• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тематичний контроль

1. Стратегія — це:

а) масштабні прогнози щодо реалізації місії та цілей організації;

б) довгостроковий план діяльності організації;

в) перспективи розвитку організації.

2. Основні передумови посилення стратегічного характеру управлін­ня — це:

а) інтенсивність конкурентної боротьби;

б) розвиток науково-технічного прогресу;

в) нестабільність (мобільність) зовнішнього середовища;

г) усі відповіді правильні.

3. Стратегічна місія організації — це:

а) бажаний образ організації та її призначення;

б) пріоритети корпоративної культури організації;

в) цінності організації.

4. Стратегічні цілі передбачають вирішення:

а) важливих та невідкладних проблем організації;

б) глобальних та перспективних проблем організації;

в) актуальних та складних проблем організації.

5. Система стратегічних цілей формується:

а) за ієрархічним принципом;

б) за системним принципом; її) обидві відповіді правильні.

6. Процес декомпозування мети являє собою процес, що передбачає послідовний взаємозв'язок таких компонентів:

а) місія — генеральна мета — цілі-напрями — цілі-завдання — діяль­ність - результати;

б) генеральна мета — місія — цілі-завдання — цілі-напрями — діяль­ність результати;

в) місія генеральна мета — цілі-напрями — цілі-завдання — ре­зультати - діяльність.

7. Цілеспрямована стратегія викликана:

а) необхідністю внутрішніх потреб організації;

б) необхідністю зовнішніх вимог;

в) обидві відповіді правильні.

8. Опосередкована стратегія викликана:

а) необхідністю внутрішніх потреб організації;

б) необхідністю зовнішніх вимог;

в) обидві відповіді правильні.

9. Цілеспрямована стратегія передбачає послідовність:

а) організація — стратегічні зміни — зовнішнє середовище організації — організація;

б) зовнішнє середовище — організація — стратегічні зміни — організація;

в) стратегічні зміни — організація — зовнішнє середовище.

10. Опосередкована стратегія передбачає послідовність:

а) організація — стратегічні зміни — зовнішнє середовище організації — організація; .

б) зовнішнє середовище — організація — стратегічні зміни - організація;

в) стратегічні зміни — організація — зовнішнє середовище.

12. Шлях досягнення стратегії «концентрація виробництва» передбачає:

а) збереження кола споживачів та асортименту товару;

б) модифікацію відомих марок товару;

в) географічне розширення ринку;

г) розширення видів діяльності.

13. Шлях досягнення стратегії «розвиток ринку» передбачає:

а) збереження кола споживачів та асортименту товару;

б) модифікацію відомих марок товару;

в) географічне розширення ринку;

г) розширення видів діяльності.

14. Шлях досягнення стратегії «розвиток товару» передбачає:

а) збереження кола споживачів та асортименту товару;

б) модифікацію відомих марок товару;

в) географічне розширення ринку;

г) розширення видів діяльності.

15. Шлях досягнення стратегії «диверсифікація» передбачає:

а) збереження кола споживачів та асортименту товару;

б) модифікацію відомих марок товару;

в) географічне розширення ринку;

г) розширення видів діяльності.

16. М. Б. Шифрін називає стратегію організації:

а) парасолькою керівника;

б) короною керівника;

в) щитом керівника.

17. Стратегічні альянси — це:

а) співробітництво декількох організацій, що базується на спільних стратегічних цілях, взаємних потребах, вигодах;

б) співробітництво декількох організацій, що базується на бажанні подолати спільних конкурентів;

в) співробітництво декількох організацій, які мають однакові цілі діяльності.

18. Імідж організації визначається уявленням про неї:

а) працівників, споживачів;

б) працівників, споживачів, громадською думкою;

в) громадською думкою, споживачів.

19. Стратегічний менеджмент, який ґрунтується на концепції «управ­ління за результатами», характерний для:

а) США;

б) Європи;

в) Японії.

20. Стратегічний менеджмент, який ґрунтується на концепції «управ­ління за цілями», характерний для:

а) США;

б) Європи;

в) Японії.

21. (Стратегічний менеджмент, який ґрунтується на концепції «стратегічних зон», характерний для:

а) США;

б) Сиропи;

в) Японії.

22. Які елементи вважаються основними для цільового управління:

а) мети, прагнення спільної діяльності, досягнення прогнозованих результатів;

б) досягнення учнів: кількість учнів-переможців олімпіад, різного роду конкурсів, вступ учнів до ВНЗ;

в) досягнення педагогів: кількість вчителів - відмінників освіти, ви­щої категорії.

23. Програмне управління виникло як реакція па:

а) недосконалість традиційних перспективних планів;

б) недосконалість відстеження запланованих результатів;

в) недосконалість формулювання цілей діяльності.

24. Програмне управління передбачає:

а) планування стратегій як цілісної системи дій;

б) проектування та моделювання обри іу майбутнього;

в) визначення пріоритетних цілей та шиями їхнього досягнення.

25. Сутність програмно-цільового підходу полягає у:

а) досягненні стратегічних завдані, через відповідні цільові програми розвитку;

б) у декомпозуванні мети як основи плану діяльності;

в) у розробці концепції розвитку.

26. Програмно-цільовий підхід забезпечує:

а) пріоритет першочергових цілей, орієнтує на комплексний підхід у використанні ресурсів, досягнення максимально значущих кінцевих результатів;

б) визначення об'єктів розвитку, прогнозування змін, спільну діяль­ність;

в) сприятливі умови для творчості, відкриті комунікації,моніторинг досягнення результатів діяльності.

27. Проектування — це:

а) спеціальна, концептуально обумовлена та технологічно забезпечена діяльність щодо створення образу бажаної у майбутньому системи;

б) це діяльність щодо визначення цілей, задач та змісту діяльності певної організації;

в) недіяльність щодо розробки певної моделі діяльності організації шляхом аналізу альтернативних га вибору оптимальної.

28. Концепція — це:

а) символічне зображення певної структури;

б) система поглядів, уявлень, ідей;

в) взірець для наслідування.

29. Модель — це:

а) аналог певного об'єкта, процесу чи явища;

б) певний спосіб розуміння явиш;

в) форма організації роботи над програмою.

30. Програма розвитку — це:

а) робочий документ для організації перспективної та поточної діяльності;

б) система діяльності з чітко визначеними цілями та прогнозованими результатами;

в) обидві відповіді правильні.

31. Програма розвитку складається із:

а) проблемного аналізу, концепції розвитку, плану дій;

б) проблемного аналізу, моделі розвитку, плану дій;

в) інформаційної довідки, концепції розвитку, плану дій.

32. Концепція розвитку обов'язково містить такі елементи:

а) декомпозована мета, ідеї розвитку, гіпотетична модель, характе­ристика нових підходів (технологій);

б) декомпозована мета, ідеї розвитку, гіпотетична модель, перспек­тивний план діяльності;

в) проблема, декомпозована мета, ідеї розвитку, гіпотетична мо­дель.

33. Програма розвитку може очолюватись:

а) керівником навчального закладу;

б) заступником керівника навчального закладу;

в) і керівником, і заступником.

34. Комплексно-цільова програма може очолюватись:

а) керівником навчального закладу;

б) заступником керівника навчального закладу;

в) і керівником, і заступником.

35. Критерії та показники експертизи програми розвитку розробля­ються:

а) членами експертної групи;

б) керівником програми розвитку;

в) як членами експертної групи, так і керівником.

Читайте також:

1. I. Аналіз контрольної роботи.
2. I. Контроль і закріплення знань учнів
3. I. Контроль, корекція та закріплення знань.
4. I. Контроль, корекція та закріплення знань.
5. I. Контроль, корекція та закріплення знань.
6. I. Контроль, корекція та закріплення знань.
7. I. Контроль, корекція та закріплення знань.
8. I. Контроль, корекція та закріплення знань.
9. I. Контроль, корекція та закріплення знань.
10. III. Контроль знань
11. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
12. IV. КЕРІВНИЦТВО, КОНТРОЛЬ І НАДАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРАКТИКАНТАМ.

Переглядів: 691