Ризик і невизначеність

Першопричиною, необхідною умовою виникнення підприємницьких ризиків виступає невизначеність результатів діяльності. Слід зазначити, що вже понад сто років триває наукова дискусія з приводу взаємовідношення понять “ризик” та “невизначеність”. Так, ще економісти неокласичної школи (кінець XIX — початок XX ст.) ототожнювали ризик з невизначеністю. Представники неокейнсіанського напряму, навпаки, розрізняли категорії “ризик” і “невизначеність”, що пов’язано з умовою: відомі чи ні суб’єкту, що приймає рішення, кількісні ймовірності появи визначених подій. Якщо ризик характерний для економічних систем з масовими явищами, то невизначеність має місце, як правило, в тих випадках, коли ймовірності наслідків доводиться визначати суб’єктивно через відсутність статистичних даних за попередні періоди [30]. На сучасному етапі більшість вчених-економістів дотримуються думки, згідно з якою поняття “ризик” та “невизначеність” не є тотожними. В ситуаціях ризику ми можемо використовувати об’єктивні значення ймовірностей для статистичного прогнозування (ймовірність можна визначити на підставі попереднього періоду), в той час як у ситуаціях з невизначеністю використовується ймовірність як суб’єктивна оцінка можливих наслідків. Даний погляд можна прокоментувати за допомогою схеми на рис. 5.2. Рішення, які неможливо запрограмувати, зазвичай приймаються в незвичайних, нестандартних ситуаціях. Більшість реальних господарських рішень знаходяться посередині. Всі рішення приймаються в умовах з наявністю ризикових обставин. Чим вищий рівень управління, тим, як правило, стрілка конкретних рішень схиляється в бік невизначеності та наростання ризику.

Рис. 5.2. Континуум структури управлінських рішень [11]

Ризик являє собою одну з найскладніших економічних категорій, пов’язаних зі здійсненням господарської діяльності (рис. 5.3). Слід зазначити, що серед учених-економістів питання про природу прояви ризику залишається дискусійним. Адже для ризикових ситуацій характерним є вибір певних альтернатив, різне сприйняття людьми однієї і тієї самої величини ризику внаслідок відмінності психологічних, етичних, ціннісних принципів і настанов. У цьому полягає його суб’єктивність. Разом з тим ризик становить собою об’єктивний фактор, оскільки він супроводжує практично всі види господарських операцій, існує незалежно від волі та свідомості людини, ігнорування чи сприйняття особою його наявності. Отже, можна з впевненістю стверджувати, що ризик має суб’єктивно-об’єктивну природу, і це дозволяє вибирати та розробляти більш адекватні методи та заходи щодо оптимізації його рівня.

Рис. 5.3. Сутність категорії “ризик”

Для більш ґрунтовного розуміння природи ризику на рис. 5.4 розкриємо об’єкт, суб’єкт, риси цієї категорії, джерела та умови існування

Сутність ризику відображає взаємозв’язок і взаємодія основних його аспектів [1]: ймовірність здобуття бажаного результату; можливість настання несприятливих, небажаних наслідків у процесі вибору альтернативи та її реалізації; ймовірність відхилення від обраної мети чи невпевненість в її досягненні. Таким чином, ключовою рисою ризику є його імовірнісна природа. Ступінь цієї ймовірності характеризується всією сукупністю як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів.

Рис. 5.4. Характеристика ризику як економічної категорії

Поряд з цим ризику, як одній з найбільш складних категорій, пов’язаних з результативністю господарської діяльності, притаманні такі риси, як:

Ø економічна природа (ризик проявляється на всіх етапах підприємницької діяльності, незалежно від її сфери; він прямо пов’язаний з дохідністю та економічними втратами у процесі господарювання);

Ø альтернативність(ризик передбачає необхідність вибору з двох або декількох можливих варіантів рішень);

Ø невизначеність результатів (очікуваний рівень ризику може коливатися в певному діапазоні, і його наслідком можуть бути як негативні, так і позитивні результати);

Ø коливання рівня ризику (ступінь господарського ризику істотно варіює під впливом фактора часу, численних об’єктивних і суб’єктивних факторів, які перебувають в постійній динаміці);

Ø постійність (повне усунення ризику неможливе внаслідок об’єктивно-суб’єктивної природи даної категорії, динамічності ступеня ризику тощо).

Для розуміння природи підприємницького ризику фундаментальне значення має зв’язок ризику та прибутку[1]. За А. Смітом „… досягнення навіть нормальної норми прибутку завжди пов’язано з більшим або меншим ризиком”, за І. Шумпетером „… якщо ризики не враховують у господарському плані, то вони стають джерелом, з одного боку, збитків, з іншого - прибутків”. Проблема взаємовідношення даних категорій — одна з ключових концепцій у виробничо-господарській діяльності підприємств.

Ризик є одним із факторів формування прибутку, тому одержання істотної частини прибутків зумовлено диференційованим управлінням ризиком. Перед кожним суб’єктом господарювання постає проблема вибору між високим прибутком від ризикових операцій (з небезпекою втратити на тільки прибуток, а й вкладений капітал) та низьким прибутком від безризикових проектів.

Очевидно, що нульовий ризик забезпечує найнижчий прибуток , а за найвищого ризику, , прибуток має найбільше значення . Взаємозв’язок між прибутком і рівнем ризику можна зобразити графічно. З рис. 5.5 видно, що більш високий ризик пов’язаний з імовірністю отримання більш високого прибутку. Принциповий вибір стосовно прийняття ризикового рішення залежить від переваги підприємця між очікуваною прибутковістю (рентабельністю), вкладених у проект коштів та їх надійністю, під якою розуміється неризикованість, ймовірність отримання прибутків.

Рис. 5.5. Залежність прибутку від рівня ризику

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Підприємницькі ризики та їх вплив на прийняття господарських рішень.	\|	Чинники впливу на ступінь підприємницького ризику

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.