Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Методичний аналіз загальної економіко-географічної характеристики світу

План

Лекція № 5. Методичний аналіз окремих тем

Рольові ігри

Методика використання нетрадиційних форм організації навчання (конференцій, семінарів, дискусій, рольових ігор тощо) в старших класах.

Семінар – це колективна пізнавальна діяльність учнів на уроці, організована вчителем на основі самостійної роботи учнів. Для цього вчитель частину матеріалу подає на лекції, а частину – учні готують самі. Вчитель дає теми повідомлень, допомагає скласти план виступу. Рекомендує літературу. Необхідна умова - підготовка учнів з усіх питань. Семінари проходять у вигляді дискусій.

Другий варіант проведення семінарів – коли учні всі питання готують самостійно. Для підготовки учням виділяєть 2-3 тижні. Вчитель проводить консультації з підготовки до семінару.

Орієнтовний план розробки семінару:

- завдання, мета семінару

- завдання для учнів і розподіл повідомлень

- запитання для обговорення

- основні методи і прийоми проведення семінару

- підсумки проведення семінару.

Семінарські заняття поділяють на підготовчі (просемінари), власне семінарські заняття, міжпредметні семінари-конференції.

Просемінари є перехідною формою огранізації навчання від уроку до семінару. На таких занятях структуру утворюють лише окремі компоненти семінарської роботи.

Види семінарських занять:

- семінар – розгорнута бесіда;

- семінар – доповідь (повідомлення);

- семінар-диспут;

- семінар-конференція.

Семінар-конференцію проводять після вивчення певного розділу програми.

Метою конференції є навчити учнів самостійно вивчати програмований матеріал за допомогою доступних літературних джерел.

Підготовка вчителя до конференції передбачає:

- скласти план конференції;

- провести ряд консультацій з доповдачами;

- підібрати ТЗН, наочність;

- продумати хід конференції (вступне слово ведучого, як зв’язати окремі виступи дітей в єдине ціле, заключне слово, підведення підсумків).

Вимоги до доповідей:

- логічна спрямованість;

- глибоке висвітлення питання;

- зв’язок з життям;

- насиченість прикладами;

- практичне значення.

Добре, якщо на конференції чергуються доповіді з фрагментами кінострічок, діафільмів тощо.

Дискусія має багато спільного з уроками-семінарами та конференціями. Її сутність полягає в зіткненні протилежних точок зору, які учні аргументують.

1. Методичний аналіз загальної економіко-географічної характеристики світу:

· методичний аналіз теми „Політична карта світу”;

· методичний аналіз теми „Населення світу”;

· методичний аналіз теми „Світові природні ресурси”;

· методичний аналіз теми „Географія світового господарства”. Вивчення галузей світового господарства на базі внутрішньопредметних зв’язків з економічною і соціальною географією України. Типовий план вивчення галузі господарства.

· Методичний аналіз теми "Глобальні проблеми людства”

2. Методика вивчення регіонів світу та окремих країн,. Методика економіко-географічного вичення країни (регіону). Типовий план економіко-географічної характеристики країни (регіону).

Методичний аналіз теми передбачає:

· визначення місця теми в структурі курсу, її значення для вивчення наступних тем;

· з’ясування опорних знань, на які спирається вивчення даної теми;

· встановлення внутрішньопредметних та міжпаредметних зв’язків при вивченні теми;

· знайомство зі змістом, основними поняттями теми та методикою їх формування;

· знайомство з державними вимогами до ЗУН учнів з теми тощо;

· виділення основних прийомів формування умінь і навичок, передбачених програмою при вивченні даної теми;

Розділ І. „Загальна ЕГХ світу” має на меті сформувати цілісне уявлення учнів про політичну карту світу, населення, природні ресурси та господарство світу, глобальні проблеми людства, розуміння взаємозв’язків природи, населення і господарства земної кулі, розвивати просторове мислення учнів тощо. Розділ включає 5 тем:

· „Політична карта світу”;

· „Населення світу”;

· „Світові природні ресурси” ( на самостійне опрацювання);

· „Географія світового господарства”

· "Глобальні проблеми людства” ( на самостійне опрацювання)

Кожна з тем має окрему мету і освітньо-виховне значення і водночас спрямована на досягнення основної мети шкільної географічної освіти – формування географічної картини світу. Особливості змісту, обсягу і рівня висвітлення кожної теми в підручнику визначають особливості методики її викладання. Звичайно, кожен вчитель, готуючись до уроку спланує його по-різному, виходячи з рівня навчально-пізнавальних можливостей учнів, умов в конкретному навчальному закладі та власних особливостей і можливостей ( в тому числі і рівня педагогічної майстерності, що значаною мірою залежить від досвіду роботи). Втім можна говорити про загальні особливості викладання теми, сприраючись на які кожен вчитель розробить власний варіант вивчення тєї чи іншої теми. При цьому слід враховувати і загальні тенденції в сучасній географічній освіті: активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів, зростання ролі самостійної роботи уянів з джерелами географічених знань та практичної спрямованості викладання географії, процеси гуманізації, економізації, екологізації географічної освіти тощо.

Методичний аналіз теми „Політична карта світу”

Тема „Політична карта світу” є першою в розділі „Загальна ЕГХ світу”.

На вивчення теми „Політична карта світу” програмою 2001 р. відводиться 3 год. В білшості календарно-тематичних планів на друкованій основі наведено такий орієнтовний розподіл годин:

Тема 1. Сучасна політична карта світу. Відмінності понять „країна”, „держава”, „залежна країна”, „колонія”. Класифікація країн за формою правління та адміністративним устроєм. Історико-географічні регіони світу.

Тема 2. Політичні та економічні системи країн. Типологія держав.

Тема 3. Етапи формування політичної карти світу. Міжнародні організації, їх функціональний і просторовий розподіл.

Варто відмітити, що такий розподіл годин дещо порушує логічну послідовність вивчення теми. Тому доцільнішим буде наступний розподіл годин:

Тема 1. Сучасна політична карта світу. Відмінності понять „країна”, „держава”, „залежна країна”, „колонія”. Етапи формування політичної карти світу. Історико-географічні регіони світу.

Тема 2. Типологія держав. Класифікація країн за формою правління та адміністративним устроєм. Типологія країн за рівнем економічного розвитку.

Тема 3. Міжнародні організації, їх функціональний і просторовий розподіл.

Згідно нової програми на тему виділяється 4 години. За умови збільшення кількості годин, виділеної на вивчення теми варто виділити окремий урок на вивчення етапів формування сучасної політичної карти світу, що дозволяє глибше розглянути дане питання . Причому етапи формувння політичної карти світу доцільніше розглядати після вивчення сучасної політичної карти світу,т.т. на другому уроці з теми.

Слід пам’ятати, що перші уявлення учнів про політичну карту світу формуються ще в початковій школі. В курсі „Загальна географія” політична карта розглядається при вивченні розділу 4. „Людство на Землі”, але вивчення зводиться до формування уявлень про способи зображення держав і столиць на політичній карті світу, уміння показувати найбільші держави на політичні карті світу та позначати кордони та столиці держав на конттурній карті. При вивченні материків та океанів розглядаються політичні карти окремих материків та ключові країни регіону, що не дає цілісного уявлення про політичну карту світу. При вивченні географії України формується уявлення про місце України на політичній карті світу.

Отже, вивчення політичної карти світу грунтується на опорних знаннях, отриманих при вивчення попередніх курсів географії, на життєвому досвіді учнів. Але вперше у учнів формується цілісне уявлення про політичну карту світу.

Більшість понять теми для учнів є новими. Але є й знайомі учям поняття. Це поняття, які формуються при виченні правознавства та історії (держава, країна, федеративна та унітарна держава, республіка, монархія тощо) та в курсі економічної і соціальної географії світу (ВВП,ВНП тощо).

При вивченні теми важливе значення мають внутрішньопредметні зв’язки, в першу чергу з ЕіСГУ, та міжпредметні зв’язки з історією (при вивченні етапів формування політичної карти світу) та правознавством.

Тема 1. Сучасна політична карта світу є своєрідним політичним введенням до курсу ЕіСГ світу. Ця тема є підгрунтям вивчення всіх наступних тем курсу. На початку вивчення теми варто актуалізувати опорні знання учнів, а саме – пригадати разом, що таке політична карта, чим вона відрізняється від інших карт тощо. Для цього можна використати інтерактивний прийом „Мозковий штурм”. Для цього вчитель пропонує учням розглянути в атласах політичну карту світу та сформулювати основні властивості політичної крати. Всі варіанти записуються на дошці, потім виокремлюються найбільш суттєві ознаки і формлюється визначення. Таких визначень може бути декілька. Потім можна запропонувати учням перевірити вірність сформульованих визначень з визначенням, поданим у підручнику. Бажано записати визначення в зошити чи словнички.

Варто звернути увагу учнів не той факт, що в світі існує понад 250 держав і територій, які мають різний політико-територіальний статус: території, країни, держави. З цими поняття учні мають змогу ознайомитися в результаті роботи з текстом підручника. Завдання може звучати так: виписати в зошити визначення понять „територія”, „країна”, „держава”, виділити суттєві риси кожного поняття та виділити відмінності між ними. Після цього, в процесі обговорення, необхідно підвести учнів до висновку, що найбільш широким поняттям є територія, оскільки бувають території країн, території держав, залежні території тощо. Поняття „країна” і „держава” дуже близькі, але не синонімічні. Поняття „країна” має більш глибокий культурно-історичний, економічний і політичний зміст. Так країна може бути суверенною або залежною. Держава ж - це суверенне політичне утворення. Варто відмітити, що на початко ХХІ ст. лише 80 % країн були суверенними державами.

Далі вчитель зазначає, що у відповідності до норм міжнародного права у світі виділяють три види територій:

· території суверенних держав;

· залежні країни і території;

· води відкритого моря.

При розгляді зазначених видів територій можна застосувати самостійну роботу учнів за враіантами. Для цього клас ділиться на 3 варіанти. Завдання:

1-й варіант – опрацювати відповідний абзац у підручнику і знайти відповіді на питання:

· що таке території суверенних держав?

· яка кількість суверенних держав в світі?

· Що охоплює територія суверенної держави і чим вона обмежується?

· Чому території суверенних держав є неподільними, а їх кордони недоторканими?

2- варіант - опрацювати відповідний абзац у підручнику і знайти відповіді на питання:

· Що таке залежні території і країни?

· Чим відрізняються колонії, протекторати та підопічні території?

· Яка кількість залежних країн і територій в світі?

· Що таке васалітет?

2-й варіант - опрацювати відповідний абзац у підручнику і знайти відповіді на питання:

· Що таке води відкритого моря?

· В чиєму користуванні знаходяться води відкритого моря? Якій владі підкоряється корабель чи літак, який знаходиться у відкритих водах чи повтряному просторі над ними?

· Що таке територіальні води?

· Чим обмежуються територіальні води?

Можна додати завдання за картою – навести приклади суверенних держав, залежних країн і територій.

Завдання краще записати на дошці перед уроком або підготувати роздатковий матеріал. Час на виконання завдань строго регламентується – 4 хвилини. Після цього – обговорення. Один учень з кожного варіанту дає відповіді на питання, інші – доповнюють. Учні, що виконували завдання іншого варіанту – задають питання.

Після цього слід акцентувати увагу на особливому статусі Антарктиди як нейтральної демілітаризованої території, де заборонена будь-яка діяльність, крім наукової. Тут можна використати випереджаюче завдання- доповідь про українську антарктичну станцію ак. Вернадського.

Далі слід зазначити, що політична карта світу не завжди мала такий вигляд. Вона постійно знаходиться в русі і розвитку. Знання історії формування політичної крати світу дозволить сформувати цілісні соціокультурні, економіко-географічні, політико-географічні образи регіонів світу та окремих країн, що дозволить учням краще орієнтуватися в подіях, що відбуваються на сучасній геополітичній арені світу. Розглядати історію формування політичної карти світу слід за такими етапами: давній період, середньовічний період, новий та новітній періоди. Відсутність даної теми в тексті підручника вимагає від вчителя роботи з додатковою літературою і детермінує вибір ним відповідних методів навчання. це в першу чергу меитоди усного викладу знань – розповідь, пояснення, в ході якої учні конспектують навчальний матеріал в зошити. Для кращого сприйняття учнями навчального матеріалу можна виготовити додатковий матеріал, наприклад, конспективно-довідкові таблиці, в яких буде в стислому і комфортному для сприйняття вигляді поданий матеріал про основні події на геополітичній арені в різні періоди.

Узагальнити та систематизувати уявлення учнів про основні етапи формування політичної карти світу можна, застосувавши роботу в парах. Учням пропонується на основі конспекту визначити, які зміни на політичній карті світу належать до кількісних, а які – якісних. (Кількісні – приєднання щойно відкритих земель, територіальні придбання або втрати внаслідок війн, об’єднання або розпад держав тощо. Якісні – історична зміна суспільно-історичних формацій, отримання суверенітету, запровадження нових форм державного правління тощо).

Для вивчення історико-географічних регіонів світу можна застосувати пояснювально-ілюстративний метод або роботу учнів з картою „Частини світу, історико-географічні регіони світу та найважливіші політико-географічні утворення”, яка вміщена в підручнику та роботу з текстом підручника. Результатом такої роботи може бути заповнення таблиці:

Історико-географічний регіон	Площа, млн. км²	Кількість населення	Характерні риси	Ключові країни

Після обговорення виконаного завдання доцільним буде підсумуват основні ознаки виділення історико-географічних регіонів ствіту, що дозволить учням сформувати конкретні узагальнені образи окремих регіонів.

З метою вивчення просторового розміщення історико-географічних регіонів учням можна запропонувати і нанесення історико-географічних регіонів світу на контурну карту (домашнє завдання або на етапі закріплення).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекційно-семінарська система навчання	\|	Тема 2. Типологія держав.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.