Поміркуйте над питанням: які моделі дали більш швидший розвиток науки – прямої подібності з оригіналом чи непрямої?

Основними властивостями моделі є її інґерентність, скінченність (повнота),

складність (спрощеність), точність (наближеність) та адекватність по відношенню до

реальної системи.

Щоб здійснити те, для чого модель була створена, недостатньо лише наявності моделі. Модель повинна бути узгоджена з середовищем (культурою) – властивість інґерентності.

Модель скінченна, бо:

1) вона відображає оригінал лише в скінченній кількості відношень;

2) ресурси моделюванні скінченні.

У моделі відображається скінченна кількість відношень елементів системи. Хоча об’єкти моделювання можуть бути також скінченими. Наприклад, коли будується модель якоїсь моделі (на основі комп’ютерної моделі будується її відображення в аналітичному виразі).

Модель завжди спрощено відображає оригінал з причин:

1) скінченність моделі;

2) модель відображає лиш головні, найбільш істотні аспекти;

3) обмеженість засобів оперування з моделлю (інгерентність).

Спрощеність характеризує якісні відмінності між моделлю та оригіналом (нелінійне рівняння зводиться до лінійного, випадкові величини заміняємо детермінованими, змінні – постійними ….)

Спрощеність моделі обґрунтовується необхідністю оперування нею, наприклад, із застосуванням обчислювальної техніки, ресурси якої є обмеженими. З двох адекватних моделей ближчою до дійсності природи явища є та, що простіша. Простота – це печать істини (древні схоласти).

Оцінка складності моделі досліджується при визначенні структури моделі (структурної ідентифікації). Кількісні оцінки складності можуть бути отримані тільки для фіксованого класу моделей. Наприклад, вони можуть визначатися кількістю елементів, згідно алгоритмічної чи обчислювальної концепції.

Наближеність моделей: аспекти «Краще-гірше», «Більше-менше».

Модель – це завжди інший об’єкт, розбіжності неминучі

Наближеність (точність) моделей має більш кількісне вираження ніж скінченність та складність. Для перевірки наближеності достатньо порівняти властивості отримані згідно моделі із властивостями оригіналу.

Модель, за допомогою якої успішно досягається поставлена мета, називаються адекватними цій меті.

Адекватність моделей означає, що вимоги повноти, точності та правильності виконані не взагалі, а лиш в тій мірі, якої достатньо для досягнення мети. Геоцентрична модель Птолемея була неправильною, але адекватною в точності опису руху планет; в ній був присутнім елемент істинності (рух Сонця навколо Землі). 10 біблійських заповідей – адекватні по відношенню до цілей моралі (живучі!), але істинність їх божественного виникнення сумнівна. Шаман, який призиває духів, пропонує адекватну, але хибну модель.

Адекватність є основною характеристикою побудованої моделі. Модель адекватна об’єкту якщо результати моделювання слугують для прогнозування поведінки реального об’єкта. Поняття адекватності слугує для оцінки рівня виконання вимог повноти та точності, необхідного для досягнення мети моделювання. Ступінь адекватності моделі перевіряється експериментальним шляхом на основі введення міри адекватності.

В цілому існує розумний компроміс між складністю моделі та адекватністю відображення нею властивостей об’єкта. Як правило при цьому модель описує деякі сторони функціонування та деякі необхідні для відображення властивості системи.

Істинність моделей: в кожній моделі є доля істини, тобто у чомусь будь-яка модель правильно відображає оригінал. Ступінь істинності моделі виявляється при практичному співвіднесенні моделі та оригіналу ( «практика – критерій істини»). Крім безумовно істинного, в моделі є вірне лише за певних умов і дещо невірне,те, що не маж відношення до оригіналу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Моделювання як спосіб наукового пізнання. Поняття адекватності моделі.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.