ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО АНАЛІЗУ ГИІІКУ ПРАЦІ

У західних економічних теоріях переважає уявлення про ринок праці як про ринок, де реалізується лише один з наявних виробничих ресурсів. При цьому виділяють чотири основні концепції аналізу механізму функціонування сучасного ринку. Відповідно до першої концепції, якої дотримуються неокласики [Дж.Пері, Р.Холл, М.Фелдстайн) та прихильники концепції економіки пропозиції (Д.Гілдер, А.-Лафер та ін,), ринок праці, як і всі інші ринки, діє на основі цінової рівноваги. Саміе ціна робочої сили (заробітна плата) регулює попит та пропоаицію робочої сили. Ціна робочої сили гнучко реагує на потреби ринку, збільшуючись чи зменшуючись в залежності від попиту та пропозиції. При цьому рівновага виключає безробіття.

У відповідності до моделі цінової рівновагии, індивід "інвестує в кваліфікацію" до тих пір, поки не знизиться норма прибутку на ці вкладення. Наявність безробіття пояснюється прихильниками цієї концепції її добровільним характером і прагненням працівників до максимально вигідної робити.

На відміну від неокласиків, кейнсіанці та монетаристи розглядають ринок праці як явище постійної і фундаментальної рівноваги. Вони виходять з того, що ціна робочої сили жорстко фіксується і практично не вмінюеться (особливо в бік зменшення). Ціна не е регулятором ринку праці, тому вона мусить бути привнесена зовні державою. Держава може, зменшуючи або збільшуючи сукупний попит, інакше — обсяги виробництва, ліквідувати нерівновагу.

Якщо порівнювати погляди неокласиків та кейнсіанців на причини безробіття, то можна зробити виснооок, що неокласики пояснюють безробіття надмірним подорожчаннямробочої сили, а кейнсіанці — падінням сукупного попиту.

Представники школи монетаристів (перш за все М.Фрідмен) виходять з жорсткої структури цін на робочу силу. Вони використовують поняття "природного" рівня безробіття, яке відбиває структурні характеристики ринку праці, що обумовлюють негнучкість заробітної плати, заважають нормальному його функціонуванню, збільшують його нерівновагу та безробіття.

Представники цієї школи розглядають встановлення державою мінімального рівня заробітної плати, сильні позиції профспілок, відсутність необхідної інформації про наявність вакансій та резервної робочої сили як фактори негативного характеру, які збільшують ринкову нерівновагу. На думку монетаристів, врівноваженню ринку більше сприяють інструменти грошово-кредитної політики, зокрема облікова ставка національного ( центрального) банку, розміри обов'язкових резервів комерційних банків на рахунках центрального (національного) банку.

Школа інституціоналістів основну увагу приділяє аналізу професійних та галузевих розбіжностей в структурі робочої сини і відповідних рівнів заробітної плати. Інституцюналісти відцідять від макроекономічного аналізу і пробують пояснити характер ринку праці особливостями динаміки окремих галузей і професійно-демографічних груп.

Марксистська теорія розглядала ринок праці як ринок особливого роду, особливість якого пояснюється різницею товару "робоча сила" та фізичного капіталу. Якщо робоча сила в процесі праці створює вартість, то всі інші види ресурсів лише переносяться на нову вартість самою працею. В зв'язку з цим ринок праці, підкоряючись загальним ринковим закономірностям, має суттєві особливості, тому що сама робоча сила як суб'єктивний фактор виробництва, будучи товаром, може в той же час активно впливати на співвідношення попиту і пропозиції та на свою ринкову ціну.

Короткий аналіз вказаних шкіл та концепцій дає основу стверджувати, що вони лише відбивають окремі елементи ринку праці, але не дають повної та адекватної картини механізму його функціонування. Більшість з вказаних концепцій базується на допущеннях про те, що:

- ринок праці може бути співставлений з іншими ринками, а параметри робочої сили як товару раз і назавжди задані і незмінні. Передбачається, наприклад, що кваліфікація працівника набуваеться до виходу його на ринок;

- продуктивність праці людини заздалегідь відома і залежить тільки від її особистих зусиль;

- тільки заробітна плата служить для працівника достойною оцінкою його праці і відображенням ступеня його задоволення своїм станом у виробництві і на ринку праці. Проте на практиці оцінити потенціал працівника досить складно в зв'язку з тим, що, по-перше, працівник досить часто набуває кваліфікації вже на виробництві, тобтопісля найму на роботу; по-друге, крім заробітної плати,багато інших матеріальних і нематеріальних стимулів спонукають людину до праці і служать оцінкою Її діяльності; по-третє, в процесі праці основний внесок у виробництво досягається в більшості випадків шляхом не індивідуальних, а колективнихзусиль.

Таким чином, ринок праці, в цілому підкоряючись законам попиту та пропозиції, має ряд суттєвих розбіжностей з іншими товарними ринками. Регуляторами тут є фактори не тільки макро- та мікроекономічні, але і соціальні та соціально-психологічні, які не завжди мають відношення до ціни робочої сили — заробітної плати.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТИПИ РИНКІВ ПРАЦІ	\|	РЕГУЛЮВАННЯ ПОПИТУ НА РОБОЧУ СИЛУ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.