VI. Театральне мистецтво. Музика. Танок (20хв.)

Театральне мистецтво Київської Русі втілювалося в народному і княжому театрі. Народний театр здобув найширше вираження у весільній та календарній обрядовості. Основу княжого театру складали скоморохи та шпільмани (запозичені з Німеччини або з Візантії). Утім, усі вони театру не створили, а лише обмежувалися драматичними поемами та лицарською піснею. Із занепадом давньої держави княжий театр передає народові своїх персонажів: князь, княгиня, бояри, дружина.

У Київській Русі існували три музичні культури різного походження: народна, професійна (інструментальна) та церковна музика (церковні співи).

- народна музика – записів такої музики часів Київської Русі не існує і відтворити її неможливо. Походить вона з язичницьких часів і пов'язана з календарно-обрядовою поезією (колядками, щедрівками, веснянками, купальськими піснями) та шлюбно-сімейними піснями (весільні пісні).

- професійна (інструментальна) музика – князі утримували при дворі професійних музикантів та співаків. На одній із фресок Софіївського собору зображений великий придворний оркестр із 11 мизикантів. Музика супроводжувала ратні походи княжих бойових дружин. Багатство і різноманітність інструментів (струнні – гуслі, лютня, смик; духові – труби, сопілки, дудки, волинки; ударні – бубни, тарілки, дзвіночки) свідчать про високий рівень музичного мистецтва Русі. Репертуар цієї музики різноманітний – ліричний, побутовий, жартівливий, але найчастіше зустрічаються згадки про «співання слави» князям.

- церковна музика – прийшла до Київської Русі з Візантії разом із системою нотації і запису музики. Поширився церковний спів, в якому панували жанри канону й кондаки. Церковний спів був акапельним (без музичного супроводу) та мав два стилі – кондакарний (сольний, з досить чіткою мелодикою) і знаменний (хоровий, речитативний). Спочатку церковна музика була запозиченою, але з ХІст. поширюється вже українська, що швидко поширилась на церкви та монастирі всієї Русі.

Особливого розвитку на Русі набула музика дзвонів, яка виконувалась по нотах зі знанням справи. Дзвони супроводжували будь-яке християнське свято, збирали людей з нагоди вирішення важливих державних справ.

Народний танок на Русі – «пляс» - назва означає групові ігри з піснями. Танці доби Київської Русі виконувалися в супроводі співу, музики та плескання в долоні. Народні танці поділялись на три групи:

- хороводи – народні ігри з перевагою танцювальних ритмів.

- народний танець – виконавці поділялись на пари і виконували залицяння та пантомімічне визнання кохання.

- сольні танці ‑ танці-змагання у різнорідності кроків і жестів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
V. Монументальний живопис та іконопис (20хв.)	\|	ЛЕКЦІЯ № 3. КУЛЬТУРА ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОГО КНЯЗІВСТВА (хііі – xiv СТ.)

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.