Розвиток емоційно-вольової сфери.

Мислення.

У предметних практичних діях дитини зароджується і розвивається її мислення. Його початок дослідники відносять на кінець першого року життя дитини. Але для маленької дитини, що ще не володіє словом, мислити – означає знайти практичний вихід із ситуації, змінити її за допомогою реальної дії. Мислити дитина реально може тільки про ті предмети, які бачить, з якими щось робить. Вона ще не спроможна раніше подумати, а потім зробити. Мислення її здійснюється в наочній ситуації практичними діями, тому і називається практично-дійовим. До такого мислення дитина вдається в тих випадках, коли вона натрапляє на перешкоди в досягненні наочно сприйманої і бажаної мети, спосіб досягнення якої їй невідомий. Намагаючись переборювати ці перешкоди, вона вдається до практичного аналізу (розриває м’яку іграшку, щоб з’ясувати, що в ній блищить) та до практичного синтезу (складає будиночок з кубиків). Переміщуючи предмети в просторі, діючи одним предметом на інший, розподіляючи на частини і групуючи в певну цілісність, дитина здобуває нові знання про властивості предметів, їх просторові, кількісні відношення, причиново - наслідкові зв’язки.

Дитина вчиться мислити, відкривати для себе властивості об’єктів не просто на власному досвіді, а в процесі практичного і мовного спілкування з дорослим. Мовлення включається в наочно-дійове мислення дитини, відкриваючи можливість подальшого спілкування і переходу до вищих його форм. Характерні особливості мислення перед дошкільника виявляються в усвідомленні ним в кількості тих чи інших речей. На цьому етапі проходить засвоєння таких математичних понять як «однаково», «тут більше», «тут два» тощо.

Перші узагальнення в ранньому мисленні здійснюється на основі окремих, найбільш помітних ознак, часом і зовсім несуттєвих. Наприклад, словом «гага» дитина називає гуску, чайник, і зайця, бо всі вони намальовані одним кольором (так звані сенсорні узагальнення), словом «ля» називає – радіо, телевізор, піаніно, і кожного хто заспіває (функціональні узагальнення). У зв’язку із збагаченням досвіду діти починають вживати слова в узагальненому їх значенні, мислено об’єднуючи означувані предмети за їх більш істотними ознаками, виконувати деякі завдання в наочно-мовному і уявно-мовному плані.

Помітні зміни відбуваються на 2-му, 3-му році життя в емоційно-вольовій сфері. Вони зумовлені розширенням спілкуванням дитини з людьми, оволодінням мовними засобами та розвитком їх самостійності. В емоційній сфері ширшою стає сфера стимулів, що викликають емоції дітей. В цей період налагоджується розвиток емоційно-комунікативних особливостей дитини. Дитина вже краще йде на контакт. У дітей виявляються такі емоції як співчуття, втішання, жалість. Під впливом стосунків з близькими людьми розвиваються соціальні емоції дитини. Атмосфера життя в сім’ї, взаємини між членами родини, постійні емоційні зв’язки стають їх джерелом і прикладом, який діти після 2-ох років швидко переймають, наслідують. Важливу роль в розвитку емоційно-вольової сфери дитини відіграють слова оцінки дорослих. Пов’язані з відповідним виразом обличчя, мімікою, жестами, ставленням до дитини чи ситуації. Джерелом естетичних емоцій дитини є зустрічі з яскравими, блискучими, кольоровими, мелодійними, ритмічними явищами. Діти відразу помічають яскравий бантик, намисто, пряжку на сумці, емоційно ставляться до яскравих малюнків, люблять слухати музику, рухаються під музику. Діти 2-х, 3-х років виявляють особливий інтерес до казочок, віршиків, потішок. Поряд з розвитком позитивних емоцій у діти раннього віку формуються негативні емоційні стани. Вони сердяться, гніваються, бояться, заздрять, ревнують, відчувають досаду, сором’язливість, образливість. Негативні емоції в дітей є реакціями на ту чи іншу не благополучність у їхньому житті. Повторюючись, такі емоції призводять до формування неправильної внутрішньої позиції дитини. На кінець раннього віку емоційне життя дитини стає досить багатим. У них з’являється стійке ставлення до певних осіб, яке не залежить від ситуації. Під впливом соціальних відносин у дітей формується самолюбство.

З розвитком емоційно-вольової сфери розвивається самосвідомість дитини. Вона виявляється в тому, що дитина на третьому році життя впізнає себе у дзеркалі, на фотографіях. Усе частіше вона вживає займенники «Я», «Мій», «Мені», замість займенників третьої особи. Поряд з цим у дитини розвивається прагнення до самостійності, яка все більше і більше проявляється в іграх дитини.

До кінця 3-го року життя під впливом розвитку практичної самостійності відбувається пізнання дитиною себе як джерела різноманітних бажань і дій, відділеного від інших людей.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Пам’ять та увага.	\|	Особливості становлення мовленнєвої функції у дітей від народження до одного року.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.