Методи і функції економічної теорії

Для дослідження економічних відносин, явищ, законів і категорій економічної теорії застосовують методологію і ряд методів дослідження. Під методологією розуміють спосіб вивчення економічних процесів з використанням методів, прийомів, аналізу й вибором відповідного підходу: діалектико-матеріалістичного, емпіричного, раціоналістичного та ін. Зараз у науці економісти часто використовують раціоналістичний підхід, що припускає цілісне дослідження економічної системи на основі вивчення та відкриття об'єктивних раціональних законів економіки. Крім того, він використовується для аналізу динаміки економічного розвитку, шляхів удосконалення внутрішніх зв'язків, процесів відтворення й економічного зростання. В основі методології лежить ряд методів, правил і принципів, що застосовуються у процесі наукового пізнання. Від правильно обраного методу залежить результативність дослідження.

В економічній теорії використовують різні методи пізнання: наукова абстракція, аналіз і синтез, індукція й дедукція, історичний, логічний, статистичний, економіко-математичний, економічний експеримент.

Важливе місце серед методів вивчення економічних процесів займає метод наукової абстракції. Цей метод за своєю сутністю є уявним відволіканням (абстрагуванням) від несуттєвих сторін, властивостей, явищ і виявлення головного, найбільш істотного в них. Йдучи від живого спостереження до абстрактного мислення, люди досліджують економічні явища і процеси глибше, повніше і вірніше, підвищуючи тим самим ефективність своєї практичної діяльності. Абстрактне мислення породжує метод аналізу й синтезу. Аналіз економічних явищ характеризується розділенням досліджуваного явища на складові та вивчення кожної з них. Синтез припускає, що явище первісно вивчається як складова з різних елементів, а потім досліджується з'єднання цих елементів у єдине ціле і надається загальний висновок.

У сполученні з аналізом і синтезом широко використовується метод індукції та дедукції. Індукція як метод логічних розумових висновків дозволяє перейти від вивчення часток, одиничних явищ до загального висновку. Дедукція як метод пізнання навпаки - від загальних висновків до часток.

Історично суспільство розвивається від простого до складного, але розвиток не вільний від суб'єктивістських відступів і забігань наперед. Завдяки цьому важливу роль у дослідженні економічних явищ і процесів відіграє історичний метод. Цей метод застосовується в органічній єдності з логічним. В основі історичного методу дослідження лежить вивчення причин виникнення і хронологічної послідовності проходження економічних процесів. Логічний метод припускає вивчення економічної тенденції з урахуванням послідовного проходження і суперечливості розвитку її основного змісту.

Однак, логічне дослідження економічних процесів не надає дзеркального відображення послідовності історичних подій. Якщо історія не відкидає послідовність хронологічних подій, що мають часом випадковий характер, то логічний метод відбиває в цілому закономірний процес історичного розвитку, абстрагується від випадків, не властивих цьому етапу. Логіку дослідження необхідно постійно контролювати історичним співставленням, а факти історії аналізувати в логічній послідовності. Єдність історичного і логічного потрібно розуміти як тенденцію, що вільно розвивається. Зневага об'єктивністю зв'язку історичного і логічного може породити догматичне уявлення про деякі епізоди чи історичні форми логіки. Сполучення історичного і логічного методів дослідження дозволяє найбільш точно вивчати зміст і форму прояву тих чи інших економічних законів, тенденцій і явищ, зробити правильніші висновки і рекомендації для практичної діяльності людини.

Процес прогресивно-поступального розвитку суспільства завжди характеризується кількісними і якісними змінами результатів матеріального виробництва. Цей прогрес зумовлений чинністю діалектичного закону переходу кількості в якість. Для аналізу напрямків розвитку суспільного виробництва усе більшого значення набувають економіко-математичний і статистичний методи, можливості яких розширилися із застосуванням сучасної обчислювальної техніки. При цьому особливе місце тут належить економічно - математичному моделюванню. Економічна модель є абстрактним образом, контурно-схематичним відображенням реального процесу чи явища. При створенні моделі варто пам'ятати, що добре змодельована економічна тенденція є лише наближення до реальної дійсності і має визначену похибку. Тому цей метод не можна абсолютизувати і варто використовувати як допоміжний засіб реалізації висновків економічної теорії. Однак економіко-математичне моделювання є важливим і широко використовуваним методом, що дозволяє виявити динаміку кількісного розвитку, перехід у новий якісний стан і прогнозувати трансформацію економічних процесів.

Значний внесок у розвиток економіко-математичного методу зробив американський економіст В.В.Леонтьєв. Він розробив теорію міжгалузевого аналізу на базі таблиць витрат - випуску і проаналізував ще в далекому 1936 році 41 сектор економіки США. Однак Нобелівською премією ця праця була відзначена лише через 40 років (1973 рік), коли міжгалузевий аналіз уже широко застосовувався в багатьох країнах.

Особливе місце серед методів дослідження економічних процесів належить економічним експериментам. Вони проводяться з метою апробації нової економічної моделі в штучно створених сприятливих умовах для аналізу впровадження і виявлення практичних пропозицій. Однак практичне їх застосування часто відхиляється від очікуваного результату, що зумовлено мінливими економічними умовами. З історії економічного розвитку відома експериментально-реформістська політика Ф.Рузвельта в період економічного спаду 1929-1933 рр., проведення економічної реформи 1948р. у Німеччині під керівництвом Л.Ерхарда.

Об'єктом вивчення економічної теорії є становлення товарного виробництва і ринкових відносин у визначених історичних умовах і динамічній перспективності їхнього розвитку. Крім того, актуальність дослідження ринку спрямована на пошуки шляхів і способів реформування ринкових відносин на рівні підприємства, країни, а також установлення національних особливостей ринкових моделей (американської, шведської, японської та ін.). Тому економічна теорія виділяє дворівневу структуру дослідження: мікро- і макроекономіку.

Мікроекономіка досліджує діяльність окремих підрозділів виробництва і їхню підприємницьку поведінку в конкурентному середовищі. Вона вивчає первісні клітини виробництва: підприємство, фірму, домашнє господарство; нею аналізуються витрати підприємства, число зайнятих, мотивація праці, ціноутворення, внутрішня структура виробництва, прибутковість діяльності тощо.

Макроекономіка вивчає закономірності національної економічної системи. Об'єктом її вивчення є сукупний продукт, національний дохід, загальний рівень цін, інфляція, зайнятість та ін. Важливою проблемою макроекономіки є рівновага і пропорційність, взаємозв'язок промислового й аграрного секторів, видобувної та переробної промисловості, виробничої та невиробничої сфер, що складаються з галузей, підгалузей і функціонують як єдине ціле. Макро- і мікроекономічний аналіз - це два різних зрізи дослідження, що доповнюють один одного, характеризуючи особливості і напрямки розвитку суспільного виробництва.

Економічна теорія є методологічною основою для галузевих економічних наук, фінансів, маркетингу, економічної географії, статистики, менеджменту, демографії та ін. З іншого боку, економічна теорія враховує і використовує результати досліджень, отримані спеціальними економічними науками: соціологією, історією, інформатикою. Це приводить до посилення інтеграційності і взаємодоповнюючої результативності наукового пізнання економічних процесів, які постійно розвиваються.

Значимість економічної теорії останнім часом зросла у виробленні економічної політики, в удосконаленні і прогресивній трансформації соціально-економічних систем. Однак актуальність теоретичних досліджень зростає тоді, коли їх можна реалізувати на практиці. Тому економічна теорія виконує пізнавальну функцію, роль якої значно зросла. Ця тенденція реалізується в процесі надбання наукових знань, їхньої систематизації, розкриття змісту економічних явищ, тенденцій, категорій і законів.

Друга функція економічної теорії - прогностична. Вона полягає в розробці, виявленні наукових прогнозів, перспектив суспільного розвитку, виробленні стратегії економічного розвитку і поетапному проведенні економічних реформ. Важливою складовою частиною реалізації цієї функції є розробка нової економічної парадигми. Її формування зумовлене двома напрямками в економічній науці: кейнсіанством і неокейнсіанством. В наш час економісти намагаються синтезувати ці напрямки і виробити більш адекватну сучасному етапові теорію й практику державного регулювання економіки.

Третя функція економічної теорії - практична (прагматична). Її сутність зводиться до розробки принципів і методів раціонального господарювання, визначення стратегії економічної політики, напрямків поетапного реформування економіки. Крім того, у процесі реалізації цієї функції повинні бути розроблені конкретні рекомендації з визначення платоспроможного попиту населення, обсягів виробництва й продажу, ступеня задоволення потреб населення в умовах обмеженості ресурсів і визначеності факторів виробництва.

Реалізація цих функцій сприятиме формуванню ефективного економічного середовища, визначенню масштабів і темпів економічного зростання, оптимізації внутрішньогалузевої і міжгалузевої структури виробництва і підвищення життєвого рівня населення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Предмет економічної теорії	\|	Основні поняття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.