененням, га; площа і протяжність заліняичних і безрейкових шляхів, га км; протяжність надземних і підземних інженерних мереж; протяжність огорожі,км.

Запитання для самоперевірки

1. Промислове підприємство і основні фактори, що визначають його розміщення..

2. Основні принципи зонування території промислового підприємства.

3. Схеми розміщення транспортних мерж на території підприємства.

4. Основні ТЕП генеральних планів промислових підприємств.

Проектування генплану промислового підприємства.

ІІІ. СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ БУДІВЛІ І СПОРУДИ.

Лекція №17

.ТЕМА 28. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ

БУДІВЛІ ТА СПОРУДИ

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 1.1 Цивілізація як категорія глобального політичного аналізу	\|	Й античного Риму.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.