ВИКОРИСТАННЯ МЕТАФОРИ В ДІАГНОСТИКО-КОРЕКЦІЙНОМУ ПРОЦЕСІ АСПН

Феномен метафори традиційно пов’язують з історичним процесом абстрагування конкретних уявлень від нерозчленованої міфологічної свідомості, що зумовлює народження художнього образу, створення символічної системи, яка є метафоричною. Слово «метафора» (від грец. – переміщення, віддалення) означає вживання в переносному значенні образного вислову; перехід прямого значення до опосередкованого, прихованого, яке ґрунтується на принципі схожості й може розгортатися у внутрішній сюжет, не сприйнятий з погляду раціоналістичних концепцій [4]. У контексті філософсько-психологічних досліджень метафора пов’язується із свідомим началом людини, що виражає суб’єкт-об’єктні відношення й зумовлює перетворення предметних характеристик оточуючого світу на символічні.

Аналіз сучасних наукових психологічних праць, присвячених метафорі, дозволяє стверджувати про те, що вона розглядається як засіб активізації психічної діяльності індивіда, що її сприймає з метою емоційного впливу на людину. Останнє ініціює його переживання, та експресивний ефект, на відміну від мовних відносин, що апелюють до розуму суб’єкта, його нормативного настрою. На думку Л.І. Шрагина – системний ефект метафори формується як результат взаємодії основного і допоміжного компонентів і обумовлює її психологічний феномен: здатність активізувати емоційну і інтелектуальну сфери [7]. При цьому акцент ставиться на ролі метафори в контексті структури творчої діяльності і можливості використання її етапів як інструментів розвитку уяви. Метафора створює схожість, що приводить до появи нового «смислового образу» (ідеї), що відбувається за участю уяви на основі розуміння суті об'єктів. На відміну від метафори – логічна операція за «аналогією» не викликає образні уявлення [7]. В когнітивній психології, що займається вивченням когнітивних моделей і гештальтів, важливе місце посідають концептуальні метафори, які, на думку Дж. Лакоффа і М. Джонсона, «можуть утворювати злагоджені концептуальні структури глобального рівня – «когнітивні моделі»» [5].

Феномен метафори в психології свідчить про те, що цей стилістичний троп (слово чи вислів, вжиті у переносному, образному значенні) все частіше розглядається як ключ до розуміння основ мислення і процесів створення бачення світу, його універсального образу, оскільки людина не стільки відкриває схожість, скільки створює її. Створюючи образ і апелюючи до уяви, метафора породжує значення, яке осмислюється. Метафора є продуктом діяльності такої властивості мислення, як асоціативність, що встановлює зв'язки за схожістю, суміжністю або протилежністю. «Завдяки метафорі невідоме стає відомим, а відоме – стає новим» [1, с. 185]. В метафорі існує великий потенціал для психологічного осмислення; вона робить значний внесок в теоретичну і практичну психологію як одне з фундаментальних явищ мови, мислення і психології.

У науковій літературі, що присвячена психокорекційній практиці [2; 3; 6], метафора глибинного пізнання є необхідною передумовою ефективності роботи психокорекційної групи, її динамікою та інтеграційними процесами: вона є спонтанним образом, який завуальовано презентує актуальне групове явище і слугує усвідомленню групової потреби та подальшому розпізнаванню подібних явищ. Метафора при цьому має (несе) в собі емотивність явища, що позначає груповий символ спільно пережитого досвіду. Вона сприяє «оживлення» абстрактних словесних конструкцій.

У психологічній практиці за методом АСПН, метафора виступає як допоміжний засіб в діагностико-корекційних прийомах. Розкриття специфіки й ролі метафори, яку науковці тлумачать як спосіб опосередкованого та образного вираження змісту, який недоступний прямому пізнанню та спогляданню, допомагає розширити концептуальні засади, що сприяють глибинно-психологічному пізнанню психіки суб’єкта. У психологічних дослідженнях метафору розглядають у кількох планах: як форму комунікації в аспекті поведінки і спілкування, відображення почуттів і передавання ідей; у глибинно-психологічному – механізм маскування несвідомого змісту психіки; у практичному аспекті – терапевтичний засіб і прийом навчання.

Важливою складовою врахування метафори в діагностико-корекційному процесі є розуміння основ процесуальної психодіагностики. Термін «діагностика» походить від грецького слова, що означає здатний розпізнавати. Процесуальна психодіагностика «визначається, з одного боку, характером проблем учасників навчання, а з іншого – результатами психодіагностики, яка структурує прийоми та реакції керівника» [11, с. 84]. Цей процес означає здатність психолога розпізнавати в процесі групової корекції індивідуально-психологічні відмінні риси особистості. Процесуальна діагностика сприяє єдності психодіагностичного та психокорекційного процесів, їхній динамічності.

Глибинно-психологічна корекція за методом АСПН передбачає цілісний, системний і водночас опосередкований вплив на особистість з метою нівелювання деструктивних тенденцій психіки, що виявляються у процесі спілкування. Психологічна практика АСПН потребує адекватного розуміння категорії «метафора». Дослідження специфіки та ролі метафори, яку вчені визначають як спосіб опосередкованого і переносно-образного вираження змісту, сприяє виробленню нових прийомів пізнання несвідомої сфери.

У психокорекційному процесі активного соціально-психологічного навчання (АСПН) [8-10], яке є цілісною системою психокорекційної допомоги особистості, метафора виступає як допоміжний засіб пізнання несвідомої сфери психіки. Вона сприяє можливості пізнавати зміст несвідомого, що носить емотивний характер і є суб’єктивно значущим для особи. Це відбувається за рахунок наближення специфіки метафори до функційних особливостей несвідомої сфери. Гармонізуючись із свідомим людини, метафора сприяє вираженню несвідомого змісту психіки детермінованого внутрішніми механізмами, які обумовлюють суб’єктивний зміст сприйняття. Метафора передбачає абстрагування від конкретної споглядальної реальності, і тим самим дає можливість виявити логічну впорядкованість між окремими елементами спонтанного поведінкового матеріалу суб’єкта. Пізнавальна функція метафори розширюється у випадку образності, що актуалізує механізми проекції, ідентифікації, перенесення і т.п.

Використання метафори в АСПН підпорядковано його організаційним засадам, зокрема принципам спонтанності, за яких учасники здійснюють метафоричну самопрезентацію. Останнє може бути здійснено вербально, образно, опредмечено та за допомогою ліпки метафоричного образу.

Метафоричний зміст має резерви актуалізації процесів глибинного пізнання із залученням тих методів які відповідні нагальності діагностико-корекційних потреб. У груповому психокорекційному процесі АСПН можуть використовуватись вправи, що передбачають метафоричну самопрезентацію, зокрема: «Презентація себе через метафоричний образ», «Малюнок», «Казка про власне життя» та ін. Вона сама по собі несе такий когнітивний зміст, який неможливо переказати словами, а його можна пізнати при залученні додаткових методик.

Нижче ми подаємо групові вправи, що дозволяють виявити функційні особливості метафори у пізнанні глибинно-психологічних тенденцій. Власна презентація через метафоричний образ передбачає символізацію таких спроб з подальшим аналізом змісту презентованої символіки. Психодинамічна методологія передбачає апробацію здібностей учасників АСПН в адекватній рефлексії та саморефлексії з використанням метафори. Методологічні засади психодинамічної теорії включають розуміння сутності взаємозв’язків між свідомою та несвідомою сферами психіки, які відображає «Модель внутрішньої динаміки психіки» [8-11], розроблена академіком НАПН України Т. С. Яценко, розуміння функційної цілісності сфери свідомого і несвідомого (точніше, не існування однієї сфери без іншої) та водночас їх автономія, яка має вияв в їх різноспрямованості, що засвідчує різницю між «логікою свідомого» та «логікою несвідомого». Психодинамічний підхід передбачає врахування здобутків психоаналітичної теорії 3. Фрейда.

У процесі виконання вправи (ліпка, вибір предмета, іграшки) відбувається образна презентація психологічної сутності учасника групи в завуальованій формі, що потребує інтерпретації. Метафоричні вправи знімають напругу в учасників та заохочують до процесу пізнання.

Важливою в контексті пізнання метафори є інтерпретація «Казки про власне життя», що передбачає виявлення фіксацій, усвідомлення яких потребує участі в діагностико-корекційному процесі АСПН. Глибинно-психологічна інтерпретація сприяє виявленню «логіки несвідомого» (щоб виявити «логіку свідомого»), яка визначається через взаємозв’язки (асоціації) між образами та їх елементами. Поширена думка, що інтерпретація завжди метафорична, оскільки сам феномен метафори передбачає розуміння. Інтерпретація метафоричного змісту може сприяти реалізації «прагнення» несвідомого бути водночас замаскованим і пізнаним та реалізованим у притаманних йому інфантильних потребах. В процесі роботи відбувається висунення гіпотези, що потребує перевірки: психодіагностичні висновки в момент роботи з метафорою є відносними, гіпотетичними. Метафора виступає стимулом до самопізнання, яке сприяє розширенню спектра бачення власних психологічних особливостей. Метафора пов’язана із статичними й динамічними аспектами психіки, вона є засобом усунення опорів і таким чином створює необхідні передумови для глибинного пізнання феномену психіки.

Вправа «Казка про власне життя» передбачає розповідь респондентом казки в довільній формі, відповідно спонтанності уяви. Це дає можливість презентувати у символічно-метафоричній формі емоційно важливі аспекти життя, пов’язані з емоційно навантажливими аспектами дитинства (взаємини з батьками, рідними, близькими людьми). В поле зору психолога потрапляє драма сім’ї, проблеми соціалізації, налагодження власного життя, професійне становлення. Пережиті суб’єктом значущі події можуть зміщуватися в часі і просторі. Останнє єднає метафору з малюнком, сновидінням, міфом і т.д. за рахунок спільності механізмів символізації.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Психодинамічна методологія як необхідна передумова психодіагностики дисфункцій психіки	\|	Діагностика в процесі метафоричної самопрезентації учасників АСПН з використанням «архетипу» тіста

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.