Стереотипні уявлення про якості чоловіків і жінок

Побутує думка, що вся гендерна проблематика — це суціль­ний стереотип. Якщо дитині подобаються ляльки, то вона є дів­чинкою. Дівчинка поводиться спокійніше, її легше налякати, ніж хлопчика. Однак стереотипні припущення про гендер породжу­ють часто необґрунтовані висновки про поведінку особистості. Чим менше відомостей про людину, тим більше гендерні стереоти­пи опосередковують думку про неї.

Під час експерименту дорослим пропонували спостерігати за грою та поведінкою дітей дошкільного віку, статеву належ­ність яких неможливо було визначити за їхнім вбранням та за­чісками. Малюків, які виявляли більшу самостійність у грі, непосидючість, частіше гнівались, вимагали уваги до себе, ідентифікували як хлопчиків. Якщо дитина шукала захисту у виховательки, боялася сама взяти іграшку, яка її цікавила, або плакала чи тулилась до інших дітей, стверджували, що вона — дівчинка.

Характеризуючи поведінку дітей, стать яких експеримен­татори умисно вказували неправильно, дорослі виходили пере­дусім із звичних уявлень про дівчаток і хлопчиків: «дівчаток», хоч то були насправді хлопчики, характеризували як боязких, нерішучих, невпевнених у собі, здатних допомогти іншому, вия­вити турботу, лагідність; «хлопчиків» (насправді то були дівчат­ка) — як рішучих, сміливих, здатних згуртувати інших дітей, нав'язати свою гру, змагання тощо.

Результати цих дослідів свідчать, що статева належність у свідомості людини тісно пов'язана з очікуваннями стереотипної, статевовідповідної поведінки. Ці очікування, як правило, дифе­ренціюють, навіть поляризують поведінку статей. Активність і наполегливість хлопчика сприймається як норма поведінки; така ж поведінка дівчинки — як відхилення від норми. Не випадково появу чоловіка-п'янички в громадському місці сприймають май­же поблажливо, а жінку напідпитку рішуче засуджують.

Щоб проілюструвати абсурдність певних статеворольових очікувань, англійські психологи провели експеримент у фіксо­ваних для спостереження ситуаціях, відштовхуючись від поши­реного стереотипу, згідно з яким чоловік має право на комплі­мент жінці. Дослідники вирішили делегувати цю роль кільком групам дівчат, які у людних місцях міста моделювали типово чоловічу поведінку залицяння до однолітків іншої статі: «Пог­ляньте на цього красунчика», — демонстративно зверталась одна з дівчат до своїх подруг. — Яка статура, які спортивні ніжки!» «Сідниці також спокусливі, — вторила інша. — Гей, юначе, не хочеш з нами піти? А телефончик не даси?» і т. п. Кі­нокамери зафіксували шокованість чоловіків — об'єктів «сексу­альних домагань», яких часто паралізовувала ненормативна (статевоневідповідна) поведінка дівчат.

Цей приклад свідчить, наскільки міцними є гендерні стерео­типи — поширені, здебільшого консервативні, надто спрощені уявлення про людей, наприклад оцінювання особистості лише на підставі її професії. Найпоширеніші стереотипи означують стате­ву або етнічну належність людини. Менш поширеними є стереоти­пи щодо професійної належності, віку, політичної групи. Специ­фічну групу становлять Гендерні стереотипи.