МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
Професіоналізм і моделі фахівцяА.К. Маркова у зв'язку з характерною роллю людини в процесі діяльності й відносини до неї виділяє різні види праці, що відбивають особистісну й професійну зрілість людини, етапи його сходження на вершину професіоналізму:
Професіоналізм розуміється як сукупність особистісних характеристик людини, необхідних для успішного виконання праці ("нормативний професіоналізм"); "реальний професіоналізм" відбиває факт володіння людиною необхідним нормативним набором психічних якостей, коли професіоналізм стає внутрішньою характеристикою особистості. Суміжним із професіоналізмом є поняття компетентності – сукупності знань, поінформованості, авторитету в якій-небудь області. Виділяють наступні види професійної компетентності: – спеціальна компетентність – високий рівень володіння професійною діяльністю, здатність проектувати свій професійний розвиток; – соціальна компетентність – володіння прийомами професійного спілкування, співробітництва, що дозволяють успішно виконувати спільну діяльність, відповідальність за результати своєї професійної праці; – особистісна компетентність – володіння прийомами самовираження й саморозвитку, засобами протидії професійної деформації особистості; – індивідуальна компетентність – володіння прийомами самореалізації й розвитку особистості в рамках професії, уміння раціонально організувати свою працю – без перевантажень, хронічної утоми, вікового зниження продуктивності. Структура й зміст професійної компетентності багато в чому визначаються специфікою праці. У професіях типу "людина-людина" особливого значення набуває підсистема психологічної компетентності, що забезпечує ефективну взаємодію в суб'єкт-суб'єктних відносинах. Психологічну компетентність розуміють як систему знань про людину як індивід, суб'єкт, особистість та індивідуальність, включену в міжособистісну взаємодію, що забезпечує його ефективність. У свою чергу в психологічній компетентності розрізняють кілька підсистем: – соціально-перцептивну (знання людей у силу спостережливості й проникливості); – соціально-психологічну (знання закономірностей поведінки й діяльності людини, включеної в соціальну групу); – аутопсихологічну (самопізнання, самооцінка, самоконтроль емоцій, станів, працездатності, поведінки, а також самоефективність); – комунікативну (знання стратегій і методів ефективного спілкування); – психолого-педагогічну (знання методів здійснення впливу). При акмеологическом підході професіоналізм розуміється не тільки як умова досягнення високих професійних результатів, але й у широкому змісті – як успішність реалізації людини в житті; професіоналізм розуміється як своєрідність психологічної організації особистості, у тому числі як відношення людини до праці й стану своїх професійно важливих якостей. Тому можна розрізнити дві сторони професіоналізму: – стан мотиваційної сфери людини (мотиви, мети, задоволеність працею); – стан операційної сфери (прийоми, засоби діяльності, здібності, знання, уміння, навички). Інтеграція вищеназваних складових виражається в понятті "модель фахівця". У моделі фахівця відбиваються обсяг і структура професійних і соціально-психологічних якостей, знань, умінь людини, які у сукупності характеризують її як члена суспільства. Розрізняють модель фахівця та моделі підготовки фахівця, моделі починаючого, досвідченого й успішного фахівця. Модель фахівця може включати наступні компоненти: – професіограму (опис психологічних вимог професії до діяльності й особистості людини); – професійно-посадові вимоги (опис конкретного змісту діяльності фахівця, його професійних завдань в умовах конкретної посади – на даному робочому місці); – кваліфікаційний профіль (сполучення необхідних видів професійної діяльності й ступені їхньої кваліфікації, кваліфікаційні розряди). Читайте також:
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||
|