Концепції демократії.

Уся багатоаспектність та багатогранність демократичних процесів у сучасній політологічній науці зводиться до низки теоретичних концепцій. Протягом ХІХ – ХХ ст. розвиток демократичної теорії зумовив формування трьох основних концепцій демократії:

учасницької (партисипаторної) демократії;

елітарної демократії;

плюралістичної демократії.

1.Учасницька (партисипаторна) демократія. Концепція учасницької (партисипаторної) демократії обгрунтовує необхідність участі широких верств населення не лише у виборах своїх представників чи прийнятті рішень на референдумах, плебісцитах, а й участі безпосередньо у політичних процесах при підготовці, прийнятті та впровадженні в життя владних рішень. Згідно з цією концепцією, громадяни спроможні свідомо приймати політичні рішення, а ірраціоналізм, спонтанність мас можуть бути подолані шляхом підвищення освітнього рівня та компетентності народу. Розуміючи складність та неможливість здійснення в сучасних умовах прямої демократії у повному обсязі, прихильники концепції пропонують створення такої політичної системи, яка б поєднувала принципи прямої та представницької демократії.

Критики теорії зауважують, що прийняття важливих рішень непрофесіоналами може призвести до популістського авторитаризму.

2.Елітарна демократія. Прихильники концепції елітарної демократії наголошують на необхідності обмеження участі мас в управлінні державою через низький рівень їхньої компетенції у політиці, схильності до ірраціоналізму та радикалізму. Згідно з концепцією елітарної демократії реальна влада має належати політичній еліті, яка володіє наобхідним рівнем знань, компетенцією, необхідними навиками в управлінні суспільством, дотримується демократичних принципів. Народові має належати тільки право періодичного, головним чином електорального, контролю за складом еліти.

3.Плюралістична демократія. Концепція є певним компромісом між теоріями елітарної та учасницької демократії. Основні її положення були сформульовані у працях М.Вебера, Й. Шумпетера, А.Бентлі, Р.Дала, С.Ліпсета та інш.

Згідно з концепцією плюралістичної демократії, народ складається з конкуруючих між собою груп інтересів і не може виступати єдиним суб"єктом політичної дії (за виключенням національно-визвольних рухів, громадянських воєн тощо).

Демократія повинна бути складним механізмом артикуляції, представництва та узгодження інтересів і здійснюватися компетентними представниками груп інтересів, які здатні приймати виважені політичні рішення. Плюралістична теорія розглядає демократію, як форму правління, що забезпечує баланс сил між конфліктуючими групами інтересів (економічними, соціальними, етнічними, демографічними та іншими).

Провідне місце серед сучасних трактувань демократичного правління на засадах політичного плюралізму займає теорія поліархії, яку обгрунтував Роберт Дал. Він зазначав, що

поліархія– це політичний устрій, який відрізняється двома характеристиками:

а)поширенням громадянства на відносно велику долю дорослого населення;

б)включенням до громадянських прав можливості бути в опозиції й голосувати проти найвищих посадових осіб.

Необхідними для поліархії є наступні інститути:

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Політичні принципи демократії.	\|	Інститути поліархії

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.025 сек.