Методи юридичних наук.

Метод – спосіб одержання, побудови й обґрунтування системи знань, сукупність прийомів і коштів практичного і теоретичного освоєння дійсності.

Метод – це сукупність прийомів дослідницької роботи, що ведуть до досягнення пізнавальних і практичних результатів.

Між методом і теорією існує безпосередній зв'язок. Метод завжди спирається на теорію, носить теоретично опосередкований характер.

Можна сказати, що метод – це теорія, перетворена в знаряддя перетворення і пізнання дійсності.

У юридичній науці і практиці вибір правильного методу має дуже велике значення.

Основні фактори, що визначають вибір методу:

- характер предмета, на який спрямоване активна дія (пізнавальне чи практичне);

- зміст чи задач мети, що коштують перед дослідником і практиком;

- соціальні умови, рівень розвитку юридичної науки і загальної культури;

- накопичений досвід і навички застосування того чи іншого методу при рішенні теоретико-пізнавальних і практичних задач.

КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ

У залежності від широти методи підрозділяються на:

- загальні застосовувані усіма чи більшістю наук (наприклад, кол. методи, структурно-функціональні й ін.);

- приватнонаукові,

- спеціальній, властивій одній конкретній науці.

Варто враховувати відносність і визначену умовність приведеної класифікації. По-перше, відбувається інтенсивний процес інтеграції різних наук, що виражається в універсалізації застосовуваних методів.

По-друге, методологічна основа будь-якого конкретного наукового дослідження являє собою складну систему, що складається з різних методів, спрямованих на досягнення оптимального результату.

По своєму змісті методи можна класифікувати на наступні групи:

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальнолюдський підхід.	\|	Емпіричні методи.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.