Лекція 1. Предмет, методи і завдання статистики ринку товарів та послуг

Передмова

Метою навчальної дисципліни «Статистика ринку товарів і послуг» є розкриття статистичної методології дослідження товарних ринків для державного регулювання ринкових відносин від макро- до мікрорівня. Адже споживачі інформації на всіх рівнях — державному, відомчому, галузевому, регіональному чи муніципальному — потребують для прийняття обґрунтованих управлінських рішень не стільки числових даних, «кладовища чисел», а результатів аналітичної роботи (аналізу, оцінювання, прогнозування, узагальнення) і подання у зручній для сприйняття формі, тобто «музики» чисел.

Методологія статистики ринку товарів і послуг — це проблема комплексна, яка передбачає розв’язання сукупності теоретичних та практичних завдань, що стосуються характеристики ринку як об’єкта статистичного вивчення.

Предметом статистики ринку товарів і послугє вивчення кількісних аспектів функціонування ринку у просторі і часі як взаємодії продавців і покупців у нерозривному взаємозв’язку з якісними характеристиками процесу обміну з іншими стадіями суспільного виробництва –– розподілом, споживанням та нагромадженням.

План викладення матеріалу

Ø Поняття ринку, його критерії та види.

Ø Класифікація товарів і послуг.

Ø Штрихове кодування товарів.

Ø Характеристика учасників ринку та їхніх економічних операцій.

Ø Методичні принципи взаємодії ринкових цін, податків та субсидій.

Ø Система індикаторів для статистичного моніторингу внутрішнього ринку.

1.1. Поняття ринку, його критерії та види

Поняття ринку аж ніяк не просте. Визначення ринку залежить від сфери його застосування. Як показали численні дискусії фахівців про визначення ступеня монопольної влади в окремих галузях, простого рецепта для визначення ринку не існує. Але все ж таки було запропоновано кілька корисних, хоча й недосконалих критеріїв. Один із них базується на тому, що спочатку вивчається окремий індивідуальний товар, а далі послідовно розглядаються його замінники (товари — субститути), замінники цих замінників і т. д. Так триває доти, доки в утворюваному ланцюжку не буде виявлено значного розриву, який може характеризуватись високою еластичністю попиту. Саме такі розриви визначають межі ринку товару, що вивчається. Отже, локальним ринком можна назвати групу товарів,які є замінниками один одного.

Іншим критерієм для визначення межі ринку товарів є наявність високої кореляції цін на товари. Річ у тім, що товари, які належать до одного й того самого ринку, мають властивість майже однаково щодо цін реагувати на зміну витрат для їх виробництва і, відповідно, на зміну попиту. Тому ціни на товари одного ринку мають сильно корелювати. Отже, висока кореляція цін є необхідною умовою належності товару до одного й того самого ринку.

В економіці будь-якого типу постають два фундаментальні запитання: «Хто що виробляє?» та «Хто скільки отримує?». У ринковій системі, яка ґрунтується на добровільному та взаємовигідному обміні, ці запитання нерозривно пов’язані між собою.

Запитання «Хто що виробляє?» можна, у свою чергу, поділити на дві частини: а) суспільний попит на виробництво будь-яких товарів і послуг; б) пропозиція з боку тих членів суспільства, які мають намір ці товари й послуги виробляти.Співвідношення між потрібною кількістю товарів і послуг та запитуваними цінами визначає потребу у праці, у витратах робочого часу. При цьому найважливішим є не факт взаємозв’язаності рівня оплати праці та пропозиції товарів і послуг, а той факт, що зі зміною рівня оплати праці змінюється пропозиція. Саме ці зміни визначають регулювальний механізм ринкової системи, у результаті дії якого задовольняються водночас потреби і споживачів, і виробників.

Запитання «Хто скільки отримує?» також можна поділити на дві частини: а) попит на ресурси з боку членів суспільства; б) пропозиція ресурсів.Тобто, з погляду попиту можна споживачів подати як таких, у кого є попит на дохід, а ринок розглядати як постачальника доходу. І, звичайно, розподіл доходу є результатом розподілу попиту на дохід. Попит на дохід у будь-якій економіці залежить від творчих природних здібностей людини.

Але вільний взаємовигідний обмін не в змозі впоратися з такими загальними суспільними проблемами, як забруднення навколишнього середовища, національна оборона і т. ін. Тому для
розв’язання цих питань у ринковій економіці введено право на власність, захист споживача, функціонують державні органи влади: законодавчі, виконавчі та судові.

Вважається, що результативність окремих ринків залежить від поведінки продавців та покупців (цінова політика, витрати на наукові дослідження і розробку товару та пов’язаних з ним послуг, інвестиції та ін.). Поведінка, у свою чергу, залежить від структури відповідного ринку, яка характеризується кількістю та розподілом продавців і покупців. На структуру ринкувпливає багато базових умов (наявність матеріально-технічної бази, розміщення та власність на основні види сировини; характер технології; доступність товарів-замінників; податкова система і т. ін.). У результаті статистичне вивчення ринку ґрунтується на парадигмі «базові умови — структура — поведінка — результат» як для виробників, так і для споживачів, тобто для всіх учасників ринку.

Отже, ринок є формою взаємовідносин між окремими учасниками, що самостійно функціонують, –– продавцями та покупцями (рис. 1.1).

Тобто, ринок — це сфера обміну товарів та послуг на гроші і грошей — на товари та послуги. Грошові доходи учасників ринку витрачаються, як правило, не повністю: частина їх іде на нагромадження капіталу для виробництва та на заощадження.

Рис.1.1. Загальна схема ринку

Ринкова модель економіки містить три головні категорії — пропозицію, попит і ціну.Блок виробників (див. рис.1.1) — це пропозиція, а блок споживачів — попит, взаємовідносини яких врівноважуються ринковими цінами. Поруч із цими категоріями існує конкуренція, сутність якої полягає у свободі вибору економічних рішень учасниками ринкових відносин в умовах суперництва за максимізацію вигоди: для продавців — прибутку, для покупців — споживчої корисності.

Важливу роль у статистичному аналізі має правильний вибір об’єкта дослідження, у зв’язку з чим необхідно орієнтуватися в класифікації ринків (табл. 1.1).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Статистичний аналіз розвитку регіонів за комплексними коефіцієнтами вагомості відхилень.	\|	Лекція 2. Структура і сегментація ринку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.