Головна ідея - ніколи не наживати собі ворога,

якщо можна цього уникнути!

Науковий менеджмент. Основною фазою методології наукового менеджменту був аналіз змісту праці й визначення її основних компонентів. Тут провадилися всілякі виміри: хронометраж, кінозйомка виробничих операцій та ін. Класичним стало завдання одного з основоположників цього напрямку Фредерика Тейлора — так зване "завдання про грабаря", в якому Тейлор встановив оптимальні розміри лопати з погляду підвищення продуктивності праці. Є підстави вважати, що це було перше в історії розв'язане практично завдання оптимізації.

Школа наукового менеджменту переконливо довела, що ефективне управління дає можливість досягти максимального випуску продукції з мінімальними витратами. Було також опрацьовано методи організації ефективної колективної праці. І хоча більшість із нас знайомилася з її фундатором Ф.Тейлором за працею В.І. Леніна "Наукова система витискання поту", багато положень представників школи (Ф.Тейлор, Г.Емерсон, Г.Форд та ін.) не втрачають своєї актуальності й сьогодні. Тому корисно звернутися до початків менеджменту як науки, адже "той, хто не знає минулого, не має майбутнього".

Адміністративний менеджмент. Основна заслуга школи адміністративного менеджменту (А.Файоль, Л.Урвік, Д.Муні та ін.) пов'язана з обґрунтуванням організаційного, або ж функціонального, погляду на менеджмент. Фахівці цієї школи (її часто називають класичною і її створення пов'язують з ім'ям французького вченого Анрі Файоля, котрого самі ж американці називають "батьком менеджменту") почали послідовно опрацьовувати підходи до вдосконалення управління організацією в цілому.

Метою класичної школи було визначення загальних характеристик і закономірностей організацій та створення на їх основі універсальних принципів управління, дотримання яких, на думку прихильників цього напрямку, безсумнівно, забезпечить організації успіх. Ці принципи торкалися двох основних аспектів: перший – визначення головних функцій бізнесу і розробка на їх основі раціональної функціональної схеми управління організацією, другий – побудова організаційної структури управління працівниками.

Управління з погляду психології та людських відносин. Хоча автори наукового управління і класичного підходу в принципі визнавали значення людського фактору в завданнях менеджменту, модель "економічної людини", у тому її вигляді, що задумав Тейлор, до 30-х рр. XX ст. виявилася багато в чому непридатною для ефективної діяльності організацій, насамперед через те, що матеріальна зацікавленість і суто економічні стимули перестали здаватися теоретикам і практикам менеджменту рушійними чинниками мотивації працівників (на це вплинули події в СРСР, коли радянські люди демонстрували трудовий ентузіазм, не пов'язаний безпосередньо з високою матеріальною зацікавленістю).

Спрямування досліджень на людські відносини зародилося у відповідь на нездатність менеджменту цілком усвідомити людину як основний елемент ефективної організації. Найвизначнішими авторитетами в розвитку школи людських відносин називають Мері Паркер Фоллет і Елтона Мейо. Саме М.Фоллет першою визначила менеджмент як "забезпечення виконання роботи за допомогою інших людей".

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Етапи розвитку менеджменту	\|	Сучасні парадигми менеджменту

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.