МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Ліберальні реформи 1860-70-х рр. в Росії та специфіка їх реалізації в Україні. Соціально-економічний і політичний розвиток під російської України на етапі становлення капіталізму.Розвиток української культури наприкінці ХVIIIст. у першій половині ХІХ ст.
Рубіж ХVІІІ-ХІХ ст. ознаменувався початком відродження укр..культури на тлі загального націон.відродження. Національне відродження – це усвідомлення себе, свого етносу як нації, як дійсної особи історії. Це перш за все: Відродження народних звичаїв і традицій; Розширення сфери вжитку української мови; Створення національної школи, театру, мистецтва, літератури. Національне відродження є культурно-політичним процесом, бо його кінцева мета – завоювання національної незалежності, утворення самостійної держави. Етапи національного відродження XIX ст.: АКАДЕМІЧНИЙ. Звернення, збирання, дослідження народних звичаїв, пісень і легенд, вірувань, побуту, врешті історії та історичних документів і видання досліджень, але мовою іншого народу (російською). Сум, ностальгія за минулим; КУЛЬТУРНИЙ. Боротьба за введення народної (української) мови в освіту, літературу, побут, науку, громадське життя. Рух за відродження мови, пробудження національної свідомості, створення культурно-освітніх груп та гуртків; ПОЛІТИЧНИЙ. Нація, об’єднана спільною мовою, висуває вже політичні вимоги, виявляє потяг до самостійності. Створення політичних груп та гуртків, постановка питання про завоювання українцями політичних прав та свобод. Періодизація національного відродження XIX століття. - У Східній Україні відродження почалося раніше – з останньої чверті XVIII ст. (“Енеїда” Котляревського) – так як Гетьманщина мала певну політичну і культурну автономію, і саме тут відроджувалася національна література та поезія; - Однак, шляхта і дворянство XVIII ст. ще недооцінювали народну мову; - Наприкінці XVIII - початку XIX ст. з’являються праці в галузі української історії, філології, етнографії, літератури. “Батьківщина “ як поняття вже охоплює всі українські землі; - Паралелізм в процесі відродження свідчить про внутрішню єдність українців Східної України і Галичини; - І. Лисяк-Рудницький: 130 років відродження – від кінця козацької держави до Першої світової війни (шляхетський період – 1780 – 1840, народницький – 1840 – 1880, модерністський – 1890 - 1914).
19 лютого 1861 р. Олександр ІІ підписаі «Положення про селян». Два найголовніших питання: особистої залежності селян від поміщика та поземельні відносини. Законодавчі акти реформи вирішували такі ритання: -скасування кріпосного права; - визначення правового статусу селян; - організація селянського самоврядування; - наділення землян землею; - викуп землі селянами; Створення інститути мирових посередників. Упродовж 1860-1880 р. у Наддніпрянській Україні завершився промисловий переворот, тобто перехід від мануфактурного виробництва до заводського та фабричного. - особливо швидкими темпами розвивалися вугільна, залізорудна і металургійна промисловість (65% вугілля імперії, 50% чавуну, біля 50% заліза і сталі); - розвивалося виробництво сільськогосподарських машин (біля половини вироблених в імперії); - бурхливе будівництво залізниць (1/5 імперської протяжності, перша – Одеса/Балта); йшов процес урбанізації (Одеса, Київ, Харків, Катеринослав). Зростає обсяг торгівлі, особливо через азово-чорноморські порти. Так, експорт цукру – 80% загальноімперського, вовни – 70%. Читайте також:
|
||||||||
|