Основи формування виробничого плану.

Tpи типи сервісних систем

Сервісний план

Так само як при проектуванні виробничого процесу, стандартним інструментом, застосовуваним у ході складання проекту процесу обслуговування, є блок-схема. В останні роки фахівці найвищого класу в проектуванні сфери послуг стали називати такі блок-схеми сервісними планами (Service Blueprints), що підкреслює важливість проектувального процесу. Унікальною властивістю сервісного плану є чітке розмежування між високим ступенем контакту з клієнтом (тобто тією частиною процесу, що проходить на очах у клієнта) і тими операціями за якими клієнт спостерігати не може. Ця межа проходить на плані через так звану "рису видимості".

Сервісний план описує основні характеристики операцій обслуговування, але не містить яких-небудь указівок щодо того, як забезпечується відповідність процесу обслуговування даному планові.

Існує три основних методи надання послуг:

- метод потокової лінії (набув популярності завдяки корпорації McDonald's);

- метод самообслуговування (широко відомий унаслідок використання торгових автоматів і автозаправних станцій самообслуговування);

- метод індивідуального підходу (налагодження тісного взаємозв'язку між конкретним клієнтом і окремим продавцем – повна індивідуалізація обслуговування).

Контрольні запитання:

1. Опишіть сутність послуг.

2. Що таке сервісний бізнес і внутрішнє обслуговування?

3. У чому заключається філософія обслуговування?

4. Операційна класифікація послуг.

5. Проектування сервісних організацій.

6. Сервісна стратегія: спрямованість і переваги.

7. Структуризація сервісних контактів: сервіс-системна матриця.

8. Що таке сервісний план?

9. Назвіть типи сервісних систем.

ТЕМА 8. Управління ПЛАНУВАННЯМ І ФУНКЦІОНУВАННЯМ ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ

Ключові слова:портфель замовлень, стадії виробничого циклу, виробничий план, виробнича структура, рівень структуризації елементів, базові параметри угруповання, лінійні керівники, функціональні керівники, керівники програм, фахівці, виконавці, дивізіонна структура, пірамідальна структура, критичний обсяг виробництва, графік беззбитковості, змінні витрати, постійні витрати, функція доходу, точка беззбитковості, сумарні витрати, операційний важіль, запас фінансової міцності.

Основою формування виробничого плану є портфель замовлень продукції і послуг.

Портфель замовлень включає аналіз мінливих замовлень, формування прогнозів по завершенню робіт; аналіз умов виставлення рахунків на оплату і прогноз по річному обороту замовлень у портфелі.

Величина замовлень може формуватися за двома напрямками:

ü по попередньому одержанню замовлення;

ü на підставі прогнозу збуту продукції і послуг потенційним споживачам.

Аналіз замовлень включає:

ü оцінку зроблених пропозицій;

ü визначення можливого успіху щодо конкурентів;

ü аналіз стану ринку в середньостроковий період часу з урахуванням асортименту;

ü обґрунтування цілей і стратегій роботи на ринку.

Основою формування виробничого плану і бюджету є стадії виробничого циклу.

Рис. 9.1. Сукупні товари виробництва.

Виробничі запаси формуються в організаціях-споживачах і призначені для забезпечення безперебійного виробничого процесу. До них відносяться: предмети праці, що ще не піддавалися обробці.

Товарні запаси знаходяться в організацій-виготовлювачів на складах готової продукції. Вони необхідні для безперебійного забезпечення споживачів матеріальними ресурсами.

Виробничі і товарні запаси підрозділяються на наступні види:

ü поточні запаси: забезпечують безперервність постачання виробничого процесу між двома постачаннями;

ü підготовчі (буферні) запаси: вони виділяються з виробничих запасів і мають потребу в додатковій підготовці перед використанням (сушіння, пресування і т.д.). Вони формуються при відпустці матеріалів споживачу партіями;

ü гарантійні (страхові) запаси: призначені для безупинного постачання споживача в непередбачених обставинах (наприклад затримка постачань при доставці). На відміну від поточних, гарантійні запаси постійні, при нормальних умовах роботи вони недоторкані.

ü перехідні запаси: залишки матеріальних ресурсів на кінець звітного періоду. Призначені для забезпечення безперервності роботи до чергового постачання.

За часом запаси розбиваються на кількісні рівні:

ü максимальний бажаний запас: визначає економічно доцільний рівень запасу і застосовується як орієнтир при розрахунку обсягу замовлення

ü торговий рівень запасу: використовується для визначення моменту часу видачі чергового замовлення

ü поточний запас: відповідає рівню запасу в будь-який момент обліку. Він може збігатися з максимальним бажаним, граничним чи гарантійним запасом.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Структуризація сервісних контактів: сервіс-системна матриця	\|	Система “точно в термін”.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.