ВПЛИВ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ НА РИЗИК ФІРМИ

Аналізуючи проблему ризику, пов'язаного з інвестиційними проектами на існуючих фірмах (підприємствах) варто звернути увагу на «ефект портфеля». Сутність цього ефекту полягає в тому, що в межах певної фірми існують різні види діяльності, в зв'язку з чим усі активи, залучені на підприємстві (які воно посідає) можуть бути (умовно) розподілені відповідно до різних видів діяльності. Тобто все підприємство можна (умовно) трактувати як портфель (пакет), що складається з різних активів. Окремі складові цього пакету можуть мати різну вразливість доходів щодо зміни умов господарювання. Якщо випадкові коливання норми доходу та окреслені складові пакету не дуже щільно додатньо скорельовані між собою, і коли окремі складові цього пакету характеризуються високою мінливістю норми доходу (високим ступенем ризику), не виключено, що весь портфель може мати помірковану мінливість (невисокий ризик). Про це йшлося в розділі 4. Розглядаючи ризик окремих інвестиційних проектів, треба брати до уваги не лише їх індивідуальний ризик, але і їх вплив на ризик (стабільність, стійкість) фірми (підприємства) в цілому. Інвестиційні проекти, по відношенню до котрих мінливість сподіваної норми доходу є високою (високий їх ступінь ризику), можуть впливати стабілізуючим чином на фінансово-економічну ситуацію, щодо фірми в цілому, якщо мінливість (варіація) цієї норми доходу не дуже щільно додатньо скорельована з нормами доходу решти активів (видів діяльності) фірми.

Залежність між ризиком інвестиційних проектів та ризиком фірми можна аналізувати та обчислювати за методикою, відпрацьованою в межах класичної моделі рівноваги ринку капіталів (САРМ). Якщо відомі величина середньоквадратичного відхилення норми доходу i-го інвестиційного проекту (σ_i), середньоквадратичного відхилення норми доходу усіх інших активів даної фірми (σ_П), а також коефіцієнт кореляції між нормами доходу i-го проекту та усіх інших активів фірми (ρ_П, i) можна обчислити коефіцієнт β_i для розглядуваного i-го інвестиційного проекту:

(10.4)

Інвестиційні проекти, для котрих коефіцієнт β_i > 1,обтяже нi більшим ризиком, ніж ризик активів, які фірма вже посідає. Проекти, для котрих β_i = 1, є так само ризикованими як i всі активи фірми. Проекти, для котрих β_i < 1, обтяжені меншим ступенем ризику, ніж ті активи, які підприємство вже посідає.

Аналіз ризику проекту в контексті ризику фірми не вичерпує усієї проблеми. Слід також враховувати середньоринковий ризик. Як вже йшлося у попередньому матеріалі, рівняння, що виражає співвідношення між сподіваною нормою доходу власного капіталу (акції) фірми та середньоринковою нормою доходу, виражається формулою

m_E = m_F + (m_m- m_F)β_E, (10.5)

де m_E— сподівана норма доходу власного капіталу; m_F— сподівана норма доходу активів (цінних паперів), не обтяжених ризиком; т_т — середньоринкова норма доходу; β_E — коефіцієнт систематичного ризику, характерний для даної фірми.

Приклад. Норма відсотка цінних паперів, не обтяжених ризиком, дорівнює 8%, середньоринкова норма доходу — 15%, коефіцієнт β_Е = 1,5. Обчислити сподівану норму доходу акцій

цієї фірми.

Розв'язання. Сподівана норма доходу, що пов'язана з інвестиціями в акції цієї фірми, буде дорівнювати, згідно з (10.5)

m_E = 8% + (15% - 8%) - 1,5 = 18,5%.

Якщо в структурі капіталу фірми є борг, що становить, скажімо, 40% від усіх її фінансових джерел, і норма його відсотка (r_Б)складає 16%, а норма податків на доходи — 40%, то можна обчислити середньозважену вартість капіталу даної фірми:

т_А = х_Б r_Б (1 - Т) + х_Е m_Е, (10.6)

де т_А — сподівана норма доходу з активів; х_б — частка боргу в структурі капіталу фірми; r_б — норма відсотка на позичений капітал; Т — норма податків на доходи.

тобто m_A = 0,4 • 16 % (1 - 0,4) + 0,6 • 18,5 % = 3,84 + 11,1 = 14,94%,

Це означає, що інвестори були б схильні вкладати гроші в фінансування інвестиційних проектів даної фірми тоді, коли ці інвестиції приноситимуть норму доходу, яка не менша ніж 14,94 %, а ступінь ризику, що пов'язаний з цими інвестиціями, був би на рівні ступеня ризику, яким була обтяжена фірма до цього (коефіцієнт β проекту був меншим чи рівним коефіцієнтові β фірми).

Якщо прийняти гіпотезу, згідно з якою фірма трактується як певний портфель активів, а її коефіцієнт β є середньозваженим окремих складових цього портфеля активів, то прийняття до реалізації певного інвестиційного проекту, для котрого коефіцієнт β є більшим, ніж середній для решти груп елементів цього портфеля, призводить до зростання коефіцієнта β фірми, котра стане фірмою, обтяженою більшим ступенем систематичного ризику. Це в свою чергу приведе до зростання вартості власного капіталу фірми. Величина ця буде залежати від величини капіталу, пов'язаного з даним проектом. Якщо, наприклад, коефіцієнт β фірми становить 1,5, а після реалізації проекту частка пов'язаного з ним капіталу буде становити, скажімо, 40% від усього капіталу фірми, а коефіцієнт β цього проекту буде дорівнювати 2,0, то коефіцієнт β для усієї фірми після реалізації цього проекту, як відомо з попереднього, буде дорівнювати

β_Е = 0,6×1,5 + 0,4×2,0 =1,7.

Сподівана вартість власного капіталу фірми згідно з (10.5) буде дорівнювати

m_E = 8 % + (15 % - 8 %) • 1,7 = 19,9 %,

а середньозважена вартість капіталу (т_А) в зв'язку з тим, що його структура не змінюється, згідно з формулою (10.6) буде дорівнювати

m_A = 0,4 • 16 %(1 - 0,4) + 0,6 × 19,9 = 3,84 + 11,94 % = 15,78 %.

Це означає, що у випадку зростання ступеня систематичного ризику, котрим обтяжена фірма, інвестори будуть домагатися, щоб середня норма доходу (прибутку) була не нижчою ніж 15,78 %. Якщо її не вдасться реалізувати на практиці, то ринкова вартість фірми піде на спад.

Наприклад, якщо вже існуючі активи певної компанії (фірми) приносять норму доходу на рівні 14,94 %, то норму доходу інвестиційного проекту необхідно підібрати так, щоб середньозважена норма доходу фірми, котра реалізує цей проект (обтяжений ризиком β = 2,0), була на рівні 15,78%. Цю норму доходу можна обчислити, користуючись співвідношенням

0,6 × 14,94 % + 0,4 × у % = 15,78%,

звідси одержимо:

у = (15,78% - 0,6 × 14,94%) / 0,4 = 17,04%,

тобто новий інвестиційний проект повинен мати норму доходу на рівні не менш ніж 17,04%, щоб для норми доходу, котру прагнутимуть мати інвестори в зв'язку з підвищенням ступеня ризику (з 1,5 до 1,7) ринкова вартість фірми не зменшилася.

Отже можна стверджувати, що коли є можливість визначити коефіцієнт β_i для i-го інвестиційного проекту, то одночасно неважко визначити і середньозважену вартість капіталу для цього проекту, а також і необхідну норму доходу, яку цей проект повинен приносити.

Ця задача може бути реалізована, зокрема, за допомогою наступного, досить простого алгоритму, що складається з таких основних кроків:

Крок 1.Обчислюємо вартість власного капіталу певної фірми, пов'язаного з і-м інвестиційним (інноваційним) проектом (m_Ei).

m_Ei = m_F + (m_m - m_F) β_i. (10.7)

Крок 2.Обчислюємо середньозважену вартість капіталу інвестиційного (інноваційного проекту (m_Ai):

m_Ai = x_Б r_Б (1 - T) + x_E m_Ei. (10.8)

(Ці формули аналогічні (10.5) та (10.6)).

Використовуючи дані наведеного вище прикладу, одержимо:

крок 1: т_Ei = 8% + (15% - 8%) • 2,0 = 22 %.

крок 2: т_Ai = 0,4 • 16 % (1 - 0,4) + 0,6 • 22 % = 3,84 + 13,2 = 17,04%.

Результат, одержаний за допомогою приведеного алгоритму, е такий самий, що й отриманий з наведених вище міркувань.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
РИЗИК ЩОДО ПРИЙНЯТТЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РІШЕНЬ	\|	ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОРТФЕЛЯ З УРАХУВАННЯМ РИЗИКУ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.